Справа №33/796/1477/2014 Головуючий у першій інстанції - Овсеп'ян Т.В.
Категорія: ст. 130 ч. 1 КУпАП
02 грудня 2014 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Бєлан Н.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4, за участю останнього, на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2014 року,-
встановила:
Цією постановою ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.
Суд встановив, що 20 жовтня 2014 року, о 01 год. 00 хв. ОСОБА_4, керував автомобілем «Мітсубіші», д.н.з. НОМЕР_1, по проспекту Перемоги, 20 в м. Києві з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме неприродна блідість, розширені зіниці очей, які не реагують на світло, але на вимогу працівників ДАЇ в порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, від огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку він відмовився в присутності двох свідків.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить постанову суду скасувати як незаконну, а провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своєї позиції апелянт наполягає на тому, що обставини події у протоколі працівниками ДАЇ викладені не об'єктивно, бо він взагалі не вживає наркотичні засоби, про що повідомляв останнім, коли вони його зупинили та безпідставно звинуватили у тому, що начебто перебуває під наркотичним сп'янінням, залишивши поза увагою його пояснення про те, що він працює на посаді провідного бухгалтера ПАТ КБ «Хрещатик» з документами та комп'ютером, тому, можливо, й очі не реагували на світло, при цьому інші ознаки наркотичного сп'яніння працівники міліції не вказували.
Також апелянт стверджує, що вперше у його житті так сталося, що працівник ДАІ запропонував пройти огляд в лікарні, що розташована на лівому березі, через підозру на стан наркотичного сп'яніння, притому, що він категорично заперечував їх вживання. Крім того, давав згоду їхати до лікарні, але просив працівника ДАІ через відсутність у нього мобільного телефону, бо від'їхав з дому, проводити дівчину, на короткий час, зателефонувати матері, яка залишилася дома сама. Проте у цьому проханні працівник міліції відмовив. Будучи в такій ситуації вперше, хвилюючись за матір, він не зміг належним чином дати оцінку цим вимогам працівників міліції, а тому дійсно в присутності двох свідків відмовився проїхати до лікаря.
Крім того, стверджує апелянт, обміркувавши свої дії, він вирішив пройти такий огляд у лікаря у тій же лікарні, де здав аналізи. За висновком лікаря ознаки наркотичного сп'яніння у нього не виявлені. При цьому, лікар на його запитання пояснювала, що якби він вживав наркотичні засоби, то їх наявність в організмі підтверджувалась би результатами аналізів крові та сечі протягом до 3-х діб після їх вживання.
Зазначену довідку він намагався надати суду, звернувшись з початку до секретаря, але вона повідомила, що справа розглянута і надала рахунок для сплати штрафу. Тому, переконує апелянт, він не міг визнавати свою вину у вчиненому правопорушенні як це необґрунтовано зазначено у постанові судді, бо у судовому засіданні не був і взагалі не давав будь-яких пояснень.
Заслухавши ці пояснення ОСОБА_4, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи і зіставивши їх з доводами, наведеними в апеляції, вважаю, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.
Вказана постанова не може бути визнана законною, бо суддею порушені вимоги ст.280 КУпАП щодо необхідності з'ясування при розгляді справи обставин вчинення адміністративного правопорушення.
Як убачається з постанови, на обґрунтування висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні цього правопорушення, суддя формально послався на протокол про адміністративне правопорушення, належним чином не дослідивши його зміст, за яким інспектор ДАІ тільки констатував у присутності двох свідків відмову водія від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, зазначивши тільки про те, що той був з явними ознаками наркотичного сп'яніння.
Проте, у чому виразилася поведінка ОСОБА_4 у протоколі не зазначено. Не відображені такі дані і у поясненнях свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_5, за поясненнями яких той начебто ухилявся від проходження огляду в медичному закладі у лікаря-нарколога.
Не вбачаються з пояснень свідків ті обставини, що в їх присутності внаслідок огляду водія були встановлені зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп'яніння.
За таких обставин зазначені у протоколі ознаки, за яких інспектор ДАІ дійшов висновку уважати, що ОСОБА_4 перебуває у стані наркотичного сп'яніння, - неприродна блідість, розширені зіниці очей, які не реагують на світло, є непереконливими, притому, що у протоколі інспектор навіть не зазначив, на підставі якого спостереження він дійшов такого висновку, та відсутні будь-які дані про проведення огляду на стан сп'яніння у порядку, передбаченому ст.266 КУпАП.
Згідно до вимог частини другої та третьої цієї статті огляд водія на стан сп'яніння, у тому числі й наркотичного, працівником міліції з використанням спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків є обов'язковим. І лише після цього, у разі незгоди водія на проведення такого огляду або з його результатами огляд проводиться у відповідних закладах охорони здоров'я.
Поряд з цим, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, які конкретно дії проявив ОСОБА_4, відмовляючись від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, не відображені й дії інспектора щодо виявлення у того специфічних ознак наркотичного сп'яніння, притому, що за поясненнями апелянта, він ігнорував його заяви про те, що наркотичні засоби взагалі не вживає.
Проте, цей факт, виходячи з пояснень ОСОБА_4, та наданої ним у судовому засіданні апеляційної інстанції довідки про результати його огляду лікарем-наркологом, є суттєвим, бо дійсно за даними цього висновку, він проходив такий огляд 20 жовтня 2014 року о 15 годині і ознак сп'яніння у нього не було виявлено.
Крім того, виходячи із зазначених ознак наркотичного сп'яніння, встановлених інспектором ДАІ, суддею не з'ясовано, чи є вони достатніми для того, щоб зобов'язати водія пройти медичний огляд на стан сп'яніння.
Також у постанові судді зазначено місце роботи ОСОБА_4 ПАТ КБ «Київ», притому, що за його поясненнями він працює на посаді провідного бухгалтера ПАТ КБ «Хрещатик».
Зазначені обставини є підставою вважати, що посилання апелянта на порушення суддею вимог ст. 245 КУпАП про всебічне повне і об'єктивне з'ясування обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом, а також незабезпечення під час судового розгляду справи прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є небезпідставним.
За таких обставин постанову судді не можна визнати законною, тому вона підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю з підстав відсутності в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, оскільки з огляду на наведене, в матеріалах адміністративної справи відсутні об'єктивні дані, які б спростовували твердження ОСОБА_4 про безпідставність пред'явленої йому працівниками ДАІ вимоги пройти в установленому законом порядку огляд на стан сп'яніння, а наявність вказаних порушень вимог закону при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього позбавляють можливості апеляційний суд вирішити питання про наявність у діях ОСОБА_4 цього складу правопорушення та його винність.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2014 року відносно ОСОБА_4 скасувати, а провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
міста Києва Н.О. Бєлан