ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/21930/14 01.12.14
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю " Мрія-Лізинг "
до товариства з обмеженою відповідальністю " Український лізинговий фонд "
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача
приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Голубнича Ольга Василівна
відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області
про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса та про його скасування
Представники сторін:
від позивача: Копійка О.О. - представник за довіреністю б/н від 17.11.2014 року;
від відповідача: Бічук С.Ф. - представник за довіреністю № 77 від 22.04.2014 року;
від третьої особи-1: не з'явився;
від третьої особи-2: не з'явився.
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг" до товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса та про його скасування.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05.05.2014 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" укладено договір фінансового лізингу №2821/05/14-В, відповідно до умов якого позивачу передано у користування (лізинг) низка об'єктів рухомого майна (об'єктів фінансового лізингу).
15.09.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. вчинений виконавчий напис №1586, яким було запропоновано вилучити і повернути об'єкти лізингу від лізингоодержувача на користь лізингодавця.
Позивач вважає, що виконавчий напис від 15.09.2014 року реєстраційний номер 1586, є таким, що не підлягає виконанню і має бути скасованим, оскільки станом на дату звернення до суду позивач не отримав жодних повідомлень або письмових вимог від відповідача про усунення порушення договору.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.10.2014 року порушено провадження у справі № 910/21930/14, розгляд справи призначено на 28.10.2014 року.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.10.2014 року задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг" про забезпечення позову, зупинено, до набрання рішення у справі законної сили, стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Голубничої Ольги Василівни від 15.09.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за №1586.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.10.2014 року розгляд справи відкладено на 17.11.2014 року, у зв'язку із неявкою представників позивача та третіх осіб 1, 2 у судове засідання.
В судове засідання 17.11.2014року представники третіх осіб 1, 2 не з'явилися, вимоги ухвали суду від 14.10.2014 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 01030 30815240, 01030 30815215 відповідно.
Представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник відповідача не заперечував проти клопотання.
Представник позивача не виконав вимоги ухвали суду від 14.10.2014 року.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.11.2014 року розгляд справи відкладено на 01.12.2014 року.
В судове засідання 01.12.2014 року представники третіх осіб 1, 2 не з'явилися, вимоги ухвали суду від 14.10.2014 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 01030 30817617, 01030 30817641 відповідно.
Представник позивача подав заяву про зміну підстав позову.
Представник відповідача заперечував проти даної заяви.
Суд не приймає до розгляду заяву позивача про зміну підстав позову.
Представник позивача подав клопотання про залучення до участі у справі третьої особи.
Представник відповідача заперечував проти даного клопотання.
Суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі третьої особи.
Представник позивача не виконав вимоги ухвали суду від 14.10.2014 року, позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
05.05.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №2821/05/14-В.
Відповідно до ч.1 статті 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Згідно ч.1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.
За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Пунктом 1.1 загальних умов договору передбачено, що за умовами договору лізингодавець набуває у власність і передає на умовах фінансового лізингу в платне володіння і користування з правом викупу майно (далі по тексту «предмет лізингу»), найменування і характеристики якого вказані в Специфікації (додаток №2 до договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу, оплачувати лізингові платежі, зазначені в графіку внесення лізингових платежів (додаток №1 до договору, далі - «графік платежів»), а також інші платежі відповідно до умов даного договору.
Предметом лізингу є бувший у використанні автобус ПАЗ 4234, детальний опис згідно специфікації - додаток №2 до договору, 2012 року випуску, загальною вартістю 237 456,86 грн.
Відповідно до п.2.4 загальних умов договору, всі лізингові платежі лізингоодержувач зобов'язаний оплачувати не пізніше за дату, встановлену для їх оплати відповідно до графи 2 графіка платежів, в сумі, зазначеній у графі 6 графіка платежів.
У зв'язку з несплатою лізингових платежів, 08.08.2014 року відповідачем на адресу позивача направлено лист-вимогу вих. №346-УПК від 31.07.2014р. на суму 33 677,94 грн., в якому зазначено, що сума заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг" станом на 31.07.2014 року становить 28 715,96 грн. (чергові платежів 07.06.2014 року та 07.07.2014 року), а також, попереджено про те, що якщо протягом 20 днів з дати направлення цієї вимоги, не буде сплачено заборгованість або не здійснено викуп, то товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" буде змушене відмовитися від договору.
Вищезазначений лист-вимога направлений позивачу 08.08.2014 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком №0953 від 08.08.2014 року.
