11 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 666/3079/14-а
Категорія: 10.3 Головуючий в 1 інстанції: Рядча Т.І.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді Бойка А.В.,
суддів: Танасогло Т.М.,
Яковлєва О.В.,
за участю секретаря Авраменка А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу заступника прокурора Херсонської області на постанову Дніпровського районного суду м. Херсона від 11 червня 2014 року по справі за позовом прокурора міста Херсона в інтересах ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Херсоні ради, третя особа - Департамент соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації про визнання протиправною відмову у наданні пільг та зобов'язання вчинити певні дії, -
05.05.2014 року прокурор міста Херсона звернувся в інтересах ОСОБА_1 до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Херсоні ради, третя особа - Департамент соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації про визнання протиправною відмову у наданні ОСОБА_1 пільг на проїзд по країнам СНД, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зобов'язання видати ОСОБА_1 посвідчення за формою, що діяла до 01.01.1992 року, що надає право на пільговий проїзд по території держав-учасниць СНД.
Постановою Дніпровського районного суду м. Херсона від 11.06.2014 року у задоволенні адміністративного позову прокурора міста Херсона поданого в інтересах ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 24.06.2014 року заступник прокурора Херсонської області подав апеляційну скаргу на вказану постанову суду.
Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим ставиться питання про скасування постанови Дніпровського районного суду м. Херсона від 11.06.2014 року та ухвалення нової, якою задовольнити позовні вимоги прокурора міста Херсона.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 має статус дружини військовослужбовця, що помер внаслідок поранень, одержаних до 01.01.1992 у бойових діях, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_1 від 10.01.2001 року, виданим Дніпровським районним військовим комісаріатом (а.с. 8).
У травні 2012 року ОСОБА_1 зверталась до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Херсоні ради про зобов'язання видати їй, як дружині військовослужбовця, що помер внаслідок поранень, одержаних до 01.01.1992 у бойових діях, листи-талони на проїзд по країнах СНД на період з 2011 року по 2015 рік.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 року, за наслідками розгляду поданого позивачкою позову, було зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Херсоні ради видати ОСОБА_1 листи талонів на проїзд по країнам СНД на період з 2011 року по 2015 рік.
Згідно листа виконавчого комітету Дніпровської районної у м. Херсоні ради від 25.03.2014 року № 2-54/896, 25.10.2013 року ОСОБА_1 був отриманий лист талонів на пільговий проїзд по країнах СНД на період з 2011 року по 2015 рік на посвідчення українського зразку серії НОМЕР_1 від 04.01.2001 року.
Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, ОСОБА_1 повторно звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Херсоні ради та просила видати їй посвідчення за формою, що діяло на 01.01.1992 року, що дає право на пільговий проїзд по території держав-учасниць СНД.
Листом від 29.10.2013 року № 05/4656 відповідач повідомив позивача, що такі пільги надаються відповідно до Угоди про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них, підписаною Україною 12 березня 1993 року. Угода передбачає, що підставою для придбання пільгового проїзного квитка є посвідчення, видані відповідними органами колишнього СРСР або Сторонами держав-учасниць цієї Угоди за формою, що діяла станом на 1 січня 1992 року. Відповідач зазначив, що посвідчення позивача видано відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» згідно Постанови КМУ від 12.05.1994 року «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни», а отже підстав для видачі посвідчення за формою, яка діяла на території колишнього Союзу РСР немає.
У зв'язку з відмовою Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Херсоні ради видати ОСОБА_1 посвідчення за формою, що діяло на 01.01.1992 року, що дає право на пільговий проїзд по території держав-учасниць СНД, прокурор міста Херсона звернувся в її інтересах до суду першої інстанції з відповідним позовом.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні поданого позову, зважаючи на наступне:
Так, Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначає правовий статус інвалідів війни, пільги та гарантії їх соціального захисту, а також особам, прирівняним до них, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення.
Згідно п. 21 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам І і II груп надається право безплатного проїзду один раз на рік (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, а особам, які супроводжують інвалідів І групи (не більше одного супроводжуючого), - 50-відсоткова знижка вартості проїзду один раз на рік (туди і назад) зазначеними видами транспорту.
Відповідно до ст. 3 міжнародної Угоди «Про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них» учасникам Великої Вітчизняної війни та особам, прирівняним до них, батькам та дружинам військовослужбовців, які загинули внаслідок поранення, контузії або каліцтва, отриманих під час захисту колишнього Союзу PCP або під час виконання інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, дається право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду один раз на рік (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом.
Пунктом 3 Додатку 2 до Угоди передбачено, що до категорії осіб, прирівняних за пільгами на проїзд у міжміському транспорті до учасників Великої Вітчизняної війни є батьки та дружини військовослужбовців, які загинули внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, отриманих під час виконання інших зобов'язань військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті.
Цією угодою передбачено, що підставою для придбання пільгового проїзного квитка є посвідчення та аркуш талонів на пільговий проїзд, які видані відповідними органами колишнього Союзу РСР або Сторонами за формою, що діяла на 01 січня 1992 року, за місцем постійного проживання особи, яка має право на пільговий проїзд (стаття 7 Угоди).
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що метою Угоди є взаємне визнання державами-учасницями прав інвалідів і учасників ВВВ, а також осіб, прирівняних до них, на пільговий проїзд. Мова йде про зобов'язання кожного учасника Угоди визнавати на своїй території право на пільговий проїзд таких осіб. Такі пільги були передбачені законодавством СРСР та підтверджені вказаною Угодою.
В даному випадку, у постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 року встановлено, що ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей (померлих) ветеранів війни, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_1 від 10.01.2001 року, виданим Дніпровським районним воєнним комісаріатом.
Крім того, зазначеною постановою було визнано право позивача на отримання листа талонів на проїзд по країнам СНД з 2011 року по 2015 роки та зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Херсоні ради видати позивачці відповідні листи талонів, що і було зроблено відповідачем.
В свою чергу, судом першої інстанції вірно зазначено, що з 1994 року та на даний час видача посвідчень ветеранам війни здійснюється відповідно до Порядку видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994р. № 302, якою затверджені посвідчення тільки національного зразка.
Судом встановлено, що посвідчення, яке підтверджує статус позивачки як дружини військовослужбовця, що помер внаслідок поранень, одержаних до 01.01.1992 у бойових діях, було отримано нею 10.01.2001 року, після смерті чоловіка, тобто вже в роки незалежності України відповідно до її норм законодавства, а тому в даному випадку відсутні підстави для видачі посвідчень за формою, яка діяла на 1 січня 1992 року.
Зважаючи на все вищезазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку відсутні підстави для задоволення адміністративного позову прокурора м. Херсона в інтересах ОСОБА_1 .
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу заступника прокурора Херсонської області залишити без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду м. Херсона від 11 червня 2014 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: А.В. Бойко
Судді: Т.М. Танасогло
О.В. Яковлєв