26 листопада 2014 року м.Львів Справа № 876/2401/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Гуляка В.В.,
Святецького В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 , м.Яворів Львівської області, на ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 30 грудня 2013 року в справі № 460/3852/13-а, провадження № 6а-460/30/13 за поданням головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Яворівського районного управління юстиції Львівської області про зміну способу виконання судового рішення в адміністративній справі № 2а-4195/11 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , м.Яворів Львівської області, про стягнення заборгованості з виплати грошової компенсації за неотримане речове майно,
Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 03 жовтня 2011 року було частково задоволено позов ОСОБА_1 і зобов'язано військову частину НОМЕР_1 , м.Яворів Львівської області, (далі - військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно за період з 28.10.2004 року по 31.12.2006 року та з 01.01.2008 року по 02.08.2010 року.
09.10.2013 року головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Яворівського районного управління юстиції Львівської області (далі - ВДВС Яворівського РУЮ) звернувся до суду з поданням про зміну способу виконання зазначеного вище рішення суду шляхом звернення нарахованої боржником суми 2153 грн 81 коп. на грошові кошти військової частини НОМЕР_1 .
В обґрунтування вимог подання зазначено, що вищезазначене рішення залишається невиконаним у зв'язку з відсутністю коштів у боржника.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 30 грудня 2013 року подання головного державного виконавця ВДВС Яворівського РУЮ про зміну способу виконання судового рішення задоволено.
Змінено спосіб виконання постанови Яворівського районного суду Львівської області від 03 жовтня 2011 року в адміністративній справі № 2а-4195/11 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення заборгованості по виплаті грошової компенсації за неотримане речове майно шляхом стягнення нарахованої грошової компенсації за період з 28.10.2004 року по 31.12.2006 року та з 01.01.2008 року по 02.08.2010 року в сумі 2153 грн 81 коп на грошові кошти боржника військової частини НОМЕР_1 .
Не погоджуючись із даною ухвалою суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, а тому просить її змінити та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні подання про зміну способу виконання судового рішення.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву ВДВС Яворівського РУЮ про зміну способу виконання рішення суду, своєю ухвалою змінив не спосіб виконання рішення суду, а фактично змінив суть цього рішення.
Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотань про розгляд справи за їх участю не подали, тому відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.
Задовольняючи заяву про зміну способу виконання судового рішення, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що, не зважаючи на набрання судовим рішенням законної сили та тривалого часу, що пройшов з часу пред'явлення виконавчого листа до виконання, судове рішення у вищевказаній справі фактично не виконано.
Невиконання боржником у повному обсязі судового рішення зобов'язального характеру в частині виплати стягувачу грошових коштів протягом тривалого часу суд визнав вийнятковим випадком, що є підставою для зміни способу виконання рішення.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.
Згідно із пунктом 2 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
За таких обставин, беручи до уваги вищенаведені норми законодавства та аналізуючи резолютивну частину постанови Яворівського районного суду Львівської області від 03 жовтня 2011 року, колегія суддів вважає, що ВДВС Яворівського РУЮ просив змінити не спосіб виконання рішення суду, а резолютивну частину рішення в частині задоволення позовних вимог, хоча такі повноваження в адміністративному судочинстві мають тільки адміністративні суди апеляційної та касаційної інстанцій, згідно вимог статей 198 та 223 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відтак, суд першої інстанції, задовольняючи подання про зміну способу виконання рішення, змінив постанову суду по суті за відсутності на це процесуальних повноважень.
Крім того, частиною першою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
Таким чином, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни способу його є такі підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.
З матеріалів справи видно, що виконання постанови суду першої інстанції неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Отже, виконання постанови суду фактично можливе, хоча й за певних умов, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду першої інстанції.
Також колегія суддів наголошує, що «захист порушеного права у судовому рішенні» і «спосіб виконання судового рішення» не є тотожними поняттями (процесуальними інститутами).
Аналіз оскаржуваного рішення суду першої інстанції свідчить про те, що суд першої інстанції, змінюючи спосіб виконання постанови суду, фактично змінив її суть, що належить до повноважень суду апеляційної або касаційної інстанції.
Статтею 14 КАС України передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Тому, у відповідності до статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні подання про зміну способу виконання рішення суду.
Керуючись статтями 195, 197, 199, 202, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 , м.Яворів Львівської області, задовольнити.
Ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 30 грудня 2013 року в справі № 460/3852/13-а, провадження № 6а-460/30/13 про задоволення подання головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Яворівського районного управління юстиції Львівської області про зміну способу виконання судового рішення в адміністративній справі № 2а-4195/11 скасувати.
У задоволенні подання головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Яворівського районного управління юстиції Львівської області про зміну способу виконання судового рішення в адміністративній справі № 2а-4195/11 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , м.Яворів Львівської області, про стягнення заборгованості з виплати грошової компенсації за неотримане речове майно відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя Р.Й.Коваль
Судді В.В.Гуляк
В.В.Святецький