15 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого: судді Харченка В.В.
Суддів: Бердник І.С.
Васильченко Н.В.
Кравченко О.О.
Матолича С.В.
при секретарі: Деревенського І.І.
за участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 29.11.2005 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату про стягнення невиплаченої пенсії та моральної шкоди -,
У вересні 2004 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про стягнення з Одеського обласного військового комісаріату невиплаченої пенсії за період з 1994 року по 2003 рік та моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайсуду Одеської області від 22.12.2004 року позов задоволено частково. Одеський обласний військовий комісаріат зобов'язано здійснити нарахування пенсії ОСОБА_1 з 1994 року по 2003 рік, у стягненні моральної шкоди відмовлено.
Постановою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 29.11.2005 року рішення Білгород-Дністровського міськрайсуду Одеської області від 22.12.2004 року скасовано, у позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить ухвалу колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 02.11.2005 року скасувати та залишити в силі рішення Білгород-Дністровського міськрайсуду Одеської області від 22.12.2004 року, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, пояснення ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу Збройних Силах, Після звільнення зі служби 20.02.1991 року військовим комісаріатом йому була призначена пенсія, яка виплачувалась йому до 28.02.1994 року.
Згідно виписки з наказу командувача Одеського військового округу від 28 лютого 1994 року за НОМЕР_1 ОСОБА_1 був повторно прийнятий на військову службу із збереженням передбачених законодавством пільг. Наказом від 02.01.2003 року він був звільнений зі Збройних Сил і йому призначена пенсія за вислугу років.
У матеріалах справи відсутні дані на підставі яких було припинено виплату пенсії ОСОБА_1 з 1994 по 2003 р. р. Ні суд першої, ні апеляційної інстанції не витребували від відповідача пояснень або заперечень на позовну заяву ОСОБА_1, що свідчить про формальний розгляд ними спору.
Питання відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період 2003-2005 р.р. судом апеляційної інстанції взагалі не перевірялось, пенсійна справа не витребовувалась і суди ухвалили рішення лише на підставі наданих позивачем письмових доказів.
Як вбачається з листа Білгород-Дністровського відділення НОМЕР_2 ВАТ « Державний банк України» сума нарахованої ОСОБА_1 пенсії за період з квітня 1994 року по грудень 2003 року становить 26 670 грн. У листі зазначено постанови на підставі яких ОСОБА_1 перераховувався розмір пенсії.
Проте, відмовляючи ОСОБА_1 у позові суд апеляційної інстанції послався на п. 134 Положення про порядок призначення та виплати в Міністерстві оборони України державних пенсій і допомог військовослужбовцям та членам їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 08.08.1994 року № 205 пенсіонерам з числа військовослужбовців, згідно з яким знову зарахованим на військову службу або зарахованим на службу в органи внутрішніх справ України на посади начальницького та рядового складу, виплата пенсій припиняється з дня зарахування на cлужбу не з»ясувавши чи отримував позивач пенсію у 1994-2003 р.р.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції не виконав процесуальних обов'язків, покладених на нього законодавством.
Допущені судом порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до вимог частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції і направлення справи на новий апеляційний розгляд.
Що стосується оскарження ОСОБА_1 ухвали апеляційного суду Одеської області від 02.11.2005 року про поновлення строку, то суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що вона касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 29.11.2005 року скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд в іншому складі суду.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя Вищого адміністративного
Суду України Харченко В.В.