36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
04.12.2014 Справа №917/2123/14
м. Полтава
за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094, поштова адреса: а/с 1800, м. Дніпропетровськ, 49027
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
про стягнення 78279,85 грн.
Суддя Пушко І.І.
Представники:
Від позивача: Стрельник Р.М., довіреність від 12.09.2012 року № 2918-О;
Від відповідача: не з'явився.
Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача коштів в сумі 78279,85 грн. за договором банківського обслуговування від 28.04.2011 року, з яких: 52 500,00 грн. - заборгованість за кредитом, 16 741,66 грн. - заборгованість за процентами, 5 332,90 грн. - пеня, 3705,29 грн. заборгованість по комісії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на момент розгляду справи в суді відповідачем як позичальником за договором банківського обслуговування не повернуто кредит та не сплачено відсотки за користування коштами, комісію, чим порушено зобов'язання перед банком за Договором, а також позивач вказує на підстави для нарахування пені.
Відповідач в засідання не з'явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 72), відзив на позов та витребувані документи не подав.
Суд вважає, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті, тому суд визнав за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
15.02.2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 підписала заяву, адресовану ПАТ КБ "Приватбанк" про відкриття поточного рахунку (а.с. 74).
28.04.2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 через систему інтернет-клієнт-банкінг приєдналася до "Умов та правил надання банківських послуг", тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.uа, які разом складають договір банківського обслуговування б/н від 22.04.2011 року, наклавши електронно-цифровий підпис у системі (а.с. 30) та взяла на себе зобов'язання виконувати умови договору.
Згідно довідки системного адміністратора ПАТ КБ "ПриватБанк" від 04.12.2014 року (а.с. 76) ФОП ОСОБА_1 28.04.2011 року підписала заяву про встановлення кредитного ліміту на розрахунковий рахунок у системі інтернет-клієнт-банкінг Приват 24 використовуючи особистий цифровий підпис. Перед підписанням вказаної заяви ОСОБА_1 внесла особистий пароль для входу в інтернет-клієнт-банкінг Приват 24, після чого отримала СМС повідомлення з динамічним набором символів (цифр) на особистий мобільний телефон за номером НОМЕР_2. Належність відповідачу зазначеного номеру мобільного телефону підтверджується копією заяви про відкриття поточного рахунку (Розділ 2. зразки підписів та контактні дані), яка підписана відповідачем власноручно (а.с. 74). Після внесення динамічного набору символів (цифр) ОСОБА_1 отримала доступ до своєї сторінки в інтернет-клієнт-банкінгу Приват 24, а також можливість підписати заяву про встановлення кредитного ліміту на розрахунковий рахунок НОМЕР_3.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
В п. 3.3 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.04.2010 N 223 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 2010 р. за N 474/17769 (далі - Положення № 223) визначено, що кредитна лінія під операції зі спеціальними платіжними засобами відкривається банком на визначений термін і в межах установленого договором ліміту заборгованості або граничної суми кредитування. Строк дії кредитної лінії, яка відкривається під спеціальні платіжні засоби, установлюється договором.
Банк має право здійснювати емісію спеціальних платіжних засобів у вигляді мобільного платіжного інструменту та обслуговування операцій з їх використанням, передбачених правилами платіжної системи, відповідно до умов договору та цього Положення (п.4.1 Положення № 223).
Мобільний платіжний інструмент може бути реалізований в апаратно-програмному середовищі мобільного телефону або іншому бездротовому пристрої користувача (далі - мобільний пристрій), які обслуговує оператор телекомунікацій (п.4.2 Положення № 223).
Мобільні платежі здійснюються користувачами за банківськими рахунками (п.4.3 Положення № 223).
Емітент має право надавати користувачам змогу здійснювати мобільні платежі згідно з функціональними можливостями мобільних платіжних інструментів із використанням різних каналів телекомунікаційних мереж оператора, визначених правилами платіжних систем і договорами, і безконтактним способом (п.4.4 Положення № 223).
Користувачі мають право здійснювати операції із застосуванням мобільних платіжних інструментів відповідно до функціональних можливостей і технологічних особливостей мобільних пристроїв, правил платіжної системи (внутрішньобанківських правил), умов договору та вимог цього Положення. Користувачі мають право здійснювати операції з використанням мобільних платіжних інструментів у будь-якому місці їх обслуговування за наявності відповідного термінального обладнання, якщо інше не встановлено договором (п.4.6, п. 4.7 Положення № 223).
Згідно з п.18.1. ст. 18 Закону № 2346-ІІІ електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа на переказ.
Згідно Договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_3 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта, що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг", що підтверджується довідкою від 10.09.2014 року вих. № 08.7.0.0.0/140910135825 (а.с. 41).
З довідки вбачається, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт 1000,00 грн. - 28.04.2011 року, 1500,00 грн. - 06.06.2012 року, 42 000,00 грн. 17.08.2012 року, 52 500,00 грн. - 04.02.2013 року, 1000,00 грн. - 01.03.2014 року.
