Справа № 22-ц/796/13883/2014
Головуючий у 1 інстанції: Маринченко М.М.
Доповідач: Гаращенко Д.Р.
27 листопада 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Гаращенка Д.Р.
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.
при секретарі - Шалапуда Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» за довіреністю - Шуліки Аліни Володимирівни на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 вересня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про вилучення і передачу в заклад банку предмета застави, -
20 травня 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просив вилучити у ОСОБА_2 та передати в заклад банку предмет застави - автомобільVOLKSWAGEN, модель ТOUAREG, 2004 року випуску, № кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, який на праві власності належить ОСОБА_2, комплект ключів та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 30 квітня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитно-заставний договір №КЗК0АЕ00000003, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 23189,18 євро зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17,0 4% річних строком до 29 квітня 2013 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитно-заставним договором ОСОБА_2 у заставу банку передано належний йому автомобіль, реєстраційний номер НОМЕР_1. ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором щодо погашення суми кредиту та сплати нарахованих відсотків не виконував, у зв'язку з чим рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2012 року вирішено звернути стягнення на предмет застави. Договором застави передбачено, що у випадку порушення заставодавцем/позичальником зобов'язань за кредитним договором або за договором застави, заставодавець зобов'язаний передати предмет застави заставодержателю в заклад.
Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25 вересня 2014 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» було відмовлено.
21 жовтня 2014 року представник ПАТ КБ «ПриватБанк» за довіреністю - Шуліка А.В. подала апеляційну скаргу на вказане рішення, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просила його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк». В обґрунтування заявлених вимог апелянт вказала, що п. 12.2.2 кредитно-заставного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний передати предмет застави у володіння банку за актом приймання-передачі. Також апелянт зазначила, що Законом України «Про заставу» передбачено передання заставного автомобіля у заклад. На думку апелянта, відмова суду першої інстанції у задоволенні позову значно ускладнює виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет застави.
Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про день, час та місце апеляційного розгляду справи, тому розгляд справи за апеляційною скаргою на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України проведено за їх відсутності.
Вислухавши доповідь судді Гаращенка Д.Р., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 30 квітня 2008 року між ПАТ «КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 (позичальник) укладено кредитно-заставний договір №КЗК0АЕ00000003, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 23 189,18 євро зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17, 04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 29 квітня 2013 року.
Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором ОСОБА_2 надав у заставу ПАТ КБ «ПриватБанк» належний йому на праві власності автомобільVOLKSWAGEN, модель ТOUAREG, 2004 року випуску, № кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2012 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави задоволено частково, для задоволення вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитно-заставним договором №К3К0АЕ00000003 від 30 квітня 2008 року в розмірі 600 710, 17 грн. звернено стягнення на автомобіль VOLKSWAGEN, модель ТOUAREG, 2004 року випуску, № кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції керувався ст.ст. 20, 44 Закону України «Про заставу», ст.ст.23-25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та виходив з того, що банк визначився зі способом захисту свого порушеного права, зокрема, обрав такий спосіб, як звернення стягнення на предмет застави за рішенням суду, виконання якого буде здійснюватися
Пунктом 12.2.2 цього договору визначено, що позичальник зобов'язаний усунути подію дефолту негайно або передати предмет застави у володіння банку за актом приймання-передачі протягом 30 днів з моменту реєстрації відомостей про звернення стягнення на предмет застави у Державному реєстрі.
У разі не усунення події дефолту, банк має право здійснити одну або декілька дій, в тому числі, звернути стягнення на предмет застави в порядку, визначеному п. 13 договору ( п. 12.2.6 договору).
Відповідно до положень ст. 575 ЦК України, ст. 44 Закону України «Про заставу», закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі.
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 ЦК України).
Згідно зі ст. 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження може бути припинене боржником або третьою особою шляхом виконання порушеного боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або тієї частини цього зобов'язання, виконання якої було прострочене, разом з відшкодуванням обтяжувачу витрат, понесених у зв'язку з пред'явленням вимоги та/або звернення стягнення. Таке виконання може бути здійсненим у будь-який час до моменту продажу обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження або до переходу права власності на нього до обтяжувана. У цьому разі обтяжувач не вправі вимагати від боржника або іншої особи, яка виконала зобов'язання, сплати інших сум.
Якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувана негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувана. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов'язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.
Якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов'язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувана, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитно-заставного договору утворилась заборгованість.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2012 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави задоволено частково, для задоволення вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитно-заставним договором №КЗК0АЕ00000003 від 30 квітня 2008 року в розмірі 600 710, 17 грн. звернено стягнення на автомобільVOLKSWAGEN, модель ТOUAREG, 2004 року випуску, № кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.
З огляду на те, що укладений між сторонами договір застави не містить положень щодо реалізації права заставодержателя на задрволення його вимог як кредитора шляхом передачі предмету застави в заклад, ПАТ КБ «Приватбанк» розпорядився своїм правом на звернення стягнення на предмет застави, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відхиляючи посилання апелянта на п. 12.2.2. кредитно-заставного договору від 30 квітня 2008 року, ст. 44 Закону України «Про заставу» колегія суддів виходить з того, що умовами укладеного між сторонами договору передбачено передачу предмета застави у володіння банку за певних умов, а не у заклад.
На думку колегії суддів, є необгрунтованими доводи апеляційної скарги в тій частині, що відмова суду першої інстанції у задоволенні позову значно ускладнює виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет застави, оскільки не дають підстав для задоволення позову.
Отже, заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 вересня 2014 року є таким, що ухвалене з додержанням вимог закону, а тому підстав для його скасування немає.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції не впливають.
Керуючись ст.ст. 218, 303-305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» за довіреністю - Шуліки Аліни Володимирівни - відхилити.
Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 вересня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді