ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
04 грудня 2014 року письмове провадження № 826/15427/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., вирішив адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Центр корпоративних рішень»
до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
треті особи: Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Міністерство культури України, Інститут археології Національної академії наук України
про визнання протиправним та скасування рішення в частині,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просив:
- визнати протиправною (нечинною) та скасувати частину третю пункту 5 Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на вул. Набережно-Хрещатицькій, 13 (літ. Б) у Подільському районі міста Києва від 16.04.2014 №3892/0/12/009-14, виданих Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації): «Проектні рішення об'єкту узгодити з Управлінням охорони культурної спадщини, Міністерством культури України»;
- визнати протиправною (нечинною) та скасувати частину четверту пункту 12 Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на вул. НабережноХрещатицькій, 13 (літ. Б) у Подільському районі міста Києва від 16.04.2014 року №3892/0/12/009-14, виданих Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації): «проектні рішення узгодити зі спеціально уповноваженими органами охорони - культурної спадщини».
- визнати протиправною (нечинною) та скасувати частину шосту пункту 12 Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, на вул.. Набережно - Хрещатицькій, 13 (літ. Б) у Подільському районі міста Києва від 16.04.2014 №3892/0/12/009-14, виданих Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації»): «Отпимпти висновок Інституту археології НАН України».
Позовні вимоги мотивовано тим, що Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на вул. Набережно-Хрещатицькій, 13 (літ. Б) у Подільському районі міста Києва від 16.04.2014 р. №3892/0/12/009-14, надані позивачу Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в частині зобов'язання забудовника погодити проектні рішення з Управлінням охорони культурної спадщини, Міністерством культури України, спеціально уповноваженими органами охорони культурної спадщини та отримати висновок Інституту археології НАН України не відповідають вимогам Закону.
Позивач вказує, що згідно з частиною другою пункту 1 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
На його думку, оскільки частина шоста ст.31 вказаного закону, частина третя ст. 7 Закону України «Поо архітектурну діяльність» прямо передбачає, що проектна документація на будівництво об'єктів не потребує погодження державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними особами, відповідачем неправомірно встановлено оскаржувані вимоги у Містобудівних умовах.
Також, зазначає, що погодження проектної документації не входить до компетенції органів охорони культурної спадщини. До повноважень місцевих органів охорони культурної спадщини належить погодження відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень. меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам'яток місцевого значення, їх територій і зон охорони.
Вказує, що з набуттям чинності Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», погодження проектів будівельних робіт виключено з повноважень місцевих органів охорони культурної спадщини та центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
Представник позивача позовні вимоги під час розгляду справи підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у письмових запереченнях проти позову зазначив про правомірність включення вимог щодо погодження проектної документації із спеціально уповноваженими органами охорони культурної спадщини та отримання висновку Інституту археології Національної академії наук України до містобудівних умов та обмежень, наданих ПАТ «Центр корпоративних рішень» для реконструкції з надбудовою нежитлової будівлі для влаштування ділового центру з закладом громадського харчування, просив у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи 2 Міністерства культури України у судове засідання не зявився, на адресу суду надійшли письмові пояснення у яких останній просить у задоволенні позову відмовити, та вказує, що дійсно, відповідно до ч. 6 ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», проектна документація на будівництво об'єктів не потребує погодження державними органами органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними особами, утвореними такими органами. Однак, оцінити відповідність проектної документації містобудівним умовам та обмеженням в частині відповідності архітектурних рішень проекту вимогам, пов'язаним з охороною культурної спадщини (з метою ув'язки об'єкта будівництва з об'єктами культурної спадщини та пов'язаними з ними територіями за масштабом та іншими параметрами) можуть лише представники органів охорони культурної спадщини і буквальне трактування зазначеної норми вказаного Закону несе в собі загрозу неврахування вимог охорони культурної спадщини під час проектування будівництва об'єктів містобудування та, відповідно, ризик негативного впливу на стан збереження об'єктів культурної спадщини і традиційного характеру їх середовища.
Представник третьої особи 3 Інституту археології Національної академії наук України під час розгляду справи повністю погодився із правовою позицією відповідача. Зазначив, що вказані узгодження їх установа виконує, одночасно звернув увагу, що ділянка будівництва розташована на території археологічної охоронної зони, тому згідно ст.. 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини» будівельні, меліоративні та інші роботи проводяться тільки після повного археологічного дослідження цих об'єктів.
