Справа №761/12496/13-ц
№ апеляційного провадження:22-ц/796/12509/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Гайдук С.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Лапчевська О.Ф.
01 грудня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
Головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.
СуддівКорчевного Г.В., Слободянюк С.В.
при секретаріБасюк Ю.В.
за участю: представника позивача ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_7, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_8 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 серпня 2014 року
У справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_8, ОСОБА_10 про поділ майна подружжя, -
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 серпня 2014 року позов задоволено частково. /а.с. 130-132/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу на рішення суду посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що грошові кошти, за які було придбано ОСОБА_8 та ОСОБА_10, під час перебування у шлюбі з ОСОБА_9, спірну квартиру АДРЕСА_1, належали на праві приватної власності ОСОБА_8, оскільки до шлюбу нею особисто 16.10.1998 р. була продана квартира АДРЕСА_2, що належала їй на праві приватної власності, а тому спірна квартира в порядку поділу майна подружжя, розподілу не підлягає. З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі просив рішення суду скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позову.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який з'явились у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 9 грудня 1989 року, який на підставі рішення Ленінського районного суду м. Мінська було розірвано 15.11.2011 року. /а.с.20/
В період зареєстрованого шлюбу сторонами набуто нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 згідно Договору купівлі-продажу квартири від 26.04.2000 року вартістю 15250 грн., яку ОСОБА_10 та ОСОБА_8 купили в рівних долях /а.с.93-94/.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано керувався вимогами ст. 22 КпШС України про те, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном та ч.ч.1, 2 ст. 60 СК України, про те, що майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, встановивши, що придбання спірної квартири відбулось на праві спільної сумісної власності батьків та дітей, визначивши, що спільним майном подружжя є лише Ѕ частини спірного об'єкту, в якому має бути визнано за кожною зі сторін право власності на зазначене майно в рівних частках - по ј його частині без його поділу в натурі, не приймаючи до уваги доводи, що спірна квартира була куплена за кошти відповідача, виручені за куплену нею до шлюбу з позивачем квартиру та за кошти батьків, оскільки такі доводи не підтверджені належними та допустимими доказами.
Доводи апеляційної скарги, щодо належності грошових коштів на праві приватної власності ОСОБА_8, за які було придбано спірну квартиру АДРЕСА_1, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки спірна квартира була придбана 26.04.2000 року, тобто майже через 11 років спільного шлюбу, починаючи з 9 грудня 1989 року, а належних та допустимих доказів того, що саме за кошти у розмірі шістсот мільйонів рублів, отримані ОСОБА_8 від продажу її власної квартири у м. Мінську майже через одинадцять років, враховуючи зміну курсу, інфляцію, та спільний шлюб, була придбана спірна квартира, апелянтом в порядку ст. 60 ЦПК України не надано, ані суду першої інстанції, яким вказаному доводу була дана належна оцінка, ані суду апеляційної інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_7, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_8 - відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 серпня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: