27 листопада 2014 року Справа № 876/7665/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.
суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,
за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.06.2014 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного Фонду України в м.Тернополі про зобов'язання призначити пенсію,-
встановив:
23.09.2013 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідача - управління Пенсійного Фонду України в м.Тернополі про зобов'язання призначити йому пенсію із зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 13 квітня 2013 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що він являється учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, що підтверджується дублікатом посвідчення серії НОМЕР_1, виданого 20 лютого 2008 року Тернопільською обласною державною адміністрацією замість втраченого посвідчення серії НОМЕР_2.
Позивач зазначає, що у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку на 10 років йому було відмовлено з підстав відсутності первинних документів, які б підтверджували період роботи в зоні відчуження, участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за відповідною формою.
ОСОБА_2 вважає відмову Пенсійного фонду протиправною та такою, що порушує законні права та інтереси позивача, оскільки факт його роботи у зоні відчуження підтверджується відповідним посвідченням та довідками. Відтак просить суд задовольнити позовні вимоги.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.06.2014 р. у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про зобов'язання призначити пенсію із зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 13 квітня 2013 року - відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зіслався на підпункт «ґ» п. 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року та виходив з того, що із наявних у матеріалах справи довідок, витягу та списку, вбачається, що усі вони базуються на наказі директора «Автобази облагрострой Тернопільського обласного управління агрострой» № 125 від 21 липня 1986 року. Однак у даному наказі прізвище позивача, як особи котру було відряджено, не зазначено. Саме тому усі докази, котрі додані ОСОБА_2 на підтвердження своїх позовних вимог, визнані судом неспроможними, а дії відповідача такими, що відповідають вимогам закону.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що при дослідженні доказів, які знаходяться в матеріалах справи, судом не враховано, що позивач у період перебування на ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС працював водієм в «АТП-1900 Тернопільського облміжколгоспбуду». У 1987 р. дане підприємство було злито (реорганізовано) з «Тернопільським АТП-1961 Облагробуду» та перейменовано в «Тернопільське орендне АТП- 1961» кооперативно-державної організації «Облагробуд». Дані підприємства до проведення реорганізації входили до складу Тернопільського обласного управління Агробуду, що підтверджується довідкою ТОВ «АТП-1961» від 03.12.2012р. №16.
Наказ Тернопільського обласного управління Агробуд від 26.07.1986 р. №125 є лише витягом із зазначеного наказу Тернопільського обласного управління Агробуд і стосується водіїв «Тернопільського АТП-1961 Облагробуду» і в ньому прізвище позивача не могло бути зазначено, оскільки він на той час працював в «АТП-1900 Тернопільського облміжколгоспбуду».
Самого наказу Тернопільського обласного управління Агробуд від 26.07.1986р. №125, як і витягу, що стосується водіїв «АТП-1900 Тернопільського облміжколгоспбуду» не збереглось.
Крім вищеназваних документів, фактом підтвердження участі ОСОБА_2 у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є запис в трудовій книжці про роботу в «АТП-1900 Тернопільського облміжколгоспбуду» та копія книги про нарахування заробітної плати «АТП-1900 Тернопільського облміжколгоспбуду». Хоча дані документи були досліджені в судовому засіданні, у оскаржуваному рішенні суду вони не зазначені.
Апелянт вказує, що під час судових засідань, судом було допитано в якості свідків керівника та головного бухгалтера ТОВ «Тернопільське АТП-1961», які надали для огляду в судовому засіданні книгу по заробітній платі «АТП-1900 Тернопільського облміжколгоспбуду», яка є первинним бухгалтерським документом і підтвердили факт роботи позивача в даному підприємстві та його участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС». Також в судовому засіданні було допитано колишнього головного бухгалтера «АТП-1900 Тернопільського облміжколгоспбуду» ОСОБА_3, яка підтвердила нарахування позивачу заробітньої плати в зоні відчуження за перевезення цементу до зруйнованого реактора ЧАЕС, яка відображена в книзі по заробітній платі на підставі шляхових листів, які були в подальшому знищені, відповідно до чинного законодавства.
У оскаржуваному рішенні суду взагалі не зазначено про допит свідків та їхні покази.
Крім того, факт роботи ОСОБА_2 у зоні відчуження не менше 5 календарних днів підтверджено Тернопільською ОДА, єдиним органом, якому надано право встановлювати факт роботи в зоні відчуження на підставі Постанови КМУ від 20.01.1997р. №51. Дане підтвердження міститься у листі департаменту соціального захисту населення від 05.12.2013р.№02-02/4531, який знаходиться в матеріалах справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід задовольнити частково, а оскаржувану постанову скасувати, з наступних підстав.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи наступні обставини.
Так, ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи другої категорії, що підтверджується дублікатом посвідчення серії НОМЕР_1, виданого 20 лютого 2008 року Тернопільською обласною державною адміністрацією взамін втраченого посвідчення серії НОМЕР_2, що має штамп про перереєстрацію від 13 травня 1997 року (а.с. 7).
