27 листопада 2014 р. Справа № 164256/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Клюби В. В.
суддів: Кухтея Р. В., Яворського І. О.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 квітня 2012 року по справі №0308/6150/12 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною відмови в доплаті до пенсії, -
ОСОБА_1 звернулася до Луцького міськрайонного суду Волинської області з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області і просила: відповідно до ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу надбавки до пенсії як члену сім'ї загиблого, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 690 від 20 червня 2011 року «Про встановлення доплати до підвищення пенсії членам сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) осіб, зазначених у п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», починаючи із 01 липня 2011 року по 31 грудня 2011 року та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1381 від 28 грудня 2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», починаючи з 01 січня 2012 року до виникнення обставин, з якими правові акти пов'язують виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин;
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 квітня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подала до Львівського апеляційного адміністративного суду на вказану постанову суду першої інстанції апеляційну скаргу, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що суд першої інстанції не врахував, що позивач належить до члена сім'ї загиблого, визначеного у п.1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому має право на пільги, в тому числі надбавку до пенсії, встановлені постановами Кабінету Міністрів України №690 від 20 червня 2011 року та №1381 від 28 грудня 2011 року.
Позивач в судове засідання не прибула, а також не направив представника в судове засідання відповідач, хоча сторони були належним чином та у встановленому законом порядку повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
При цьому, від сторін відсутні клопотання про розгляд справи за їх участі чи участі їх представників.
Тому, відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.
Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з тих мотивів, що підвищення до пенсії до 36 % згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та до 42 % відповідно до постанови «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верст населення» стосується громадян, які мають право на пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» для сімей загиблих ветеранів війни. Оскільки, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей померлих ветеранів війни, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області, як особа, якій встановлено статус члена сім'ї померлого ветерана війни.
Відповідно до ч.4 ст.15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону,
а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, які не одружилися вдруге, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 25 процентів
прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2011 року № 690 «Про установлення доплати до підвищення пенсії членам сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) осіб, зазначених у пункті 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», було встановлено з 1 липня 2011 року членам сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) осіб, зазначених у п.1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» доплату до підвищення, яке встановлюється до пенсії чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, для того, щоб розмір зазначеного підвищення становив 36% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Вищезгадана постанова втратила чинність з 01 січня 2012 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення».
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» встановлено доплату до підвищення, яке встановлюється до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зокрема, підпунктом 1 пункту 3 цієї Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381, встановлено доплату до підвищення членам сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) осіб, зазначених у пункті 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для того, щоб розмір зазначеного підвищення становив 42 % прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність.
Підпунктом 2 пункту 3 цієї Постанови, встановлено доплату до підвищення членам сімей померлих осіб, зазначених у пункті 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, які не одружилися вдруге, для того, щоб розмір зазначеного підвищення становив 28 % прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач, як член сім'ї померлого ветерана війни, отримує підвищення до пенсії згідно вищенаведених норм Закону.
Таким чином, дії відповідача по перерахунку пенсії позивачу були правомірними, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.
Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції дотримався зазначених вимог.
Доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Тому, підстав для скасування постанови суду першої інстанції і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст. ст. 159, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 квітня 2012 року по справі №0308/6150/12 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною відмови в доплаті до пенсії - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення особам, які беруть участь у справі, копії ухвали суду і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. В. Клюба
Судді: Р. В. Кухтей
І. О. Яворський