ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/24835/14 03.12.14
За позовомПриватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт"
провідшкодування шкоди в порядку регресу 50 000,00 грн.
суддя Пукшин Л.Г.
Представники:
від позивача Іванчишина С.М. - представник за довіреністю № 9 від 02.01.2014
від відповідача не з'явились
В судовому засіданні 03.12.14, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 50 000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ "АСК "Інго Україна" на підставі договору добровільного страхування № 250573792.13 від 06.08.2013р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «Volkswagen», державний номер АА 1339 МН, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1166, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «МАЗ 53366», державний номер 16072 КА, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована ПрАТ «СК «Український страховий стандарт», позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 50 000,00 грн. шкоди в порядку регресу.
Ухвалою суду від 12.11.2014 порушено провадження у справі № 910/24835/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 03.12.2014.
25.11.2014 року через загальний відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України на виконання вимог ухвали суду надійшли відомості щодо страхової компанії, якою видано Поліс № АС/3177039, цивільно-правова відповідальність якого водія застрахована за вказаним полісом, який автомобіль був застрахований за даним полісом та термін дії зазначеного полісу, ліміти відповідальності страховика та розмір франшизи.
21.11.14 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує в повному обсязі з тих підстав, що здійснення взаємозаліку між позивачем та страхувальником в розумінні ст. 601 ЦК України не є виплатою страхового відшкодування в розумінні ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст.. 1191 ЦК України. Виходячи з викладеного, листом від 29.07.14 відповідачем було відмовлено позивачу у здійсненні страхового відшкодування.
В судове засідання 03.12.14 представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду від 12.11.14 виконав, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача в судове засідання 03.12.14 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103032398484.
Зважаючи на те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
06.08.2013 р. між ПаАТ «АСК «Інго Україна» (далі - позивач, страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ілта» як страхувальником було укладено договір страхування № 250573792.13, згідно умов якого об'єктом страхування є транспортний засіб марки «Volkswagen», державний номер АА 1339 МН, вигодонабувач - ПАТ «ПУМБ».
Як вбачається з довідки № 9323762 про дорожньо-транспортну пригоду, 23.12.2013р. в м. Києві на вул. Толстого, 55, сталася ДТП за участю транспортного засобу «Volkswagen», державний номер АА 1339 МН, що належить ТОВ «Ілта», під керуванням Ткачука Тарса Володимировича, та транспортного засобу «МАЗ 53366», державний номер 16072 КА, що належить ДП «Укрпошта», під керуванням Чубінського Віктора Юрійовича.
ДТП сталася в результаті порушення водієм Чубінським В.Ю. вимог п.п. 13.1, 2.3 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України постановою Шевченківського районного суду м. Києва № 761/1146/14-п від 16.01.2014р.
26.03.14 страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування на його рахунок.
Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу № 495-01-14 від 28.02.14 вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Volkswagen», державний номер АА 1339 МН, в результаті його пошкодження в ДТП складає 58 392,96 грн.
Фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Volkswagen», державний номер АА 1339 МН, в результаті його пошкодження у ДТП, відповідно до ремонтної калькуляції № СЗ00269613 від 16.01.14 та рахунку ТОВ «Автосоюз» № 269613/218326 від 20.02.14 складає 58140,59 грн. з ПДВ.
Листом від 07.04.14 № КІЕ-54.4/315 вигодонабувач надав свою згоду на перерахування страхового відшкодування на рахунок страхувальника.
16.04.14 позивачем було складено страховий акт № 112712 на суму 56540,59 грн. Вказана сума страхового відшкодування на підставі Акту взаємозаліку (узгодження) виплат страхового відшкодування і страхових платежів № 2 від 22.04.14 (підписані та скріплені печатками страховика та страхувальника) була зарахована в рахунок несплачених страхових платежів з боку страхувальника - ТОВ «Ілта».
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Вина водія, який керував автомобілем «МАЗ 53366», державний номер 16072 КА, підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Києва № 761/1146/14-п від 16.01.2014р.
Пунктом 36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем, як страховиком, та Дирекцією «Автотранспошта» УДППЗ «Укрпошта» як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, строком дії з 25.07.13 по 20.07.14 (Поліс АС/3177039), відповідно до якого забезпечений транспортний засіб - автомобіль «МАЗ 53366», державний номер 16072 КА, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 50 000,00 грн., розмір франшизи 0,00 грн.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Volkswagen», державний номер АА 1339 МН, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування № 250573792.13 від 06.08.13р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України № 3-118гс11 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), які згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль «Volkswagen», державний номер АА 1339 МН.
В розумінні положень Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика (страхова сума) - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АС/3177039) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000 грн., франшиза - 0,00 грн, таким чином з відповідача підлягає стягненню сума страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 50000,00 грн., що відповідає розміру позовних вимог.
Суд відхиляє заперечення відповідача проти позовних вимог, виходячи з наступного.
В матеріалах справи наявний підписаний представниками позивача та страхувальника (ТОВ «Ілта») Акт взаємозаліку (узгодження) виплати страхового відшкодування і страхових платежів № 2 від 22.04.14, відповідно до якого сторони домовились про залік взаємних вимог по договорам страхування згідно Додатку № 1 та Додатку № 2 до акту, розмір взаємних вимог, які погашаються становить 777500,04 грн., в тому числі 56540,59 грн. страхового відшкодування за договором страхування № 250573792.13 від 06.08.13р.,(п.97 Додатку 1)
Відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред"явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Виходячи із вказаних положень, зарахування зустрічних однорідних вимог являє собою однорідний правочин та має своїм наслідком припинення зобов'язань, про вчинення такого правочину інша сторона може бути повідомлена заявою.
Як свідчать матеріали справи, у зв'язку із зарахуванням грошових коштів у розмірі 56540,59 грн. як суми несплачених страхових платежів страхувальником за договорами страхування згідно Додатку №2 до Акту взаємозаліку, зобов'язання позивача перед страхувальником були припинені згідно ст. 601 ЦК України шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Главою 50 ЦК України визначені підстави та способи припинення зобов'язань, які можуть застосовуватись, в тому числі до виконання зобов'язань по відшкодуванню шкоди.
Отже, під майновими витратами, які понесені на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, необхідно розуміти не лише витрати у вигляді сплачених грошових коштів, а і інші витрати, які зроблені у передбачений чинним законодавством спосіб та свідчать про виконання особою зобов'язання по відшкодуванню шкоди. Тобто зобов'язання позивача перед страхувальником по відшкодуванню шкоди у сумі 56540,59 грн. були припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що відповідає положенням ст. 601 ЦК України, що в свою чергу є фактичними витратами позивача та підлягають відшкодуванню в порядку регресу.
Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, що викладена у постановах № 48/442 від 30.06.2010р. та № 22/75 від 13.07.2011р.
В матеріалах справи наявна копія претензії позивача на адресу відповідача на виплату страхового відшкодування в порядку регресу за вих. № 2978 від 17.07.2014р., яка була отримана відповідачем 22.07.14.
Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 і доказів наявності таких суду не представлено.
Враховуючи не здійснення виплати відповідачем на користь позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 50 000,00 грн. страхового відшкодування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (04073 м. Київ, пров. Балтійський, буд. 20, ідентифікаційний код 22229921) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (01054 м. Київ, вул. Воровського, буд. 33, ідентифікаційний код 16285602) 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 08.12.2014 р.
Суддя Л.Г. Пукшин