Справа № 22-14772 Головуючий у 1-й інстанції - Чех Н.А.
Доповідач - Пікуль А.А.
4 грудня 2014 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Пікуль А.А.
суддів Невідомої Т.О.
ПобірченкоТ.І.
при секретарі Кучер Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 3 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про тлумачення умов правочину,-
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 3 жовтня 2014 року відкрите провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про тлумачення умов правочину.
Не погодившись з таким вирішенням питання, ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення правил підсудності при вирішенні питання відкриття провадження у справі, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою позовну заяву повернути ОСОБА_4 (а.с. 32-33).
Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення учасників судового розгляду: представника відповідача - ОСОБА_2, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, представника позивача - ОСОБА_5, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Приймаючи позовну заяву та відкриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що вона підсудна Дніпровському районному суду м. Києва.
У апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 зазначає, що предметом даного позову є тлумачення умов правочину. Правила територіальної підсудності, визначені ЦПК України, не містять правової можливості для розгляду даної справи Дніпровським районним судом м. Києва, а тому при подачі позову з таким предметом позовних вимог слід керуватись положенням ч.1 ст. 109 ЦПК України.
Указані доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваної ухвали враховуючи наступне.
Відповідно до положень ч.1 ст. 114 ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
За змістом п.42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 1 березня 2013 року, виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 6 листопада 2009 року передбачено, що позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна та застосування наслідків недійсності пред'являються відповідно до частини першої статті 114 ЦПК за місцезнаходженням майна або основної його частини. Кваліфікація об'єктів як нерухомого майна здійснюється відповідно до статей 181, 190 та 191 ЦК.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_3 до Дніпровського районного суду м. Києва про тлумачення п.6 шлюбного договору від 31 березня 2010 року, яким встановлений правовий режим для нерухомого майна після розірвання шлюбу між сторонами, зокрема квартири АДРЕСА_1, тобто за місцезнаходженням вказаного нерухомого майна.
Будинок АДРЕСА_1 територіально відноситься до Дніпровського району м. Києва.
Ураховуючи наведене, підстав для скасування оскаржуваної ухвали з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, немає.
Керуючись ст.303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 3 жовтня 2014року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: А.А. Пікуль
Судді: Т.О. Невідома
Т.І.Побірченко