"03" грудня 2014 р. Справа № 908/1327/14
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Фоміна В. О.,
при секретарі Литвиновій К.О.,
за участю представників сторін:
позивача- представник Бєлашков О.А. за довіреністю від 21.08.2012 року,
відповідача - не з*явився,
третьої особи - не з*явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегабуд-А» (вх.2759 З/2-7) на рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2014 року у справі № 908/1327/14,
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегабуд-А», м. Запоріжжя,
до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Запоріжжя,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача- ОСОБА_4, м. Запоріжжя,
про визнання дії договору поруки припиненою,-
Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.08..2014 року у справі № 908/1327/14 ( колегія суддів у складі: головуючий суддя Сушко Л.М., суддя Смірнов О.Г., суддя Топчій О.А.) в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегабуд-А» до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» за участю третьої особи - фізичної особи ОСОБА_4 про визнання дії договору поруки припиненою відмовлено.
Позивач з рішенням суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2014 року у даній справі скасувати та прийняти нове, яким визнати дію договору поруки № 014/17-39/1700-34/4 від 18.05.2010 року, укладеного між ТОВ «Мегабуд-А» та ПАТ «Райффайзен банк Аваль», припиненою.
Апелянт не погоджується з висновками місцевого господарського суду, по-перше з тим, що ним невірно обрано спосіб захисту прав, по-друге, з тим, що суд визнав його доводи щодо необхідності наявності печатки юридичної особи на правочині про надання згоди на укладання додаткової угоди до кредитного договору, необґрунтованими. На його думку, з урахуванням пункту 22 постанови № 5 від 30.03.2012 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України він має право, як поручитель на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим. Апелянт вважає, що поняття «визнання договору поруки припиненим» та «визнання дії договору поруки припиненою» є тотожніми. Проте, суд першої інстанції, розмежовуючи поняття «порука» та «договір поруки», не врахував, що припинення поруки як способу забезпечення виконання зобов'язання тягне за собою припинення договору поруки. І навпаки, з припиненням договору поруки припиняється і встановлена ним порука. Тому вимога позивача про визнання дії договору поруки припиненою повністю відповідає правовим наслідкам ненадання поручителем згоди на зміну основного зобов'язання, встановленим статтею 559 Цивільного кодексу України.
Окрім того, апелянт вказує, що основною підставою визнання поруки припиненою є відсутність згоди ТОВ «Мегабуд-А» на укладання між ОСОБА_4 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» додаткової угоди до кредитного договору, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності ТОВ «Мегабуд-А» за договором поруки. Наявність підпису директора товариства на оригіналі додаткової угоди до кредитного договору, на думку скаржника, не може свідчити про чинність правочину щодо надання згоди ТОВ «Мегабуд-А» на укладання спірної додаткової угоди, оскільки така згода має бути затверджена печаткою юридичної особи. Надання згоди поручителем на укладання додаткової угоди до кредитного договору є окремим правочином, тому до нього мають бути застосовані положення статті 207 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості наявності як підпису уповноваженої особи, так і печатки юридичної особи.
02.12.2014року електронною поштою (вх.1032) до апеляційного суду від відповідача надійшла заява, в якій останній повідомляє, що апеляційну скаргу не визнає в повному обсязі, просить її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін; розгляд апеляційної скарги провести без участі його представника.
Позивач не заперечує проти слухання справи у відсутності відповідача та третьої особи.
Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.
29.05.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (у подальшому назву змінено на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» - кредитор, та ОСОБА_4 - позичальник, укладено кредитний договір №014/17-39/1700-34 (надалі кредитний договір).
Умовами кредитного договору (розділ 1), кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язався отримати кредит, використати його зацільовим призначенням, повернути кредитору основну суму кредиту,сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором.
Згідно п.1.1.1 кредитного договору сума кредиту складає 30 374,71 доларів США. Цільове використання кредиту - на споживчі цілі ( придбання транспортного засобу) (п.1.1.2 договору). Строк кредиту - 60 місяців ( п.1.1.5 договору). У пункті 1.1.4 договору обумовлено дату остаточного погашення кредиту - 28.05.2013 року.
Пунктом 9.8 кредитного договору передбачено, що не пізніше 30 днів з дати отримання письмової вимоги кредитора, передбаченої пунктом 8.5 договору, позичальник зобов'язаний забезпечити укладання з кредитором договору щодо забезпечення виконання зобов'язань позичальника за договором.