На думку представника третьої особи оскаржувані вимоги навпаки захищають забудовника від порушень природоохоронного законодавства, знищення культурного шару, накладення штрафних санкцій, тощо.
Представник третьої особи 1 у судове засідання також не з'явився, письмових заперечень проти позову не надав, суд відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:
Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) 16 квітня 2014 року надано ПАТ «Центр корпоративних рішень» Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по вул. Набережно-Хрещатицькій, 13 (літ. Б) у Подільському районі м. Києва.
А саме, Містобудівні умови та обмеження, щодо реконструкції з надбудовою нежитлової будівлі для влаштування ділового центру з закладом громадського харчуваня (з влаштуванням вхідних груп поза межами червоних ліній вулиці).
В частині третій пункту 5 Містобудівних умов та обмежень, виданих ПАТ «Центр корпоративних рішень», вказано про необхідність «Проектні рішення об'єкту узгодити з Управлінням охорони культурної спадщини, Міністерством культури України»;
В частині четвертій пункту 12 зазначених вище Містобудівних умов та обмежень вказується на необхідність позивачу: «проектні рішення узгодити зі спеціально уповноваженими органами охорони - культурної спадщини».
В частині шостій пункту 12 Містобудівних умов та обмежень вказано на необхідність позивачу: «Отримати висновок Інституту археології НАН України».
На думку позивача Містобудівні умови та обмеження в частині наведених пунктів не відповідають вимогам закону, оскільки відповідно до положень частини шостої ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності, частини третьої ст. 7 Закону України «Про архітектурну діяльність» проектна документація на будівництво об'єктів не підлягає погодженню органами охорони культурної спадщини в зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).
Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.
Статтею 29 даного Закону встановлено, що основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.
Отже, містобудівні умови відносяться до етапу отримання замовником або проектувальником вихідних даних і є її основною складовою, а відтак містять ознаки правового акту індивідуальної дії, оскільки такий документ видається уповноваженим органом - суб'єктом владних повноважень, має встановлену Законом та Порядком форму, передбачає процедуру отримання та порядок відмови у наданні, що дає зацікавленій особі право на оскарження таких дій (бездіяльності) у судовому порядку, а тому і надає право позивачу звернення до суду, у відповідності до законодавства.
Згідно ч. 2 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» - фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.
За правилами ч. ч. 3-7 ст. 29 даного Закону містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.
Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
До містобудівних умов та обмежень можуть включатися вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень.
Порядком надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 109 від 07 липня 2011 року передбачено, що до складу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки входять планувальні обмеження (зони охорони пам'яток культурної спадщини, зони охоронюваного ландшафту, межі історичних ареалів, прибережні захисні смуги, санітарно-захисні та інші охоронювані зони) та вимоги щодо охорони культурної спадщини з урахуванням положень Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Згідно п. 5 Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по вул. Набережно-Хрещатицькій, 13 (літ. Б) у Подільському районі м. Києва територія реконструкції знаходиться в межах архітектурної та археологічної, землі історико-культурного призначення охороних зон, Центрального історичного ареалу м. Києва, на території Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ», є складовою памятки ландшафту «Історичний ландшафт; Київських гір і долини р. Дніпра», пам'ятки археології місцевого значення-Культурний шар Подолу, ІХ-ХУІІІ ст. (рішення Київського Міськвиконкому від 17.11.87 № 1112).
Межі історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури на території м. Києва, визначені розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979 «Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.79 № 920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві» (далі - розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979).
Згідно із додатком 1 до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979 вул. Набережно-Хрещатицька входить до архітектурного заповіднику (комплекс пам'яток архітектури, пункт 1.1.9 цього розпорядження).
Також знаходиться у межах території Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ».
Комплекси пам'яток історії та культури в межах історичного центру міста з історичним природним ландшафтом: пл. Поштова (без її включення), лінія фунікулера (без його включення), пл. Михайлівська, вул. Велика Житомирська (з включенням забудови обох сторін), пров. Киянівський (з включенням забудови обох сторін), вул. Смирнова-Ласточкіна, вул. Верхній Вал, вул. Набережно-Хрещатицька, Поштова площа (пункт 1.3.1 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979).
