26 листопада 2014 року Справа № 876/8759/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,
з участю секретаря судових засідань Гелецького П.В.,
прокурора Ройка А.І.,
особи, в інтересах якої заявлено позов, ОСОБА_1 ,
представника відповідача Гальчинського С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 (18 окремий мостовий загін Державної спеціальної служби транспорту) на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 лютого 2013 року у справі за позовом заступника Закарпатського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 (18 окремий мостовий загін Державної спеціальної служби транспорту) про визнання дій неправомірними,
У жовтні 2012 року заступник Закарпатського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України (далі - Прокурор) звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах ОСОБА_1 , у якому просив визнати неправомірними дії військової частини НОМЕР_1 (18 окремий мостовий загін Державної спеціальної служби транспорту) (далі - в/ч НОМЕР_1 ) та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити заробітну плату ОСОБА_1 з урахуванням надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівника державних та комунальних закладів охорони здоров'я в розмірі 30 % від посадового окладу починаючи з 14.02.2011 року.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 лютого 2013 року у справі № 712/19769/12 позов було задоволено.
У поданій апеляційній скарзі В/Ч НОМЕР_1 просить зазначену постанову суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що медичний пункт в/ч НОМЕР_1 здійснює свою діяльність без ліцензії, не акредитований як заклад охорони здоров'я, а також не відповідає вимогам, зазначених в Законі України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» та в постановах Кабінету Міністрів України № 1418 від 29.12.2009 року та № 765 від 15.07.1997 року, підстав для виплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років немає.
Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
Задовольняючи позов Прокурора, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 працює на посаді лікаря загальної практики медичного пункту в/ч НОМЕР_1 і має загальний стаж роботи лікаря 23 роки, а тому відповідно до пункту 3 Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівника державних та комунальних закладів охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2009 року № 1418 має право на щомісячну надбавку до заробітної плати за медичний стаж в розмірі 30 % від посадового окладу.
Даючи правову оцінку доводам апелянтів та висновкам суду першої інстанції, що викладені у оскаржуваному судовому рішення, апеляційний суд виходить із таких міркувань.
Відповідно до приписів ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, чинній на час подання позову, представництво прокуратурою інтересів громадянина в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина у випадках, передбачених законом.
Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження.
Формами представництва є:
звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;
участь у розгляді судами справ;
внесення апеляційної, касаційної скарги на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд Верховним Судом України судового рішення.
Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Частиною 2 статті 60 КАС України передбачено, що з метою представництва інтересів громадянина в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави. При цьому прокурор повинен надати адміністративному суду докази, які підтверджують неможливість громадянина самостійно здійснювати представництво своїх інтересів.
На переконання апеляційного суду, системний аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку про те, що право прокурора на звернення до суду з позовною заявою в інтересах іншої фізичної особи безпосередньо пов'язане із встановленням обставин неможливість громадянина самостійно здійснювати представництво своїх інтересів з об'єктивних причин, про що повинно бути зазначено у відповідному позові з дорученням доказів у підтвердження таких обставин.
Відповідно до наявних у матеріалах справи позовної заяви прокурор звернувся із даним адміністративним позовом до суду в інтересах ОСОБА_1 , не наводячи при цьому жодних підстав такого представництва (неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження).
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов до висновку, що при звернення до адміністративного суду прокурором не було обґрунтовано необхідність представництва інтересів ОСОБА_1 , а отже його слід вважати особою, яка не має повноважень на ведення справи від її імені.
За правилами п. 2 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених статтею 155 цього Кодексу.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи допустив істотне порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відтак оскаржувану постанову суду першої інстанції слід скасувати та залишити позовну заяву прокурора без розгляду.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 (18 окремий мостовий загін Державної спеціальної служби транспорту) задовольнити частково.
Скасувати постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 лютого 2013 року у справі № 712/19769/12 та залишити позовну заяву заступника Закарпатського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.П.Дякович
В.П.Іщук
Ухвала у повному обсязі складена 27 листопада 2014 року.