23 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Харченка В.В.,
суддів: Берднік І.С.,
Васильченко Н.В.,
Леонтович К.Г.,
Матолича С.В.,
при секретарі - Дерев енському І.І.,
сторони:
від позивач - ОСОБА_1, ОСОБА_2;
від відповідачів - не з'явились;
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 31 серпня 2005 року та на ухвалу апеляційного суду міста Києва від 5 грудня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва, Пенсійного фонду України в місті Києві про перерахунок пенсії та стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва, Пенсійного фонду України в місті Києві про перерахунок та стягнення пенсії у сумі 8160,00 грн. та стягнення моральної шкоди у сумі 50 000,00 грн.
Позовні вимоги мотивує тим, що йому була перерахована пенсія на підставі рішення Деснянського районного суду міста Києва від 7 квітня 2005 року, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент аварії на Чорнобильській АЕС, та на даний час становить 284,69 грн. Проте, позивач вважає, що перерахунок має здійснюватися виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент звернення.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 31 серпня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва від 5 грудня 2005 року, в позові відмовлено.
Рішення судів мотивовані тим, що Управлінням Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва, було перераховано пенсію ОСОБА_1, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, у відповідності до вимог статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому порушення Закону в діях пенсійного органу не вбачається.
Не погоджуючись, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів скасувати та задовольнити позовні вимоги, зазначаючи, що судами порушено норми матеріального права, зокрема невірно застосовано частину 3 статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки даним Законом не передбачається здійснення перерахунку пенсії в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, яка діяла саме на час виконання робіт по ліквідації наслідків на ЧАЕС, а також, що даний Закон не має зворотної сили при обрахуванні пенсії з п'ятикратного розміру саме на час виконання робіт по ліквідації наслідків на ЧАЕС.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачу була перерахована пенсія на підставі рішення Деснянського районного суду міста Києва від 7 квітня 2005 року і встановлена в розмірі 284,69 грн., виходячи з мінімального розміру заробітної плати на час його роботи на ЧАЕС.
Відповідно до частини 3 статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, а також в евакуації населення на добровільній безплатній основі і стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджено відповідними документами, пенсія по інвалідності за їх бажанням обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.
З зазначеної статті також вбачається, що пенсія обчислюється з розміру мінімальної заробітної плати. Окрім того, виходячи із вказаної норми, заробіток для обчислення пенсії береться безпосередньо за час роботи на територіях радіоактивного забруднення без виключень. Але для осіб, що брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, а також в евакуаціях населення на добровільній безоплатній основі і стали інвалідами, пенсія, за їх бажанням, може бути призначена на загальних підставах або з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, на час роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Посилання позивача в касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано норми матеріального права є не обґрунтовані, оскільки суди правильно визначили характер спірних правовідносин та вирішили спір з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Таким чином, пенсія ОСОБА_1 була перерахована у відповідності до вимог вищезазначеного Закону, а тому підстав у задоволенні касаційної скарги не вбачається.
За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені у судових рішеннях, доводами касаційної скарги не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 31 серпня 2005 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 5 грудня 2005 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий Харченко В.В.
судді Берднік І.С.
Васильченко Н.В.
Леонтович К.Г.
Матолич С.В.
Копія згідно з оригіналом
Суддя Матолич С.В.