26 листопада 2014 р. м.Львів Справа № 876/8368/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Коваля Р.Й.,
суддів: Гуляка В.В., Святецького В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 07 серпня 2014 року в адміністративній справі № 352/1451/14-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області про визнання дій протиправними,
встановив:
У липні 2014 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області (далі - УПФУ в Тисменицькому районі) про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні позивачці пенсії у зв'язку із втратою годувальника, зобов'язати відповідача призначити пенсію у зв'язку із втратою годувальника з ІНФОРМАЦІЯ_2 року у розмірі 50% пенсії по інвалідності померлого годувальника.
Позивач вказував, що у зв'язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_2, вона має право на отримання пенсії у зв'язку із втратою годувальника у розмірі 50% пенсії по інвалідності померлого годувальника згідно зі ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 07 серпня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправними дії УПФУв Тисменицькому районі щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв'язку із втратою годувальника.
Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.
Як на підставу скасування вказаної вище постанови покликається на те, що відсутні первинні документи, які б підтверджували участь померлого ОСОБА_2 у ліквідації наслідків на ЧАЕС та табель обліку використання робочого часу за травень - червень 1986 року, що не дає права позивачці на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника.
Враховуючи те, що цю справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, а усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, у відповідності до пункту 2 частини першої статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу апелянта необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1року помер чоловік позивачки ОСОБА_2, який був учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.15).
У січні 2014 р. позивач звернулася до УПФУ в Тисменицькому районі із заявою про переведення її на пенсію по втраті годувальника (а.с.5).
Відповідно до листа УПФУ в Тисменицькому районі від 30.04.2014 р. № 2399/03 позивачці відмовлено в переведенні на пенсію по втраті годувальника за відсутністю первинних документів, зокрема довідки про заробітну плату та фактичну тривалість роботи покійного чоловіка безпосередньо в зоні відчуження (а.с.6 - 7).
Надаючи правову оцінку вказаним відносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсій-не страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Непрацездатними членами сім'ї, зокрема, вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками (стаття 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавство
Пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні у розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника.
Згідно зі статтею 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається у зв'язку з втратою годувальника з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
ОСОБА_2 за життя перебував на обліку в УПФУ в Тисменицькому районі та отримував пенсію по інвалідності, призначену у відповідності до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»: з 1997 року і по 2007 року - по другій групі інвалідності, а з 2007 року й по день смерті - по першій групі інвалідності.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання органу Пенсійного фонду на відсутність належних документів, які необхідні для призначення позивачці пенсії відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є не обґрунтованими, оскільки чоловік ОСОБА_1 отримував у відповідача даний вид пенсії, призначений відповідним розпорядженням УПФУ, за його життя вказане розпорядження ніким не скасовувалося.
Призначення ОСОБА_2 зазначеного виду пенсії презюмує наявність в його пенсійній справі усіх необхідних документів, в тому числі й документів, що підтверджують його участь у ліквідації наслідків на ЧАЕС, та табеля обліку використання робочого часу за відповідний періоду, тому посилання пенсійного органу на відсутність (ненадання ОСОБА_1) цих документів у пенсійні справі позивачки колегія суддів вважає безпідставними. В такому випадку УПФУ в Тисменицькому районі може використати такі документи із пенсійної справи ОСОБА_2
Отже, при вирішенні питання про наявність підстав для переходу на пенсію по втраті годувальника, перевірка обґрунтованості прийняття рішення щодо призначення пенсії годувальнику здійснюватися не може.
Згідно зі статтею 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідач не довів належними доказами законність прийнятої ним відмови.
Частиною першою статті 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги є безпідставними і необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 07 серпня 2014 року в адміністративній справі № 352/1451/14-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
На ухвалу протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: Р.Й. Коваль
Судді: В.В.Гуляк
В.В. Святецький