Копія
Справа № 822/4550/14
28 листопада 2014 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіБлонського В.К.
при секретаріДехтярук В.В.
за участі: представника позивача представників відповідачаКостюковича Д.К. Білик Т.І. Ланчук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом державного підприємства "Довжоцький спиртовий завод" с. Довжок Кам'янець-Подільського району Хмельницької області до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача (форма В 1) № 0003711501 від 14 липня 2014 року, та податкове повідомлення-рішення відповідача (форма В 4) № 0003721501 від 14 липня 2014 року.
Свій позов позивач мотивує тим, що відповідач на підставі акту перевірки № 763/22-09-15-01/23841854 від 27 червня 2014 року прийняв податкове повідомлення-рішення № 0003711501 від 14 липня 2014 року, яким зменшив суму бюджетного відшкодування позивача з податку на додану вартість (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) на суму 488642 грн., та застосував штрафні (фінансові санкції) в сумі 244321 грн., і податкове повідомлення-рішення № 0003721501 від 14 липня 2014 року, яким зменшив розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, задекларованого позивачем за березень 2014 року на суму 624497 грн.
Актом перевірки встановлено завищення позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку в сумі 488642 грн., внаслідок порушення пунктів 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України та завищення позивачем від'ємного значення з податку на додану вартість задекларованого за березень 2014 року на суму 624497 грн., внаслідок порушення підпункту а) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.10 статті 200 Податкового кодексу України.
Податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню з таких підстав.
Позивач уклав договір переробки давальницької сировини № 11-075-НJ06 від 31 січня 2006 року з ТОВ ТПК «Укрхімекспорт». Перевіркою встановлено, що позивач в процесі виробництва використовує всю взяту в переробку мелясу-власну та давальницьку, тому неможливо підвердити вихід дріжджів саме із сировини яка бралась у виробництво на давальницьких умовах.
Такі висновки є неправомірними тому що вказана схема виробництва відповідає виробничому технологічному Регламенту на виробництво мелясно-спиртової бражки і пресованих дріжджів ВТР 238418545-2007, розробленому безпосередньо для конкретних умов і обладнання позивача.
Вказаний регламент не передбачає виробництво дріжджів із власної сировини, тільки з давальницької. Усі дріжджі одержані у результаті виробництва, вироблені виключно з давальницької меляси.
Всі первинні документи, що підтверджують господарські операції позивача з одержання давальницької меляси, її переробки у дріжджі та передачу продукції замовнику, надані для перевірки.
Господарські відносини позивача і ТОВ ТПК «Укрхімекспорт», щодо зберігання належної замовнику меляси, оформлені договором зберігання № 212-040-НJ06 від 31 грудня 2005 року.
В зв'язку з тим, що в процесі виробництва проходить змішування власної меляси та меляси, отриманої на зберігання, відповідач дійшов неправильного висновку щодо укладення такого договору без наміру створення правомірного результату і приховування іншого правочину-купівлі меляси для виробництва спирту і дріжджів.
Згідно норм ЦК України такі висновки відповідача щодо договору зберігання є неправомірними.
За таких обставин можна дійти висновку, що у відповідача відсутні підстави для зменшення позивачу розміру від'ємного значення та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, оскільки надані до перевірки документи підтверджують правомірність формування податкового кредиту позивачем, тому позов необхідно задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, пояснивши суду, що на підставі акту перевірки № 763/22-09-15-01/23841854 від 27 червня 2014 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0003711501 від 14 липня 2014 року, яким зменшив суму бюджетного відшкодування позивача з податку на додану вартість (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) на суму 488642 грн., та застосував штрафні (фінансові санкції) в сумі 244321 грн., і податкове повідомлення-рішення № 0003721501 від 14 липня 2014 року, яким зменшив розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, задекларованого позивачем за березень 2014 року на суму 624497 грн.
Актом перевірки встановлено завищення позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку в сумі 488642 грн., внаслідок порушення пунктів 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України та завищення позивачем від'ємного значення з податку на додану вартість задекларованого за березень 2014 року на суму 624497 грн., внаслідок порушення підпункту а) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.10 статті 200 Податкового кодексу України.
Податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню з таких підстав.
Позивач уклав договір переробки давальницької сировини № 11-075-НJ06 від 31 січня 2006 року з ТОВ ТПК «Укрхімекспорт». Перевіркою встановлено, що позивач в процесі виробництва використовує всю взяту в переробку мелясу-власну та давальницьку, тому неможливо підвердити вихід дріжджів саме із сировини яка бралась у виробництво на давальницьких умовах.
Такі висновки є неправомірними тому що вказана схема виробництва відповідає виробничому технологічному Регламенту на виробництво мелясно-спиртової бражки і пресованих дріжджів ВТР 238418545-2007, розробленому безпосередньо для конкретних умов і обладнання позивача.
Зазначений регламент не передбачає виробництво дріжджів із власної сировини, тільки з давальницької. Усі дріжджі одержані у результаті виробництва, вироблені виключно з давальницької меляси.
Всі первинні документи, що підтверджують господарські операції позивача з одержання давальницької меляси, її переробки у дріжджі та передачу продукції замовнику, надані для перевірки.
Господарські відносини позивача і ТОВ ТПК «Укрхімекспорт», щодо зберігання належної замовнику меляси, оформлені договором зберігання № 212-040-НJ06 від 31 грудня 2005 року.
В зв'язку з тим, що при виробництві проходить змішування власної меляси та меляси, отриманої на зберігання, відповідач дійшов неправильного висновку щодо укладення такого договору без наміру створення правомірного результату і приховування іншого правочину-купівлі меляси для виробництва спирту і дріжджів.
Згідно норм ЦК України такі висновки відповідача щодо договору зберігання є неправомірними.
За таких обставин можна дійти висновку, що у відповідача відсутні підстави для зменшення позивачу розміру від'ємного значення та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, оскільки надані до перевірки документи підтверджують правомірність формування податкового кредиту позивачем, тому позов необхідно задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали повністю, пояснивши суду, що податкові повідомлення-рішення є правомірними, оскільки прийняті у повній відповідності до вимог Податкового кодексу України.
При проведенні перевірки не має можливості підтвердити вихід вироблених дріжджів саме із сировини, яка залучалася у виробництво на давальницьких умовах і як наслідок неможливо підтвердити виконання умов договору на переробку давальницької сировини укладеного із ТОВ ТПК «Укрхімекспорт».
Підприємство по бухгалтерському та податковому обліку відображало лише доходи від послуг по переробці меляси на дріжджі. Оскільки частина вироблених дріжджів є власною готовою продукцією підприємства, то їх передача ТОВ ТПК «Укрхімекспорт» повинна відображатися як доходи від реалізації готової продукції які будуть більшими за доходи від надання послуг по переробці на вартість сировини, витраченої на виготовлення готової продукції.
Внаслідок не проведення розподілу виходу дріжджів при сумісній переробці власної та давальницької меляси між власниками сировини, враховуючи особливості двопродуктового виробництва за рахунок реалізації послуг з переробки давальницької меляси на дріжджі позивач занизив об'єкт оподаткування за березень 2014 року на суму 64151 грн., податок на додану вартість відповідно становить суму 12830 грн.
Крім того перевіркою встановлено, що позивач неправомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок податкових накладних виписаних постачальником-ТОВ ТПК «Укрхімекспорт» з порушенням статті 201 Податкового кодексу України.
Договір зберігання № 212-040-НJ06 від 31.12.2005 року складений без наміру створення правомірного юридичного результату і фактично приховує реальну господарську діяльність Д П «Довжоцький спиртовий завод» стосовно купівлі сировини (меляси) для виробництва спирту та дріжджів, оскільки оприбуткована меляса-власна і прийнята на зберігання, зберігається в одних ємкостях.
Позивач завищив податковий кредит по податку на додану вартість в березні 2014 року, оскільки сформував податковий кредит не по першій події-даті оприбуткування меляси, а по другій події-даті отримання податкових накладних.
