17 листопада 2014 року Справа № 178896/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого-судді Довга О.І.,
судді Ліщинський А.М.
судді Запотічний І.І.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.10.2012р. по справі № 2а-1970/12/3299 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Бучацькому районі до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
24.09.2012 Управління Пенсійного фонду України в Бучацькому районі звернулось до суду з адміністративним позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на суму 4010,30 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач згідно п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є платником єдиного внеску, та всупереч вимог ст. 9 вказаного Закону не у повному обсязі проводив сплату єдиного внеску до Пенсійного Фонду України, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 4010,30 грн. за період січень - грудень 2011 року, яка підлягає стягненню у судовому порядку.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.10.2012 року позов задоволено повністю, стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління пенсійного фонду України в Бучацькому районі заборгованість із сплати єдиного внеску в сумі 4010,30 грн. (чотири тисячі десять гривень тридцять копійок).
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. Вважає, що суд, приймаючи рішення, посилався як на доказаний факт, що відповідач одержав вимогу позивача від 20.04.2012 року №140 про сплату боргу в сумі 4010,30 грн., а такі дані відсутні в матеріалах справи. Просить постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Суд відповідно до п.1 ч.1 ст. 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач як фізична особа-підприємець є платником єдиного внеску, та всупереч вимогам ст. 6, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не у повному обсязі проводив сплату єдиного внеску до Пенсійного Фонду України, у зв'язку з чим станом на дату подання позову за ним рахується заборгованість по єдиному внеску в сумі 4010,30 грн. яка виникла за період січень-грудень 2011 року.
Вказана заборгованість підтверджується повідомленням - розрахунком суми позовних вимог. З долученого до матеріалів справи рекомендованого повідомлення про вручення вбачається, що відповідач 23.04.2012 року отримав вимогу позивача від 20 квітня 2012 року № 140 про сплату боргу в сумі 4010,30 грн.
З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким введено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку вказаного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" страхувальник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у розмірах, передбачених Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для відповідних платників збору.
Відповідно до приписів пункту 3 частини 1 статті 7 коментованого Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 ст. 4, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.
Частиною 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок , нарахований за відповідний базовий звітний період не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Базовим звітним періодом є календарний рік.
Відповідно до п.12 ст.9 Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Згідно вимог п. 6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом вважається недоїмкою.
Абз. 7 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачає право територіальних органів Пенсійного фонду звертатися до суду про стягнення недоїмки з платників єдиного внеску.
Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що відповідач у відповідності до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на якого покладено обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Управління Пенсійного фонду України в Бучацькому районі Тернопільської області.
З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.10.2012р. по справі № 2а-1970/12/3299 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Довга О.І.
Судді Запотічний І.І.
Ліщинський А.М.