Справа: № 760/25668/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Демидовська А.І.
Суддя-доповідач: Епель О.В.
08 грудня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Безименної Н.В., Кобаля М.І,
за участю секретаря Бабенка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_7 на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 27 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Солом'янського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві до громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_7 про примусове видворення за межі території України,
Солом'янський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві ( далі - позивач ) звернувся до суду з адміністративним позовом до громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_7 ( далі - відповідач ) про примусове видворення за межі України.
Солом'янський районний суд м. Києва своєю постановою від 27 листопада 2014 року адміністративний позов задовольнив.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 07.07.2010 р. ВГІРФО Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві було прийнято рішення про видворення з території України гр. Республіки Азербайджан ОСОБА_7 із забороною подальшого в'їзду терміном на п'ять років до 07.07.2015 р. / а.с. 6-7 /, яке відповідачем не було оскаржено в судовому порядку та не виконано.
Після прийняття ВГІРФО Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві зазначеного рішення гр. Республіки Азербайджан ОСОБА_7 продовжував незаконно перебувати на території України.
26.11.2014 р. гр. Республіки Азербайджан ОСОБА_7 був затриманий працівниками ГУ ДМС у м. Києві без документів на право проживання в Україні, у зв'язку з чим уповноваженою особою позивача складений протокол про адміністративне правопорушення від 26.11.2014 р. Серія: ПР МКМ № 045251 та винесена постанова про накладення адміністративного стягнення від 26.11.2014 р. Серія: ПН МКМ № 045251, згідно з якою на відповідача був накладений штраф у розмірі 510,00 грн. / а.с. 3-4 /.
Зазначений штраф був сплачений гр. Республіки Азербайджан ОСОБА_7 в добровільному порядку, що підтверджується копією відповідної квитанції / а.с. 5 /.
Правовою підставою для звернення позивача до суду в порядку ст. 183-5 КАС України з адміністративним позовом про видворення гр. Республіки Азербайджан ОСОБА_7 за межі території України стало порушення відповідачем приписів Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються міжнародними нормативно-правовоими актами та нормами Законуів України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» ( далі - Закон № 3773-VI ), «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» ( далі - Закон № 3671-VI ).
Так, згідно зі ст.ст. 9, 29 Загальної декларації прав людини 1948 року та ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно для забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.
У ч. 1 ст. 26 Закону № 3773-VI зазначено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону № 3773-VI, Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Ч. 1 ст. 31 Закону № 3773-VI передбачено, що іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.
Отже, законодавством України регламентований спеціальних правовий режим перебування іноземних громадян на території України, а також заходи адміністративного реагування спеціально уповноважених суб'єктів влади в разі його порушення, одним з яких є примусове видворення іноземця за межі України, що здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.
При цьому, у відповідності до ст.ст. 30, 31 Закону № 3773-VI, достатньою та необхідною правовою підставою для прийняття адміністративним судом такого рішення є сукупність наступних умов: 1) прийняття рішення компетентним органом влади про примусове видворення іноземця або ухилення ним від виїзду за межі України після прийняття таким органом влади рішення про повернення особи в країну походження; 2) звернення компетентного органу влади до адміністративного суду з відповідним позовом; 3) відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 30 Закон № 3773-VI та ст. 9 Закону № 3671-VI.
Таким чином, оскільки уповноваженим органом державної влади 26.11.2014 р. знову було виявлено порушення відповідачем правового режиму, регламентованого ст.ст. 30, 31 Закону № 3773-VI, відсутні обставини, передбачені ч. 1 ст. 30 Закон № 3773-VI та ст. 9 Закону № 3671-VI, то позивач обґрунтовано звернувся до суду з цим позовом та правомірно ставить питання про примусове видворення громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_7 за межі території України.
Більш того, наявність достатніх правових підстав, передбачених ст.ст. 30, 31 Закону № 3773-VI, підтверджується і поясненнями самого відповідача, який підтвердив, що він дійсно перебуває на території України приблизно шість років, однак за весь цей час ним не було вчинено будь-яких дій, спрямованих на легалізацію його проживання в Україні, зокрема, гр. Республіки Азербайджан ОСОБА_7 жодного разу не звертався до компетентних органів державної влади, щоб отримати офіційний дозвіл на проживання в України.
Посилання апелянта на наявність в нього нерухомого майна на території України, а також на народження дитини, надані ним як заперечення проти заявлених позовних вимог, судова колегія вважає не обґрунтованими, безпідставними і такими, що не спростовують наявність правових підстав для задоволення цього позову.
Разом з тим, перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів встановила, що ним були грубо порушені норми ст.ст. 49, 50 КАС України в частині не забезпечення відповідачу права на перекладача, що за своєю сутністю є порушенням його конституційного права на судовий захист та підставою для скасування судового рішення.
Аналогічна правова позиція міститься в п. 11 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25.06.2009 р. № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних з перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні».
З огляду на це, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_7 задовольнити частково, а постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 27 листопада 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
Керуючись ст. ст. 159, 183-5, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_7 задовольнити частково.
Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 27 листопада 2014 року скасувати.
Адміністративний позов Солом'янського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві до громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_7 про примусове видворення за межі території України задовольнити.
Громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, примусово видворити за межі території України.
Постанову суду звернути до негайного виконання.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Епель О.В.
Судді: Кобаль М.І.
Безименна Н.В.