Враховуючи наведене, у задоволенні позову необхідно відмовити.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (пункт 1.1 статті 1).
В судовому засіданні встановлено, що позивач 04.06.1997 року зареєстрований Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією як юридична особа та відповідно до статтей 15, 16 Податкового кодексу України є платником податків, зборів і зобов'язаний стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів-центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску його територіальні органи.
Однією із функцій органів державної податкової служби яку вони виконують згідно підпункту 19.-1.1.1 пункту 19.-1.1 статті 19 Податкового кодексу України є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Порядок проведення перевірок встановлений главою 8 Податкового кодексу України.
Пунктом 75.1, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статтею 76 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Порядок проведення документальних позапланових перевірок встановлений статтею 78 Податкового кодексу України.
Посадовими особами Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції проведено документальну позапланову виїзну перевірку державного підприємства «Довжоцький спиртовий завод».
Згідно пункту 78.8 статті 78 Податкового кодексу України порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
За результатами перевірки відповідач склав акт перевірки «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування Д П «Довжоцький спиртовий завод», код ЄДРПОУ 23841854, бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2014 року» № 763/22-09-15-01/23841854 від 27.06.2014 року.
Перевіркою встановлено порушення пунктів 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2014 року в сумі 488642 грн., та порушення підпункту а) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.10 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено від'ємне значення з податку на додану вартість за березень 2014 року на суму 624497 грн.
Пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно пунктів 58.1, 58.2 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.
Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручаться) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (финансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0003711501 від 14.07.2014 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань) з податку на додану вартість у розмірі 488642 грн., за березень 2014 року і застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 244321 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0003721501 від 14.07.2014 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 624497 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі таких обставин, встановлених актом перевірки.
Державне підприємство «Довжоцький спиртовий завод» подало до державного податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2014 року реєстраційний номер 9021565274 від 18.04.2014 року в якій у рядку 19 відобразило від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту складає 913177 грн., та у рядку 23.1 відобразило суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 569230 грн., яке сформоване в межах залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: січень 2014 року-276553 грн., лютий 2014 року-292677 грн.
Відповідач провів перевірку правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за звітні (податкові) періоди в яких виникло від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту до звітного (податкового) періоду за який позивач задекларував бюджетне відшкодування.
Між державним підприємством «Довжоцький спиртовий завод» який виступає в ролі виконавця та товариством з обмеженою відповідальністю Торгово-промисловою компанією «Укрхімекспорт» яке виступає в ролі замовника укладено договір переробки давальницької сировини № 111-075-НJ06 від 31 січня 2006 року, згідно якого замовник передає виконавцю давальницьку сировину-мелясу, а також необхідні матеріали для випуску дріжджів хлібопекарських пресованих спиртових, а виконавець із отриманої давальницької сировини виконує роботи по переробці меляси і випуску дріжджів хлібопекарських пресованих спиртових.
Давальницька сировина зберігається за договором зберігання № 212-040-НJ06 від 31.12.2005 року.
Також між державним підприємством «Довжоцький спиртовий завод» який виступає в ролі покупця та товариством з обмеженою відповідальністю Торгово-промисловою компанією «Укрхімекспорт» яке виступає в ролі продавця укладено договори поставки меляси бурякової зокрема № 129-389-NР13 від 29 листопада 2013 року, та № 129-137-NР14 від 11 березня 2014 року згідно яких постачальник передає, а покупець приймає мелясу бурякову та оплачує її вартість в обумовлені договором строки за встановленою ціною.
Контролюючий орган за результатами перевірки прийшов до висновку, що договором переробки давальницької сировини не передбачено норми витрат матеріалів на виробництво одиниці продукціі та відповідно норми виходу готової продукції.
Аналізом наданих для перевірки документів, якими оформлено списання сировини на виробництво та вихід готової продукції встановлено, що підприємство в процесі однопоточного двопродуктового виробництва використовує всю взяту в переробку мелясу-власну та давальницьку.