27 травня 2013 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням комісії управління Пенсійного фонду України у місті Тернополі від 02 вересня 2013 року ОСОБА_2 відмовлено в призначенні такої пенсії у зв'язку з тим, що в наказі № 125 від 21 липня 1986 року про відрядження водіїв прізвище позивача не зазначено, в розрахункових відомостях по заробітній платі за вересень 1986 року є виплата в сумі 32,08 крб. за Чорнобиль. Інших документів, які б підтвердили перебування на роботах по ліквідації наслідків аварії в зоні відчуження не представлено (а.с. 9-10).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Частиною 1 ст. 55 цього Закону передбачено призначення пенсій за віком із зниженням пенсійного віку на 10 років особам, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 01 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 01 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій регулюється Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року.
Відповідно до п.п. "ґ" п. 7 вищезазначеного Порядку (в редакції чинній на момент подання позивачем заяви про призначення пенсії) документами, що засвідчують особливий статус особи, є: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (при призначенні пенсії із використанням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи") та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.
Так, колегією суддів встановлено, що позивач - ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи другої категорії, що підтверджується дублікатом посвідчення серії НОМЕР_1, виданого 20 лютого 2008 року Тернопільською обласною державною адміністрацією взамін втраченого посвідчення серії НОМЕР_2, що має штамп про перереєстрацію від 13 травня 1997 року (а.с. 7).
Вказане посвідчення відповідає вимогам ст. 5 Постанови Кабінету Міністрів України №51 від 20.01.1997 р. "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
У відповідності до ст. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 р. посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.
Наявність у ОСОБА_2 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії ніким не оспорювалась, а тому посвідчення є чинним і воно вказує на те, що позивач згідно абз. 1 п. 3 ст.14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Постанови Кабінету Міністрів України №51 від 20.01.1997 р., дійсно є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській катастрофі в 1986 році.
Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В контексті даних процесуальних норм, суд апеляційної інстанції також бере до уваги надані ОСОБА_2 письмові докази на підтвердження факту перебування в зоні Чорнобильської АЕС та кількості проведених там днів, зокрема :
-копію відрядної довідки в якій зазначено, що позивач, обіймаючи посаду водія, на підставі наказу № 125 від 21 липня 1986 року був відряджений на Чорнобильську АЕС. Часом відбуття з м. Тернополя у даній довідці вказано 26 липня 1986 року, прибуття на станцію «Вільче» - 26 липня 1986 року; вибуття з станції «Вільче» - 04 серпня 1986 року, прибуття в м. Тернопіль - 05 серпня 1986 року (а.с.11);
-копію витягу з наказу № 125 від 21 липня 1986 року де зазначено, що ОСОБА_2 відряджено на Чорнобильську АЕС з 26 липня по 05 серпня 1986 року (а.с.12);
-копію списку водіїв АТП - 1961 Тернопільського облагробуду, де зазначено, що ОСОБА_2 (водій), відповідно до наказу № 125 від 21 липня 1986 року, з 26 липня 1986 року по 05 серпня 1986 року приймав участь в ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС в 1986 році (а.с.13);
-копію довідки № 181 від 16 серпня 1991 року, з якої вбачається, що ОСОБА_2 (водій АТП - 1961), відповідно до наказу № 125 від 21 липня 1986 року був відряджений в 30-ти кілометрову зону Чорнобильської АЕС в період з 26 липня 1986 року по 04 серпня 1986 року (а.с.14);
-копію довідки від 04 червня 1997 року в якій зазначено, що ОСОБА_2 дійсно працював в АТП 1961 і з 26 липня по 05 серпня 1986 року перебував в зоні аварії на ЧАЕС як ліквідатор і за цей період йому виплачено заробітну плату в розмірі 32,08 карб. (а.с.15).
В силу ч.ч.1-3 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням встановлених обставин справи та досліджених у судовому засіданні належних та допустимих письмових доказів, колегія суддів приходить до висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог, оскільки для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у позивача були наявні та подані необхідні документи.
Попри викладене, позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають до задоволення з 27.05.2013 року, з огляду на наступне.
Так, ст. 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-XII (із змінами та доповненнями) визначає строки призначення пенсій.
Відповідно до ст. 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку:
а) пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності;
б) пенсії у разі втрати годувальника призначаються з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
Переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання відповідної заяви з усіма необхідними документами.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 27.05.2013 року. Відтак, застосовуючи ст.83 Закону України «Про пенсійне забезпечення», колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити саме з 27.05.2013 року.
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає до скасування.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.06.2014 р. по справі № 607/17277/13-а - скасувати.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного Фонду України в м.Тернополі призначити ОСОБА_2 пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 27.05.2013 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя І.В. Глушко
Судді О.О. Большакова
В.Я. Макарик
Постанова складена в повному обсязі 02.12.2014 року.