01 грудня 2014 р. Справа № 876/8604/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іршавський завод продовольчих товарів» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.06.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іршавський завод продовольчих товарів» до Державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ТзОВ «Іршавський завод продовольчих товарів» 01.04.2014 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, яким просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005181500 від 11.12.2013 року, яким застосовано штрафну фінансову санкцію за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб на суму 37299,10 грн..
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.06.2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ТзОВ «Іршавський завод продовольчих товарів» оскаржило його в апеляційному порядку. Просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов повністю покликаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, ДПІ у Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Іршавський завод продовольчих товарів». За результатами камеральної перевірки складено акт №385/1500/00412139 від 28.11.2013 своєчасності сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання земельного податку за період з 30.06.2011 року по 17.11.2013 року.
На підставі акта перевірки ДПІ у Іршавському районі ГУ Міндоходів у Закарпатській області прийняла податкове повідомлення - рішення форми «Ш» №0005181500 від 11.12.2013 року, яким застосовано штрафну санкцію за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб на суму 37299,10 грн.
Відповідно до п.п.14.1.39. ст.14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до пп.14.1.175 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Вимоги п.54.1. ст.54 ПК України встановлює, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до п.286.2 ст.286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Згідно з п.57.1. ст.57 ПК України, який встановлює, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Тобто вимоги даної статті ставлять у зобов'язання платника, який самостійно визначив у поданій ним податковій декларації визначене ним грошове зобов'язання зі сплати земельного податку сплатити узгоджену ним суму у строки визначені п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України, відповідно до якої податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Судом встановлено, що в ході проведення камеральної перевірки виявлено порушення вимог п.287.3 ст.287 ПК України, а саме Товариством з обмеженою відповідальністю «Іршавський завод продовольчих товарів» порушено граничні терміни сплати земельного податку, самостійно визначеного ним у розрахунку №810 від 31.01.2011 року, а також декларації по земельному податку №1402 від 20.02.2012 року із затримкою більше 30 календарних днів 186495,45 грн. узгодженого земельного податку.
Колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до платіжних доручень №141 від 29.07.2013 року та №156 від 20.08.2013 року ним було здійснено проплату земельного податку по розрахунку №810 від 31.01.2011 року, та декларації по земельному податку №1402 від 20.02.2012 року на підставі постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 року, якою було стягнуто з позивача 163629,80 грн., не може бути підтвердженням своєчасності сплати узгодженого грошового зобов'язання, оскільки дане зобов'язання виникло не на підставі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду, а на підставі самостійно визначеного платником податків грошового зобов'язання по земельному податку, однак сплаченого із затримкою, що підтверджується платіжними дорученнями, наданими в додатку до позовної заяви. А тому предметом розгляду по справі № 2а-0770/2249/12 є стягнення заборгованості по земельному податку, яка жодним чином не стосується предметом спору по справі №807/986/14, оскільки предметом спору по даній справі є порушення граничних термінів сплати земельного податку із затримкою більше 30 календарних днів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що податковий орган довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №0005181500 від 11.12.2013 року, яким застосовано штрафну санкцію за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб на суму 37299,10 грн., а тому в задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити повністю.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іршавський завод продовольчих товарів» - залишити без задоволення.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.06.2014 року у справі № 807/986/14 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Н.В. Ільчишин
Судді М.А. Пліш
Т.І. Шинкар