Враховуючи те, що відповідно до однопоточної двопродуктової схеми виробництва відбувається сумісна переробка власної та давальницької меляси, не має можливості підтвердити вихід дріжджів саме із сировини яка залучалась у виробництво на давальницьких умовах. Таким чином даними технологічними умовами виробництва не підтверджується виконання умов договору № 111-075-НJ06 від 31 січня 2006 року, щодо переробки давальницької сировини (меляси) та виготовлення готової продукції-дріжджів хлібопекарських із даної сировини.
Перевіркою не встановлено, а підприємством не надано замовлення на обсяг випуску дріжджів з давальницької сировини від ТОВ ТПК «Укрхімекспорт».
За даними бухгалтерського обліку позивача всі вироблені дріжджі відображались як такі, що виготовлені із давальницької сировини.
Відповідно до актів приймання-передачі, всі виготовлені дріжджі позивач передав представнику ТОВ ТПК «Укрхімекспорт».
Перевіркою встановлено, що за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року позивач виготовляв дріжджі виключно із застосуванням двопродуктової схеми, тобто яка передбачає одночасне виробництво спирту та дріжджів на основі сумісної переробки власної та давальницької меляси, при цьому по обліку не відображено вихід готової продукції-дріждів від власної сировини.
Оскільки частина дріжджів є власною готовою продукцією підприємства то їх передача ТОВ ТПК «Довжоцький спиртовий завод» повинна відображатися як доходи від реалізації готової продукції, які відповідно будуть більшими за доходи від надання послуг по переробці давальницької меляси.
База оподаткування з вартості поставленої готової продукції-дріждів у березні 2014 року занижена в зв'язку із тим, що в неї не включена вартість сировини, що утворює основу вироблюваної продукції, а саме меляси, всього на суму 64152 грн.
Таким чином внаслідок того, що не проводився розподіл виходу дріжджів при сумісній переробці власної та давальницької сировини між її власниками, враховуючи особливості двопродуктового виробництва, за рахунок реалізації послуг з переробки давальницької меляси на дріжджі, позивач занизив об'єкт оподаткування за березень 2014 року в сумі 64151 грн., сума податку на додану вартість становить 12830 грн. Відповідний розрахунок доданий до акту перевірки.
Податкове зобов'язання за березень 2014 року позивачем формувалось за рахунок здійснення операцій в тому числі з надання послуг з переробки меляси на дріжджі та послуг зберігання меляси.
Загальна сума податкового кредиту в березні 2014 року склала 303785 грн., відхилення в сумі 611667 грн., виникло за рахунок неправомірно сформованого кредиту з податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних від ТОВ ТПК «Довжоцький спиртовий завод» № 4 від 03.03.2014 року, сума податку на додану вартість становить 151666,67 грн., № 52 від 14.03.2014 року, сума податку на додану вартість становить 230000 грн., № 78 від 21.03.2014 року, сума податку на додану вартість становить 230000 грн.
Основною сировиною для виробництва спирту позивачем є меляса, отримання якої здійснюється з місць зберігання, тобто ємкостей на території підприємства та пристанційній базі.
Меляса яка надходить за договором поставки та меляса яка надходить за договором переробки давальницької сировини зберігається в одних ємкостях, хоча умовами договору зберігання позивачу таке право не надано.
Отримана меляса для переробки в якості давальницької сировини фактично при надходженні йде на переробку, тобто необхідності укладати договір не було потреби.
Враховуючи наведене відповідач вважає, що такий договір складений без наміру створення правомірного юридичного результату і фактично приховує реальну господарську діяльність позивача стосовно купівлі меляси для виробництва спирту і дріжджів.
Оскільки позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість не за першою подією-датою оприбуткування меляси, а за датою отримання податкових накладних, відповідно неправомірно сформовано податковий кредит в березні 2014 року за податковими накладними № 4 від 03.03.2014 року, сума податку на додану вартість становить 151666,67 грн., № 52 від 14.03.2014 року, сума податку на додану вартість становить 230000 грн., № 78 від 21.03.2014 року, сума податку на додану вартість становить 230000 грн., тобто його завищено на суму 611667 грн.
