ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/21706/14 24.11.14
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Скайбуд М"
до товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача
приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитро Олегович
про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса та про його скасування
Представники сторін:
від позивача: Орлова О.В. - представник за довіреністю № б/н від 24.11.2014 року;
від відповідача: Вабіщевич Т.В. - представник за довіреністю № б/н від 22.10.2014 року;
від третьої особи: не з'явився.
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Скайбуд М" до товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса та про його скасування.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.12.2013 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" укладено договір фінансового лізингу №1283-FL, відповідно до умов якого позивачу передано у користування (лізинг) низка об'єктів рухомого майна.
16.09.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. вчинений виконавчий напис №6051, яким було звернуто стягнення на вказаний предмет лізингу.
Позивач вважає, що виконавчий напис від 16.09.2014 року реєстраційний номер 6053, є таким, що не підлягає виконанню і має бути скасованим, оскільки станом на дату звернення до суду позивач не отримав жодних повідомлень або письмових вимог від відповідача про усунення порушення договору.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.10.2014 року порушено провадження у справі № 910/21706/14, розгляд справи призначено на 27.10.2014 року, а також залучено до участі у справі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенка Дмитра Олеговича в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.10.2014 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Скайбуд М" про забезпечення позову задоволено, зупинено, до набрання рішенням у справі законної сили, стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенка Д.О. від 16.09.2014р. зареєстрованого в реєстрі за № 6051.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.10.2014 року розгляд справи відкладено на 17.11.2014 року, у зв'язку із неявкою представників позивача та третьої особи у судове засідання.
В судове засідання 17.11.2014 року представник третьої особи не з'явився, вимоги ухвали від 13.10.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 30815479.
Представник позивача подав клопотання про залучення до участі до справи третьої особи.
Представник відповідача заперечував проти даного клопотання.
Суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про залучення третьої особи.
Представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник відповідача виніс дане клопотання на розсуд суду.
Представник позивача вимоги ухвали від 13.10.2014 року не виконав.
Представник відповідача подав додаткові докази по справі.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.11.2014 року розгляд справи відкладено на 24.11.2014 року.
В судове засідання 24.11.2014 року представник третьої особи не з'явився, вимоги ухвали від 13.10.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.
Представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник відповідача заперечував проти даного клопотання.
Представник позивача ухвали від 13.10.2014 року не виконав, позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
03.12.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Скайбуд М" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №1283-FL.
Відповідно до ч.1 статті 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Згідно ч.1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.
За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Пунктом 1.1 договору передбачено, що лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується набути у власність лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (предмет лізингу), наведене в специфікації (додаток 1 до договору) (надалі - специфікація), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору.
14.03.2014 року між сторонами підписано акт приймання-передачі до договору фінансового лізингу № 1283-FL, за умовами якого відповідач передав, а позивач отримав предмет лізингу, визначений у специфікації до договору.
Загальна вартість предмета лізингу, що був переданий відповідачем позивачу згідно з актом приймання-передачі від 14.03.2014 року становить 2 018 155,68 грн.
Відповідно до п.6.1 договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до договору.
Складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені і графіку згідно з додатком 2 до договору, який є його невід'ємною частиною (п.6.3 договору).
Згідно з п. 7.1.1 договору, істотним порушенням умов договору вважається, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж або інші платежі (частково або у повному обсязі) за договором та прострочення сплати становить більше 30 календарних днів з дня настання строку платежу згідно з договором.
Відповідно до п. 7.3 договору, у випадку вилучення предмета лізингу лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про вилучення предмета лізингу із зазначенням строку та місця його передачі. Документом, що підтверджує факт прийняття лізингодавцем рішення про вилучення предмету лізингу, є надсилання цінного листа лізингодавцю або надсилання такого повідомлення службою кур'єрської доставки або надання лізингоодержувачу такого повідомлення. Лізингоодержувач зобов'язаний за свій рахунок у строк, що не перевищує 10 робочих днів з моменту отримання лізингоодержувачем відповідної вимоги, повернути предмет лізингу лізингодавцю. Підтвердженням отримання лізингоодержувачем такої вимоги є повідомлення про вручення цінного листа або відміткою поштової служби про відмову від прийняття цінного листа або закінчення терміну зберігання, або повідомлення про вручення листа службою кур'єрської доставки, або розписка керівника лізингоодержувача на примірнику повідомлення лізингодавця про вручення йому такого повідомлення. Направлення повідомлення здійснюється лізингодавцем на адресу, вказану лізингодавцем в договорі або в повідомленні про зміну адреси. Примусове вилучення предмета лізингу здійснюється відповідно до законодавства України.
Як встановлено судом, у зв'язку з несплатою позивачем лізингових платежів та наявністю станом на 31.07.2014 року у останнього простроченої заборгованості перед лізингодавцем строком понад 30 днів за договором в сумі 211 578,65 грн.. відповідач повідомленням вих. №2318/08 від 01.08.2014 року повідомив позивача про те, що з 10 серпня 2014 року договір вважається розірваним, та вимагав протягом 10 робочих днів з дня припинення (розірвання) договору повернути предмет лізингу лізингодавцю. Разом з даною вимогою відповідачем було направлено позивачу - рахунки № 23177 від 24.03.2014 року, №24768 від 22.04.2014 року, №26525 від 21.05.2014 року та № 28027 від 23.06.2014 р. на вказану суму заборгованості.