Згідно пункту 15.1 кредитного договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними прийнятих відповідно до цього договору зобов'язань.
Для забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань по кредитному договору 18.05.2010 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Мегабуд-А» укладено договір поруки № 014/17-39/1700-34/4 (надалі - договір поруки).
Пунктом 2.2 договору поруки встановлено, що поручитель - ТОВ «Мегабуд-А», на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед банком відповідати по борговим зобов'язанням боржника - громадянина ОСОБА_4, що зазначені в пункті 1.3 даного договору, які виникають з умов кредитного договору №014/17-39/1700-34 від 29.05.2008 року, а саме : повернути кредит у розмірі, зазначеному у пункті 1.3 даного договору (29 225,66 доларів США), сплатити проценти за його користування,комісійну винагороду, неустойку (пеню,штрафи) в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі.
Пунктом 5.1 договору поруки сторони домовилися, що цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами (дата договору) та діє до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором. Відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов'язань у повному обсязі.
Згідно пункту 5.2 договору поруки строк та умови виконання цього договору можуть бути переглянуті сторонами лише з їх письмової згоди.
Згідно пункту 6.7 договору поруки спірні питання, що стосуються виконання цього договору, підлягають вирішенню у судовому порядку відповідно до чинного законодавства.
Як убачається з матеріалів справі, 20.05.2010 року (тобто через два дні після укладання додаткової угоди) між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, укладено додаткову угоду № 014/17-39/1700-34/8 від 20.05.2010 року до кредитного договору ( далі додаткова угода).
Підставою для звернення позивача з позовом про визнання припиненою дію договору поруки послугувало те, що додатковою угодою збільшено розмір заборгованості за тілом кредиту без погодження з поручителем ТОВ «Мегабуд-А», вважаючи її неукладеною, оскільки вона лише підписана директором товариства, а печатка підприємства, як того вимагають приписи законодавства, відсутня.
Господарський суд Запорізької області відмовив позивачу у позові через невірний спосіб захисту своїх прав та через необґрунтованість доводів позивача щодо необхідності наявності печатки юридичної особи на правочині про надання згоди на укладання додаткової угоди до кредитного договору.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у позові через необґрунтованість доводів позивача щодо необхідності наявності печатки юридичної особи на правочині про надання згоди на укладання додаткової угоди до кредитного договору, але не погоджується з підстав невірно обраного способу захисту своїх прав, виходячи із наступного.
Так, статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одно особа або декілька осіб.
Частиною 1 статті 559 Цивільного кодексу унормовано, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Слід зазначити, що термін «порука», застосований законодавцем у частині 1 статті 559 Цивільного кодексу України, використовується у розумінні зобов'язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки.
Відтак, за умови, що обставини, зазначені у частині 1 статті 559 Цивільного кодексу України, що є підставою для припинення поруки, настали, - відповідно порука як один із видів забезпечення виконання зобов'язань є припиненою з моменту настання таких обставин.
Зі змісту цієї норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов*язання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності.
У разі невизнання кредитором права поручителя, передбаченого частиною 1 статті 559 Цивільного кодексу України, на припинення зобов'язання за договором поруки таке право може бути захищено судом за позовом поручителя шляхом визнання його права (щодо припинення поруки) на підставі пункту 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України. При цьому звернення особи з позовом про визнання поруки такою, що припинена, на підставі частини 1 статті 559 цього Кодексу не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом, якщо відповідний спір виникне.
Постановою Верховного Суду України від 21.05.2012 року зазначено, що припинення поруки за рішенням суду є неприпустимим, разом з тим, якщо порука припинилася на підставі закону , але кредитор не визнає або заперечує цей факт, то поручитель може звернутися до суду і суд у цьому випадку на підставі п.1 статті 16 Цивільного кодексу може прийняти рішення про встановлення поруки припиненою.
Приписами статей 15,16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 12 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожній особі (суб'єкту господарювання) надається право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання та захист прав і свобод людини і громадянина судом.
Отже, реалізація цивільно - правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.