На підставі таких обставин, вказаних у акті перевірки, проведені відповідні розрахунки та прийнятті податкове повідомлення-рішення № 0003711501 від 14.07.2014 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань) з податку на додану вартість у розмірі 488642 грн., за березень 2014 року і застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 244321 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0003721501 від 14.07.2014 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 624497 грн.
Висновки акту перевірки та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення, суд вважає протиправними, враховуючи наступне.
Позивач здійснює виробництво спирту та виготовлення дріжджів відповідно до Регламенту виробничого технологічного на виробництво мелясно-спиртової бражки і пресованих хлібопекарських дріжджів ВТР 238418545-2007, розробленого УкрНДІспиртбіопрод 24 квітня 2007 року.
Вказаний регламент розроблений безпосередньо для конкретних умов і обладнання позивача, який переробляє цукровмісну сировину в спирт і хлібопекарські дріжджі пресовані із давальницької сировини і містить параметри, рекомендації для кожної ділянки технологічного процесу.
За цим Регламентом впроваджено у виробництво удосконалену однопотокову схему за якою виробляють спиртову бражку із покупної сировини та хлібопекарські дріжджі пресовані із давальницької сировини.
При відсутності попиту на дріжджі або за наявності дефектної меляси, за відсутності давальницької сировини, завод може працювати виробляючи тільки один продукт-спиртову бражку.
Для виробництва спирту використовується власна меляса, для виробництва дріжджів використовується давальницька меляса.
Основним показником меляси є її цукристість, рівень якої визначається при її надходженні за супровідними документами-посвідчення про якість меляси та у виробничій лабораторії позивача, що відображається у документах-«аналіз якості сировини».
Відповідно до бухгалтерських документів меляса яка закупляється та меляса яка надходить в якості давальницької сировини транспортується, приймається на зберігання та обліковується по масі окремо, але приймається на зберігання в одних ємкостях.
Виписування меляси для переробки здійснюється окремо і змішується після зважування в процесі підготовки меляси до виробництва.
В процесі зброджування меляси в двопродуктовому виробництві утворюється зріла мелясно-спиртова брага, яка містить продукти метаболізму дріжджів-етиловий спирт та біомасу дріжджів.
Згідно з Регламентом повинні бути створені умови накопичення біомаси дріжджів не тільки в кількості, яка забезпечує зброджування цукру в спирт, а й для виготовлення товарних хлібопекарських дріжджів.
За існуючими технологічними можливостями до моменту виділення біомаси дріжджів та мелясно-спиртової браги використовується вся взята в переробку меляса.
При проведенні перевірки, відповідач не проводив перевірку дотримання позивачем технологічного процесу.
Суд вважає неправомірним штучне розрахункове виділення при проведенні перевірки певної кількості дріжджів як таких, що має належати позивачу в процесі їх виготовлення, оскільки виробництво дріжджів проводиться за Регламентом тільки із давальницької сировини, яка не належить позивачу і взагалі Регламентом не передбачено виробництво дріжджів із власної меляси.
Регламент збалансовує виробництво спирту і дріжджів, так як слідуючи логіці і висновкам контролюючого органу, із давальницької сировини повинен бути і вихід певної кількості спирту, який повинен залишитися у власності позивача і ним в подальшому реалізуватися.
Всі первинні документи, що підтверджують господарські операції підприємства з отримання давальницької меляси, її подальшої переробки в дріжджі та передачу замовнику є предметом перевірки, якою не встановлено порушень порядку бухгалтерського та податкового обліку господарських операцій при виробництві продукції та її реалізації і передачі.
Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що висновки відповідача про неможливість підтвердження виробництва дріжджів саме із давальницької сировини суперечать технологічному процесу, встановленому Регламентом виробничого технологічного на виробництво мелясно-спиртової бражки і пресованих хлібопекарських дріжджів. Технологічний процес не був предметом перевірки і не входить в компетенцію для такої перевірки державним податковим органом.