Про видачу відповідачу коштів у розмірі встановлених кредитним лімітом свідчить банківська виписка (а.с. 45-46, зворот).
Позивач посилається, що відповідач не виконав належним чином умови Договору щодо повернення отриманих коштів, тому виникла заборгованість. Згідно розрахунку станом на момент розгляду справи в суді заборгованості відповідача перед позивачем за кредитом складає 52 500,00 грн.
У відповідності до ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 ЦК України).
Згідно із ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За змістом ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
При цьому, за приписами ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 1 ст.181 ГК України також встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
У п.3.18.1.16 Умов та правил надання банківських послуг зазначено, що при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Правила, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, є публічною офертою, що містить умови та правила надання послуг банком його партнерами, до якої приєднується клієнт, підписуючи відповідну заяву.
Таким чином, заява про відкриття поточного рахунку, накладення відповідачем електронного цифрового підпису в системі інтернет-клієнт-банкінгу Приват 24 28.04.2011 року, Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи банку, що розміщені в мережі Інтернет, встановлення кредитного ліміту та видача коштів відповідачу свідчить про виникнення між сторонами кредитних правовідносин та волю сторін до настання відповідних правових наслідків, що не суперечить вимогам ст.205 ЦК України.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту (п.3.18.1.1 зазначених Умов).
Згідно з п.3.18.1.3 Умов та правил надання банківських послуг кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.
У п.3.18.2.3.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого умовами, змінити умови кредитування та вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
Як встановлено судом відповідачу в межах відкритого кредитного ліміту видавались грошові кошти, які з урахуванням здійснених клієнтом часткових оплат станом на момент розгляду справи в суді склали залишок неповернутого кредитного ліміту у сумі 52500,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку відповідача за період з 08.10.2013 року по 07.08.2014 року та розрахунком.
Отже, враховуючи Умови та правила надання банківських послуг, суд дійшов висновку, що позивачем належним чином виконано свої зобов'язання з надання кредиту.
29.07.2014 Банком на адресу відповідача було надіслано претензію №10221PLRKS04H з вимогою про негайне погашення заборгованості на загальну суму 102 606,70 грн. (а.с. 49-51).
Таким чином, приймаючи до уваги визначений Умовами та правилами надання банківських послуг порядок та строки повернення кредитних коштів, а також зміст надісланої банком на адресу клієнта претензії, строк виконання відповідачем обов'язку з повернення отриманих кредитних коштів настав.
Встановлення кредитного ліміту і видачі коштів відповідачу та порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасного повернення кредиту підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, тому суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 52 500,00 грн.
Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
П.3.18.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що за користування кредитом, в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня, клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). Зазначеними Умовами встановлено наступний порядок розрахунку процентів: за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню) розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.3.18.4.1.1); при не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п.3.18.4.1.2); у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються, порушеними, а при порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань, клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.3.18.4.1.3).
При цьому, розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п. 3.18.4.9 умов та правил надання банківських послуг).
З огляду на вищевикладене, банком за користування кредитними коштами відповідачем за період з 01.11.2013 до 07.08.2014 нараховано проценти на загальну суму 16741,66 грн., доказів погашення яких матеріали справи не містять.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені.
Пунктом 3.18.5.1 Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої пунктами 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п.3.18.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Частина 6 ст.232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
П.3.18.5.4 Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.3.18.0.5.1, 3.18.5.2, 3.18.5.3, проводиться протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно було бути виконаним клієнтом.
Відтак, оскільки відповідач своїх зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом в повному обсязі та повернення кредитних коштів не виконав, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 3.18.5.1 Умов та правил надання банківських послуг позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в період з 04.12.2013 року по 07.08.2014 року у розмірі 5332,90 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.
Згідно п. 3.18.4.4. Договору клієнт виплачує банку винагороду (комісія) за використання ліміту у відповідності з п.п. 3.18.1.6., 3.18.2.3.2. 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому умовами і правилами надання банківських послуг. Клієнт доручає банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків.
Так, позивачем заявлено до стягнення 3705,29 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом за період з 31.12.2013 року по 07.08.2014 року, яка підлягає задоволенню повністю.
Згідно ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
За таких обставин, враховуючи, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавши відповідачу кредит в розмірі 52500,00 грн. за договором банківського обслуговування б/н від 28.04.2011, тоді як відповідач кредитних коштів не повернув та не сплатив відсотків за їх користування, комісію суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 44, 49 (ч. 2), 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094, адреса для листування: 49027, м. Дніпропетровськ, а/с 1800, код ЄДРПОУ 14360570 - 52 500 грн. 00 коп. заборгованості за кредитом; 16 741 грн. 66 коп. заборгованості за відсотками; 5 332 грн. 90 коп. пеня; 3 705 грн. 29 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 1827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Пушко І.І.