Копія
Справа № 822/4601/14
28 листопада 2014 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіЛабань Г.В.
при секретаріВересняк А.А.
за участі:позивача, представника відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про визнання незаконним та скасування п. 1 наказу № 384 від 29.08.2014р., -
ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " в якому просив визнати незаконним та скасувати п. 1 наказу Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " № 384 від 29.08.2014р. про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що є військовослужбовцем Збройних Сил України, проходить військову службу на посаді командира військової частини НОМЕР_1 у м. Старокостянтинові Хмельницької області. Зазначає, що військова частина НОМЕР_1 безпосередньо підпорядкована Командувачу військ оперативного командування "Північ", 29.10.2014, пунктом 1 наказу № 384 від 29.08.2014р. та доведено службовим листом від 28.10.2014 №186/24/228 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність. Вказує, що 03.08.2014 військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , підпорядкований позивачу, перебуваючи у відрядженні у Рівненській області втратив особисту зброю автомат АКС-74. В наказі № 384 від 29.08.2014р. зазначено, що обставиною яка сприяла втраті особистої зброї водієм ОСОБА_2 стало те, що позивач спорядив варту з охорони вантажу який перевозиться з недоліками. Позивач з викладеними в наказі обставинами не погоджується, стверджує, що правопорушень не вчиняв, військової дисципліни не порушував, службові обов'язки виконує сумлінно, вважає себе покараним несправедливо, а тому просить суд визнати незаконним та скасувати п. 1 наказу Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " № 384 від 29.08.2014р. про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
В судовому засіданні позивач підтвердив викладені в позовній заяві обставини, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечив, посилаючись на ст. 66 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, яким визначено, що командир в мирний і воєнний час відповідає за стан і збереження зброї. Вказує, що командир є прямим начальником усього особового складу, втрата зброї солдатом військової служби за контрактом ОСОБА_2 , підлеглим підполковника ОСОБА_1 свідчить про неналежне виконання службових обов'язків останнім, а тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України, проходить військову службу на посаді командира військової частини НОМЕР_1 у м. Старокостянтинові Хмельницької області.
Пунктом 1 наказу № 384 від 29.08.2014р. за неналежну організацію перевезення небезпечних вантажів, порушення вимог статей 306, 307 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, статей 66, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України на підставі статті 73 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , за результатами службової перевірки, притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді"попередження про неповну службову відповідність".
Службовим листом від 28.10.2014 №186/24/228 ОСОБА_1 повідомлено про притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, з підстав того, що 03.08.2014 військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , підпорядкований позивачу, перебуваючи у відрядженні у Рівненській області втратив особисту зброю автомат АКС-74.
Наказом Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " №384 від 29.08.2014 про результати службового розслідування встановлено, що відповідно до вимог розпорядження тимчасово виконуючого обов'язки начальника штабу - першого заступника командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 31.07.2014 №186/18/3/897 автомобільним транспортом особовий склад війчькової частини НОМЕР_1 03.08.2014 здійснював перевезення боєприпасів з військової частини НОМЕР_2 (місто Ічня) до військової частини НОМЕР_3 (місто Мукачево).
У вказаному наказі зафіксовано, що обставиною, що сприяла втраті зброї солдатом ОСОБА_2 стало невиконання командиром військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_1 вимог ст. 306 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, де визначено, що під час охорони ванту, який перевозиться автомобілями, один пост може включати не більше 5 автомобілів. Начальник варти підпорядковується начальнику автомобільної колони та офіцерові, який супроводжує вантаж, чого фактично зроблено не було. Склад та межі постів визначені не були, а начальником варти був призначений начальник автомобільної колони. Вказано, що підполковник ОСОБА_1 під час спорядження варти не організував несення служби вартою згідно статті 307 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, де визначено, що чатові під час руху розміщуються у кузовах автомобілів: один - на головному, другий - на середньому, третій - на останньому. Під час руху й на коротких зупинках чатові несуть службу одночасно, а на тривалих зупинках - позмінно. Встановлено, що чатові призначені не були, що унеможливлювало якісну охорону вантажу, який перевозився.
Вироком Гощанського районного суду Рівненської області від 04.09.2014, який набрав законної сили 05.10.2014, ОСОБА_2 визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.413 КК України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ст.306 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року N 550-XIV під час охорони вантажу, який перевозиться автомобілями, залежно від умов перевезення й важливості вантажу, один пост може включати не більше 5 автомобілів.
Начальник варти підпорядковується начальникові автомобільної колони та офіцерові (прапорщикові, мічманові), який супроводжує вантаж.
Згідно зі ст.307 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України чатові під час руху розміщуються у кузовах автомобілів: один - на головному, другий - на середньому, третій - на останньому.
Під час руху й на коротких зупинках чатові несуть службу одночасно, а на тривалих зупинках - позмінно.
Чатовий зобов'язаний: стежити за схоронністю вантажів, що перевозяться, під час руху і на зупинках; не допускати проїзду сторонніх осіб на автомобілях без дозволу начальника варти; подавати за потреби встановлені сигнали водіям і начальникові варти; на зупинках допускати з дозволу начальника варти до автомобілів, що охороняються, осіб для проведення їх ремонту.
Судом в ході судового розгляду встановлено, матеріалами справи підтверджується, що в порушення ст.ст. 306-307 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України ОСОБА_1 пост включав 6 автомобілів замість можливих 5, чатові під час руху не були розміщені у кузовах автомобілів: один - на головному, другий - на середньому, третій - на останньому, крім того, чатові фактично взагалі призначені не були.
Порядок накладення та реалізації стягнень визначено Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24 березня 1999 року N 551-XIV (надалі - Статут).
Цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Відповідно до ст.1 Статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Згідно зі ст.4 Статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до ст.5 Статуту за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов'язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни.
Згідно зі ст.45 Статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Відповідно до пп. г абзацу 1 ст. 68 Статуту а молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення як попередження про неповну службову відповідність.
В ході судового розгляду встановлено, що накладеному на позивача стягненню у вигляді попередження про неповну службову відповідність передували: 30.04.2014 - догана, 20.05.2014 - догана, 12.06.2014 - догана, 16.07.2014 - сувора догана.
Відповідно до ст.102 Статуту попередження про неповну службову відповідність застосовується одноразово і накладається наказом посадової особи, якій цим Статутом надано таке право.
Відповідно до ст.28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року N 548-XIV єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази;
Згідно зі ст.30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Відповідно до ст.58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу); за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А суд, згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З врахуванням зазначених обставин, норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що представниками відповідача правомірність своїх дій доведена, останні діяли в межах повноважень та спосіб передбачений Конституцією та законами України, оскаржуваний наказ про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність винесений на підставі та на виконання вимог чинного законодавства, як наслідок виявлених порушень законодавства, а відповідно в задоволені позову слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Командувача військ оперативного командування "Північ" про визнання незаконним та скасування п. 1 наказу № 384 від 29.08.2014р. про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 03 грудня 2014 року
Суддя/підпис/Г.В. Лабань
"Згідно з оригіналом" Суддя Г.В. Лабань