Щодо неправомірно сформованого податкового кредиту в березні 2014 року за податковими накладними № 4 від 03.03.2014 року, сума податку на додану вартість становить 151666,67 грн., № 52 від 14.03.2014 року, сума податку на додану вартість становить 230000 грн., № 78 від 21.03.2014 року, сума податку на додану вартість становить 230000 грн., тобто його завищено на суму 611667 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту а) пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій в тому числі з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Суд звертає увагу на те, що стаття 198 Податкового кодексу України встановлює право платника податків на віднесення сум податку до податкового кредиту в зв'язку із настанням дати певної події, що відбулася раніше, а не обов'язок платника податку на віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту в зв'язку із настанням дати певної події, що відбулася раніше, на відміну від дати виникнення податкових зобов'язань згідно статті 187 Податкового кодексу України. Крім того у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
В зв'язку з тим, що позивач отримав податкові накладні № 4 від 03.03.2014 року, № 52 від 14.03.2014 року, № 78 від 21.03.2014 року, в березні 2014 року, позивач цілком правомірно сформував податковий кредит за вказаними податковими кредитами у березні 2014 року.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Порушення позивачем вказаної статті Податкового кодексу України можливе було би тільки за умови того, що податкові накладні № 4 від 03.03.2014 року, № 52 від 14.03.2014 року, № 78 від 21.03.2014 року, в березні 2014 року, не були зареєстровані продавцем товарів/послуг в Єдиному реєстрі податкових накладних, порушення ним порядку заповнення податкової накладної, та у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкові накладні.
Жодного із перерахованих порушень не встановлено ні актом перевірки ні при розгляді спору в суді.
Відносно правомірності висновків відповідача щодо договору зберігання № 212-040-НJ06 від 31.12.2005 року який за висновками акту перевірки укладений без наміру створення правомірного юридичного результату і фактично приховує реальну господарську діяльність позивача стосовно купівлі меляси для виробництва спирту та дріжджів, то суд виходить з такого.
Відповідно частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року встановлено правомірність договору зберігання № 212-040-НJ06 від 31.12.2005 року укладеного позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю Торгово-промисловою компанією «Укрхімекспорт».
Вказане рішення суду набрало законної сили 30 вересня 2014 року згідно ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду.
Крім того як із змісту акту перевірки так із пояснень представників відповідача неможливо встановити яким чином договір зберігання № 212-040-НJ06 від 31.12.2005 року впливає на розмір податкового кредиту позивача, оскільки податкові накладні № 4 від 03.03.2014 року, № 52 від 14.03.2014 року, № 78 від 21.03.2014 року, отримані позивачем в зв'язку із закупкою та постачанням меляси від товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислової компанії «Укрхімекспорт».
За таких обставин суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0003711501 від 14.07.2014 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань) з податку на додану вартість у розмірі 488642 грн., за березень 2014 року і застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 244321 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0003721501 від 14.07.2014 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 624497 грн., є протиправними та підлягають скасуванню.
Аналізуючи все в сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та доведений у судовому засіданні дослідженими доказами, тому його необхідно задовольнити.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 15, 16, 19, 20, 54, 58, 75, 76, 86, 198, 201 ПК України, ст.ст. 9, 11, 86, 159 - 163, 167 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003711501 від 14.07.2014 року, яким Кам'янець-Подільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області зменшила державному підприємству «Довжоцький спиртовий завод» с. Довжок м. Кам'янець-Подільського району Хмельницької області суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань) з податку на додану вартість у розмірі 488642 грн., за березень 2014 року та застосувала штрафні (фінансові) санкції в розмірі 244321 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003721501 від 14.07.2014 року, яким Кам'янець-Подільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області зменшила державному підприємству «Довжоцький спиртовий завод» с. Довжок м. Кам'янець-Подільського району Хмельницької області розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 624497 грн.
В повному обсязі постанова суду буде виготовлена 03.12.2014 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 03 грудня 2014 року
Суддя/підпис/В.К. Блонський
"Згідно з оригіналом" Суддя В.К. Блонський