Згідно із додатком 1 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979, вул. Набережно-Хрещатицька входить до охоронних зон (архітектурної та археологічної зони) та до зони регулювання другої категорії.
Вказане розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979, встановлює особливий режим проектування та здійснення будівельної діяльності на таких ділянках.
Відповідно до статей 1 та 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» зони охорони пам'ятки - встановлювані навколо пам'ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання.
Додатком 2 до Розпорядження № 979 визначено статус історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури на території м. Києва.
Пунктом 5.2 додатка 2 до Розпорядження № 979 передбачено, що всі будівельні, реставраційні, земляні та інші роботи у межах історико-культурних заповідників здійснюються відповідно до чинного законодавства на основі проекту, в кожному конкретному випадку погодженому з управлінням охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища та Головним управлінням містобудування і архітектури (крім пам'яток історії та культури) та обговореному за участю громадськості, в тому числі Українського товариства охорони пам'яток історії та культури.
У межах охоронних зон, зон регулювання забудови та зон охоронюваного природного ландшафту відповідно до законодавства забороняється проведення земляних, будівельних робіт без дозволу управління охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища (п. 6 Розпорядження № 979).
В межах зон регулювання забудови архітектурно-планувальне завдання (містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки) надаються за умови погодження з управлінням охорони пам'яток історії культури та історичного середовища (абзац 2 пункт 10.2 додатку 2 до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979).
Архітектурно-планувальне завдання (містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки) в межах зон охорони включає вимоги і умови щодо охорони пам'яток історії та культури, історичного середовища (пункт 10.2 додатку 2 до Розпорядження № 979).
Згідно пункту 10.7 додатку 2 до Розпорядження № 979, на територіях історико-культурних заповідниках і зонах охорони пам'яток історії та культури забороняється містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу управління охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища і без погодження з Інститутом археології Національної академії наук України.
Пунктом 1.10 Державних будівельних норм Б.2.2-2-2008 Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження науково-проектної документації щодо визначення меж та режимів використання зон охорони памяток архітектури та містобудування, затверджених наказом Мінрегіонбуду України від 11 червня 2008 року № 249 (далі - ДБН Б.2.2-2-2008) передбачено, що у зонах охорони пам'яток регламентують архітектурну та містобудівну діяльність із метою збереження та регенерації традиційного характеру середовища пам'яток, а також їх органічного включення в сучасне архітектурне середовище, максимального використання композиційних і пейзажно-видовихякостей пам'яток. Перетворення в зонах охорони пам'яток здійснюють лише за проектами, погодженими відповідними категоріям пам'яток (національного чи місцевого значення) органами охорони культурної спадщини.
В охоронній зоні за погодженням із відповідним органом охорони культурної спадщини і відповідним органом з питань містобудування і архітектури можуть виконуватись, зокрема вибіркові реконструкція і збільшення розмірів окремих будівель, які не порушують традиційного характеру середовища у відповідності з розробленими і погодженими історико-містобудівними обгрунтуваннями (пункт 3.4.1.3 ДБН Б.2.2-2-2008).
Також у пункті 3.4.2.8 ДБН Б.2.2-2-2008 зазначено, що будівництво, реконструкція, земляні та інші роботи в зоні регулювання забудови можуть здійснюватися лише за проектами, погодженими відповідними органами охорони культурної спадщини та відповідними органами з питань містобудування та архітектури.
Зазначені будівельні норми визначають вимоги до складу, змісту, порядку розроблення, погодження та затвердження науково-проектної документації щодо визначення меж та режимів використання зон охорони памяток архітектури та містобудування. Вимоги цих норм є обов'язковими для дотримання юридичними і фізичними особами - суб'єктами архітектурної та містобудівної діяльності незалежно від форм власності.
Відповідно до статті 5 та статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини та до повноважень органу охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрацій належить погодження проектів архітектурних перетворень, тобто проектів будівництва (реконструкції).
Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» Інститут археології Національної академії наук України є державною науковою установою у сфері дослідження археологічної спадщини, що відповідно до законодавства здійснює наукову археологічну експертизу програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, виконання яких може негативно позначитися на стані об'єктів археологічної спадщини, їх територій та зон охорони.
Згідно частини другої та частини третьої статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» - з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.
Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України.
Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.
На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.
На думку суду, у даному випадку норми Закону України «Про охорону культурної спадщини» є спеціальними по відношенню до Закону України «Про архітектурну діяльність» та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки визначають особливості розроблення проектної документації на будівництво (реконструкцію) об'єктів, які знаходяться в зоні охорони культурної спадщини.
Відповідно Законом України «Про охорону культурної спадщини» запроваджені дозвільні процедури, які спрямовані на захист об'єктів культурної спадщини від негативного впливу, у тому числі внаслідок містобудівної діяльності. Крім цього, суд враховує вимоги Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи, ратифікованої Законом України від 20.09.2006 № 165-У. Згідно ст. 3 вказаної Конвенції, кожна Сторона зобов'язується: вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини; за допомогою таких заходів і діючих в кожній державі або кожному регіоні процедур, забезпечити охорону пам'яток, архітектурних ансамблів та визначних місць.
Суд погоджується із доводами третьої особи - Міністерства культури України, що неврахування у містобудівній документації вимог спеціального законодавства, яке регулює відносини у тій чи іншій сфері, тягне за собою відповідне неврахування зазначених вимог у містобудівних умовах та обмеженнях, що надаються спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури.
Виходячи з вимог законодавства про охорону культурної спадщини, у містобудівних умовах і обмеженнях забудови земельної ділянки мають бути відображені вимоги щодо забезпечення збереження об'єктів культурної спадщини та традиційного характеру середовища, зумовлені чинним законодавством, зокрема, законами України «Про охорону культурної спадщини», «Про охорону археологічної спадщини».
Також, згідно листа Центру археології міста Києва ІА НАН України вих. № 9-П від 08.08.2014 року, ділянка майбутнього будівництва по вул. Набережно-Хрещатицькій, 13 (літ. Б) у Подільському районі м. Києва, розташована на території археологічної охоронної зони, археологічної пам'ятки «Культурний шар Подолу ІХ-ХУІІІ ст..ст.».
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини» будівельні, меліоративні, шляхові та інші роботи, що можуть призвести до руйнування, знищення чи пошкодження об'єктів культурної спадщини, проводяться тільки після повного дослідження цих об'єктів за рахунок коштів замовників зазначених робіт.
Організація археологічних досліджень передбачає роботу по залученню необхідних фахівців, отриманню дозвільної документації, підготовчих архівно-бібліографічних робіт, тощо. Польові дослідження ділянки забудови потребують значного часу проведення і можуть бути розпочаті не раніше березня-квітня 2015 року лише за умови вчасного фінансування і термінового вирішення технічних питань по технічному забезпеченню досліджень.
На підставі результатів археологічних досліджень можлива зміна вимог щодо проекту облаштування підземного простору будівлі.
Отже, Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), включивши до містобудівних умов та обмежень вимоги щодо погодження проектної документації із спеціально уповноваженими органами охорони культурної спадщини та отримання висновку Інституту археології Національної академії наук України до містобудівних умов та обмежень, наданих ПАТ «Центр корпоративних рішень» для реконструкції з надбудовою нежитлової будівлі для влаштування ділового центру з закладом громадського харчування (з влаштуванням вхідних груп поза межами червоних ліній вулиці) по вул. Набережно-Хрещатицькій, 13 (літ. Б) у Подільському районі м. Києва, діяв виключно в межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством у сфері містобудування та архітектури, з метою збереження охоронної зони, оскільки охоронна зона це територія, що виділяється для збереження найближчого середовища пам'ятки, головним чи суттєвим елементом якого вона є.
Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінюючи дії Відповідача, суб'єкта владних повноважень на предмет їх відповідності вимогам ст. 19 Конституції України та статті 9 КАС України, суд дійшов висновку що, оскаржувані вимоги щодо погодження проектної документації із спеціально уповноваженими органами охорони культурної спадщини ним включено до містобудівних умов та обмежень в межах повноважень, і у спосіб, передбачений законом.
Оскільки Позивач не довів неправомірність оскаржуваних вимог, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задовленні позову Приватного акціонерного товариства «Центр корпоративних рішень» до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), за участю третіх осіб: Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Міністерства культури України, Інституту археології Національної академії наук України, про визнання протиправним рішення в частині - відмовити
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Р.О. Арсірій