26 листопада 2014 року Справа № 876/7671/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року у справі за позовом Мукачівського міжрайонного управління водного господарства до управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача публічне акціонерне товариство «Закарпатський рибокомбінат» про скасування припису,
У січні 2013 року Мукачівське міжрайонне управління водного господарства (далі - Мукачівське МУВГ) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило скасувати припис головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Закарпатській області (далі - Закарпатдержрибохорона) № 01-1110 від 17.09.2012 року.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року у справі № 807/101/13-а позов задоволено.
У поданій апеляційній скарзі управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Закарпатській області (далі - Закарпаттярибоохорона), яке є правонаступником Закарпатдержрибохорони, просить скасувати вказану постанову суду та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що Мукачівське МУВГ є бюджетною неприбутковою організацією і належить до управління центрального органу виконавчої влади у галузі водного господарства, меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів. Позивач не здійснює господарської діяльності, а отже його діяльність не могла перевірятися відповідно до норм Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Додатково апелянт звертає увагу суду на ту обставину, що відповідно до ч. 8 ст. 17 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» підвищення або зниження рівня води у водних об'єктах погоджується з центральним органом виконавчої влади у галузі рибного господарства. При цьому позивач своїм листом повідомив Головне управління Закарпатдержрибоохорону, що без погодження з ним здійсню скид води на водосховищі «Мочило», тобто повідомив про те, що ним скоєно порушення вимог законодавства у галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.
Задовольняючи позовні вимоги Мукачівського МУВГ, суд першої інстанції виходив із того, що положеннями Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» передбачене право відповідача давати письмові вказівки (приписи) про усунення порушень у галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів, однак при відсутності правового регулювання вказаним законом способу реалізації такого повноваження відповідачем як суб'єктом владних повноважень підлягали до застосування положення Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», якими врегулюваний порядок здійснення будь-яких (окрім тих, на які положення цього закону не поширюється) заходів державного нагляду. Тобто вказаним законом відповідно до статті 19 Конституції України визначений спосіб реалізації відповідачем своїх владних повноважень у відношенні позивача.
Підстави для висновку про порушення позивачем положень чинного законодавства відсутні, оскільки перевірку позивача відповідач не здійснював, а тому складений без проведення перевірки припис не може бути доказом порушення закону.
Крім того, сам припис за своїм змістом не є конкретним, у п. 1 відсилає до положень ст. 17 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» та наказу Міністерства екології та природних ресурсів № 46 від 07.02.2012, що є занадто загальним та унеможливлює однозначне встановлення дійсного змісту вказівки. У той же час п. 2 вказаного припису зобов'язує позивача дотримуватися неіснуючих на момент винесення припису режимів, роботи водосховищ, оскільки за його змістом останні лише мають бути розроблені, що свідчить про його очевидну змістовну необґрунтованість та логічну неузгодженість.
Даючи правову оцінку доводам апелянта та висновкам суду, що викладені у оскаржуваному судовому рішення, апеляційний суд виходить із таких міркувань.
Як слідує з матеріалів справи, Мукачівське МУВГ є бюджетною неприбутковою організацією і належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у галузі водного господарства і меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів - Державного агентства водних ресурсів України.
Судом першої інстанції встановлено, що 17.09.2012 року відповідачем було внесено начальнику Мукачівського МУВГ припис № 01-1110, яким зобов'язано позивача:
1) призупинити скид води з водосховища «Мочило» до визначення (встановлення і погодження) рівневих режимів водогосподарської системи «Чорний мочар» у відповідності до ст. 17 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», вимог наказу Міністерства екології та природних ресурсів № 46 від 07.02.2012 року;
2) дотримуватися оптимальних режимів роботи водосховищ комплексного призначення меліоративної системи «Чорний Мочар», що повинні бути розроблені та погоджені у відповідності наказу Міністерства екології та природних ресурсів № 46 від 07.02.2012 року «Про затвердження Порядку розроблення і встановлення режимів роботи водосховищ комплексного призначення, водогосподарських систем і каналів» у комісійному порядку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» посадові особи органів рибоохорони центрального органу виконавчої влади у галузі рибного господарства здійснюють державний контроль та управління в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та мають такі повноваження, зокрема, давати обов'язкові до виконання письмові вказівки (приписи) про усунення порушень у галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Частиною 1 ст. 6 вказаного Закону визначено підстави для здійснення позапланових заходів. Відповідно до частини 3 цієї статті, суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного документа.
Статтею 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено порядок здійснення планового або позапланового заходу органом державного нагляду (контролю).
Разом з тим, з матеріалів справи слідує та підтверджується сторонами у справі, що перевірку позивача відповідач не здійснював. Окрім того, відповідачем не наведено доказів повідомлення його позивачем про скид води на водосховищі «Мочило». Тому апеляційний суд погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що винесений без проведення перевірки припис не може бути доказом порушення закону з боку позивача.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року у справі № 807/101/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.П.Дякович
Л.П.Іщук