01 грудня 2014 року Справа № 78563/12
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Сапіги В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі Волинської області на постанову Старовижівського районного суду Волинської області від 22 липня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі Волинської області про визнання незаконними дій відповідача та зобов'язання вчинити дії,-
06.07.2011 року позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача, в якому просить зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі Волинської області зробити перерахунок та виплатити пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком за період з 14.07.2010 року по грудень 2010 року включно, з врахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог покликається, що йому встановлена IІ група інвалідності, пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія для інвалідів IІ групи у розмірі 75 % від мінімальної пенсії за віком, а ст. 54 цього ж Закону, - в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим по IІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Постановою Старовижівського районного суду Волинської області від 22 липня 2011 року позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачу державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з урахуванням додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком за період з 06.01.2011 року по 18.06.2011 року на підставі ст. ст. 50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд виходив з того, що положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не слід брати до уваги, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено нормами Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі Волинської області оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає, що постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить її скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, покликається на постанову Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» та постанову Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та доводить непоширення на дані правовідносини ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив, оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесений до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ІІ групи інвалідності, у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що стверджується відповідним посвідченням.
Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами IІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів IІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є правильним висновок місцевого суду про те, що позивач має права на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).
Згідно з положеннями частини 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов до підставного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачу застосуванню підлягає ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України, позаяк остання істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача
Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Також, не заслуговує уваги твердження сторони відповідача про те, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, позаяк надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Зі статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачу слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що базою для розрахунку мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат, є прожитковий мінімум. Отже, величиною мінімальної пенсії за віком, від якої має бути фактично вираховано нижчу межу пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю таких осіб, є встановлений законом прожитковий мінімум.
Також колегія суддів погоджується з тим, що така пенсія у відповідності до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» призначається з дня звернення за пенсією, а саме з 06.01.2011 року.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст., 183-2, 195, 196 ч.4, 197, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі Волинської області залишити без задоволення, постанову Старовижівського районного суду Волинської області від 22 липня 2011 року по справі № 2а-1405/11, без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.М.Обрізко
Судді Л.П. Іщук
В.П. Сапіга