Згідно з п.11.2.1 загальних умов договору, лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір (відмовитися від цього договору) та вилучити предмет лізингу у випадках, коли лізингоодержувач: не сплатив лізинговий платіж (частково або повністю) і/або інший платіж, передбачений договором, та прострочення оплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого графіком платежів або загальними умовами.
Як встановлено судом, у зв'язку з незадоволенням лізингоодержувачем вимог лізингодавця відповідно до листа-вимоги (вих. №346-УПК від 31.07.2014р.), відповідачем направлено позивачу повідомлення про відмову (розірвання) від договору фінансового лізингу №494-УПК від 02.09.2014 року, відповідно до умов якого вимагав протягом 7 днів, з моменту направлення даного повідомлення, повернути предмет лізингу, а також надати документи та приналежності відповідно до акту приймання-передачі.
Дане повідомлення направлене позивачу 03.09.2014 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком №2789 від 03.09.2014 року.
Пунктом 7.3 загальних умов договору передбачено, що лізингодавець має право на свій розсуд стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безсуперечному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса (у випадках, передбачених чинним законодавством) та/або в судовому порядку, визначеному чинним законодавством України.
За таких обставин, відповідач 12.09.2014 року звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Голубничої О.В. із заявою б/н про вчинення виконавчого напису.
15.09.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. вчинено виконавчий напис № 1586 про повернення товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" майно - автобус ПАЗ 4234, 2012 року випуску, вартістю 237 456,86 грн., що передане в користування на підставі договору фінансового лізингу №2821/05/14-В укладеного 05.05.2014 року та підлягає поверненню за невиплачені лізингові платежі за період з 07 червня 2014 року по 12 вересня 2014 року у розмірі 59 038,01 грн.
Пунктом 4 частини 1 статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено право лізингодавця вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.
Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Відповідно до статті 87 Закону України "Про нотаріат" та п. 1.1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 (далі - Порядок) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями -не більше одного року.
Відповідно до п.п. 3.2, 3.5 Порядку безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
У пункті 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 наведений перелік документів необхідний для одержання виконавчого напису при повернені об'єкта лізингу, до яких належать:
а) оригінал договору лізингу;
б) засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.
Тобто, нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів, за якими стягнення проводиться у безспірному порядку.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання зазначених вимог відповідач надав нотаріусу наступні документи:
- відповідну заяву № б/н від 12.09.2014 р.;
- оригінал та копію договору фінансового лізингу №2821/05/14-В від 05.05.2014 року;
- копію листа-вимоги №346-УПК від 31.07.2014р. та доказ його відправлення;
- повідомлення про відмову (розірвання) від договору вих.№494-УПК від 02.09.2014р. та доказ його відправлення;
- довідку про стан взаєморозрахунків станом на 12.09.2014 року;
- завірені копії неоплачених рахунків.
Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства, на час вчинення оскаржуваного виконавчого напису відповідачем було надано приватному нотаріусу - Голубничій О.В. всі документи, які вимагає чинне законодавство та які були доказом безспірності заборгованості за прострочення виконання позивачем зобов'язання за договором фінансового №2821/05/14-В від 05.05.2014 року.
Обов'язковість надання інших документів для вчинення виконавчого напису про повернення об'єкту лізингу законодавством не передбачено, а відтак у нотаріуса були відсутні підстави для відмови у вчинені спірної нотаріальної дії.
Таким чином, суд встановив, що заборгованість позивача перед відповідачем на час вчинення виконавчого напису була безспірною, та нотаріус діяв у межах норм чинного законодавства України.
Враховуючи вищевказане, вимоги позивача про визнання виконавчого напису № 1586 від 15.09.2014 року таким, що не підлягає виконанню, визнаються судом безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, суд зазначає, що посилання позивача на підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, в якому визначено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, є неправомірним, оскільки стосуються договору іпотеки та основного зобов'язання, що ним забезпечується, та не має жодного відношення до відносин, що виникають в результаті укладення договору фінансовго лізингу.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На підставі заяви позивача, ухвалою господарського суду міста Києва від 16.10.2014 року було вжито заходи до забезпечення позову шляхом зупинення, до набрання рішення у справі законної сили, стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Голубничої Ольги Василівни від 15.09.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за №1586.
Відповідно до статті 68 ГПК України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.
Як зазначено в п. 10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Враховуючи те, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг" не підлягають задоволенню, тому заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду міста Києва від 16.10.2014 р., підлягають скасуванню.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, 49, 68, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити повністю.
2. Заходи до забезпечення позову вжиті ухвалою господарського суду м. Києва від 16.10.2014 року у справі №910/21930/14 скасувати.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 08.12.2014 року.
Суддя С.М. Мудрий