18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua
02 грудня 2014 року Справа № 925/1954/14
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чевгуза О.В., при секретарі судового засідання Олійник І.С., за участю представників:
від позивача: Старчик А.А. - представник за довіреністю,
від відповідача: представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Черкаської області у м. Черкаси справу за позовом публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Уманського комунального підприємства "Уманьтеплокомуненерго", м. Умань, Черкаська область
про стягнення 624 009 грн. 37 коп., -
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до суду з позовною заявою, у якій просить суд стягнути з Уманського комунального підприємства "Уманьтеплокомуненерго" 376 616 грн. 01 коп. втрат від інфляції, 129 427 грн. 05 коп. трьох відсотків річних, 117 966 грн. 32 коп. пені, 12 480 грн. 19 коп. витрат зі сплати судового збору.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.
Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи за місцем його державної реєстрації, його представник в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, направив лист про розгляд справи за його відсутності.
У судовому засіданні згідно з ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
20 липня 2012 року між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач по справі, постачальник) та Уманським комунальним підприємством «Уманьтеплокомуненерго» (відповідач по справі, покупець) укладений договір про закупівлю природного газу № 156/02-БО-36
Відповідно до п. 1.1 договору у 2012 році позивач зобов'язався передати відповідачу імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити газ на умовах, визначених договором.
На виконання договору, протягом жовтня - грудня 2012 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі З 299,089 тис. м3 на загальну суму 15 379 481,95 гри., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 27.11.2012, 30.11.2012 та 31.12.2012, довідками щодо кінцевого сальдо та щодо операцій із відповідачем за період з 01.07.2012 по 30.04.2013.
Відповідно до п. 6.1. договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати вартості газу протягом місяця поставки.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Однак, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, розрахунок за спожитий природній газ не провів.
Господарські зобов'язання між сторонами виникли з моменту укладення договору, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Із зазначеною нормою кореспондується частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 7 статті 193 ГК України, статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд відповідно до ст. 43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку (штраф та пеня), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі порушення відповідачем умов п. 6.1 договору, відповідач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.
Станом на 07.07.2014 розмір заборгованості відповідача зі сплати пені, згідно розрахунку позивача складає 117 966,32 грн.
Пеня в розмірі 117 966,32 грн., нарахована позивачем в межах строку передбаченого статтею 232 ГК України, з врахуванням заборгованості за період її нарахування. Позов в цій частині позовних вимог підлягає до задоволення.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Враховуючи наявність прострочення позивачем заявлено до стягнення 376 616 грн. 01 коп. втрат від інфляції, 129 427 грн. 05 коп. трьох відсотків річних.
Розрахунки інфляційних нарахувань та трьох процентів річних позивачем вчиненні вірно, відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи та підлягають стягненню з відповідача у заявленому розмірі.
Відповідно до статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені останнім витрати на сплату судового збору в сплаченій ним сумі 12 480 грн. 19 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Тищика, 12А, код ЄДРПОУ 02082675) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720): 376 616 грн. 01 коп. втрат від інфляції, 129 427 грн. 05 коп. трьох відсотків річних, 117 966 грн. 32 коп. пені, 12 480 грн. 19 коп. витрат зі сплати судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області.
Повне рішення складено 08 грудня 2014 року.
Суддя О.В. Чевгуз