При цьому, слід зазначити, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Як убачається з матеріалів справи, вимога позивача про визнання припиненою дії договору поруки № 014/17-39/1700-34/4 від 18.05.2010 року мотивована зміною забезпечених порукою зобов*язань, якими збільшено обсяг відповідальності боржника, а отже і його відповідальності, при тому, що ТОВ «Мегабуд-А» на укладання між ОСОБА_4 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» додаткової угоди до кредитного договору згоди не надавав.
З огляду на наведені норми права та обставини справи, колегія суддів вважає, ТОВ «Мегабуд-А», звертаючись до господарського суду, обрав належний спосіб захисту своїх прав, а викладені судом першої інстанції мотиви в цій частині є необґрунтованими та незаконними.
Щодо відмови судом першої інстанції у позові через необґрунтованість доводів позивача про необхідність наявності печатки юридичної особи на правочині про надання згоди на укладання додаткової угоди до кредитного договору, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 1055 Цивільного кодексу України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України унормовано, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюються печаткою.
Статтею 654 Цивільного кодексу визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не впливає із звичаїв ділового обороту.
В матеріалах справи містяться два примірники додаткової угоди № 014/17-39/1700-34/8 від 20.05.2010 року до кредитного договору, укладеної між кредитором - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та позичальником - громадянином ОСОБА_4, підписані сторонами угоди, та скріплений печаткою кредитора. Судом першої інстанції встановлено, і в апеляційній інстанції не спростовано, що ОСОБА_4 є фізичною особою, тому печатка у нього відсутня. Тим самим дотримана форма зміни договору, встановлена статтею 654 Цивільного кодексу України.
Разом з тим, примірник додаткової угоди ( а.с. 52-53), наданий позивачем, не підписаний поручителем ТОВ «Мегабуд-А» директором Чорним Сергієм Валентиновичем.
Позивач посилається на відсутність підпису поручителя на додатковій угоді і вважає, що тим самим своєї згоди на вищевказані зміни до договору поруки не надавав, в умовах договору поруки відсутні будь-які посилання щодо безумовної згоди поручителя на зміну умов кредитного договору, тому, на думку останнього, з урахуванням приписів чинного законодавства України дія договору поруки підлягає визнанню припиненою.
Аналіз наявних в матеріалах справи примірників додаткових угод свідчить про те, що примірник додаткової угоди, наданий відповідачем, підписаний 20.05.2010 року Чорним Сергієм Валентиновичем, який як директор ТОВ «Мегабуд-А» (повноваження підтверджені пунктом 10.16.4 статуту) надав згоду на зміну умов кредитного договору відповідно до вищевикладеної додаткової угоди та підтвердив що його зобов'язання як поручителя (порука) відповідно до договору поруки № 014/17-39/1700-34/4 від 18.05.2010 року зберігаються та забезпечують виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором № №014/17-39/1700-34 від 29.05.2008 року із врахуванням внесених змін.
Отже, колегія суддів вважає, що висновок господарського суду Запорізької області про те, що факт відсутності печатки не впливає на дійсність угоди, оскільки у даному випадку сторонами додаткової угоди є лише ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4, є правомірним і обгрунтованним.
При цьому, слід зазначити, що позивач не був стороною угоди, тому посадова особа поручителя лише надала письмову згоду на укладення додаткової угоди, у відповідності до пункту 5.2 договору поруки, а не засвідчувала факт укладання такої угоди, з чого вбачається, що наявність печатки ТОВ «Мегабуд-А» на додатковій угоді є необов'язковою.
Окрім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги наданий позивачем примірник додаткової угоди, не підписаний поручителем, оскільки додаткова угода укладена в декількох примірниках і не підписання поручителем одного з примірників це є ризик підприємницької діяльності. Підпис поручителя, який мається на інших примірниках додаткової угоди, не оскаржено у судовому порядку та не встановлено його недійсність належним способом.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно і обгрунтовано дійшов висновку про дотримання форми зміни спірного кредитного договору, встановленої статтею 654 Цивільного кодексу України.
З огляду на викладені норми права та обставини справи, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2014 року у справі № 908/1327/14 відсутні.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегабуд-А» не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2014 року у даній справі слід залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.1) ч.1 ст. 103, ст. 105 Харківський апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегабуд-А» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2014 року у справі № 908/1327\14 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 08.12.2014 р.
Головуючий суддя О.А. Пуль
суддя Я.О.Білоусова
суддя В.О.Фоміна