Відповідно до п.11.2.2 договору, цей договір може бути достроково розірваний лізингодавцем в односторонньому порядку шляхом направлення відповідного письмового письмового повідомлення лізингоодержувачу у випадку, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в договорі.
Документом, що підтверджує розірвання договору, є рекомендований або цінний лист лізингодавця. Договір вважається розірваним з дати, зазначеної в такому листі (п. 11.4 договору).
Зазаначена вимога була отримана представником товариства з обмеженою відповідальністю "Скайбуд М", але залишена позивачем без відповіді та задоволення.
Відповідно до пп. в) п.7.2 договору, у випадку виникнення будь-якої події невиконання зобов'язань, передбаченої в пунктах 7.1.1 - 7.1.9 договору, лізингодавець має право на свій власний розсуд: вилучити предмет лізингу, у порядку, передбаченому договором та/або законодавством України, в тому числі і на підставі виконавчого напису нотаріуса.
За таких обставин, відповідач 10.09.2014 року звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенка Д.О. із заявою (вих. № 2547/09) про вчинення виконавчого напису.
16.09.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. вчинено виконавчий напис № 6051 про вилучення та повернення лізингоодержувачем - товариства з обмеженою відповідальністю "Скайбуд М" на користь лізингодавця - товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" об'єктів фінансового лізингу, та які підлягають поверненню за невиплачену до десятого вересня дві тисячі чотирнадцятого року заборгованості за користування об'єктом лізингу в сумі 211 578,65 грн.
За вказаним виконавчим написом відділом державної виконавчої служби Бучанського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження № 44820901.
Пунктом 4 частини 1 статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено право лізингодавця вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.
Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Відповідно до статті 87 Закону України "Про нотаріат" та п. 1.1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 (далі - Порядок) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями -не більше одного року.
Відповідно до п.п. 3.2, 3.5 Порядку безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
У пункті 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 наведений перелік документів необхідний для одержання виконавчого напису при повернені об'єкта лізингу, до яких належать:
а) оригінал договору лізингу;
б) засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.
Тобто, нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів, за якими стягнення проводиться у безспірному порядку.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання зазначених вимог відповідач надав нотаріусу наступні документи:
- відповідну заяву № 2547/09 від 10.09.2014 р.;
- оригінал договору фінансового лізингу №1283-FL від 03.12.2013 року;
- копію повідомлення № 2318/18 від 01.08.2014 р. про повернення предмета лізинга;
- рахунки № 23177 від 24.03.2014 року, №24768 від 22.04.2014 року, №26525 від 21.05.2014 року та № 28027 від 23.06.2014 р.;
- докази надсилання та отримання повідомлення про вручення поштового відправлення (вимоги та рахунків-фактур).
Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства, на час вчинення оскаржуваного виконавчого напису відповідачем було надано приватному нотаріусу - Осипенку Д.О. всі документи, які вимагає чинне законодавство та які були доказом безспірності заборгованості за прострочення виконання позивачем зобов'язання за договором фінансового лізингу №1283-FL від 03.12.2013 року.
Обов'язковість надання інших документів для вчинення виконавчого напису про повернення об'єкту лізингу законодавством не передбачено, а відтак у нотаріуса були відсутні підстави для відмови у вчинені спірної нотаріальної дії.
Таким чином, суд встановив, що заборгованість позивача перед відповідачем на час вчинення виконавчого напису була безспірною, та нотаріус діяв у межах норм чинного законодавства України.
Враховуючи вищевказане, вимоги позивача про визнання виконавчого напису № 6051 від 16.09.2014 року таким, що не підлягає виконанню, визнаються судом безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, суд зазначає, що посилання позивача на підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, в якому визначено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, є неправомірним, оскільки стосуються договору іпотеки та основного зобов'язання, що ним забезпечується, та не має жодного відношення до відносин, що виникають в результаті укладення договору фінансовго лізингу.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На підставі заяви позивача, ухвалою господарського суду міста Києва від 13.10.2014 року було вжито заходи до забезпечення позову шляхом зупинення, до набрання рішення у справі законної сили, стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенка Д.О. від 16.09.2014р. зареєстрованого в реєстрі за №6051.
Відповідно до статті 68 ГПК України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.
Як зазначено в п. 10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Враховуючи те, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Скайбуд М" не підлягають задоволенню, тому заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду міста Києва від 13.10.2014 р., підлягають скасуванню.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, 49, 68, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити повністю.
2. Заходи до забезпечення позову вжиті ухвалою господарського суду м. Києва від 13.10.2014 року у справі №910/21706/14 скасувати.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 08.12.2014 року.
Суддя С.М. Мудрий