1[1]
25 листопада 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва кримінальне провадження відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рубіжне, Луганської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2014 року,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7
обвинуваченого - ОСОБА_5
потерпілої - ОСОБА_6
представника потерпілої - ОСОБА_8
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2014 року, ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі двохста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн., без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Відповідно до п «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» ОСОБА_5 звільнено від відбування вказаного покарання.
Задоволено цивільний позов прокурора Шевченківського району м. Києва та стягнуто із ОСОБА_5 на користь Київської міської клінічної лікарні № 17 3091, 50 грн. витрат на лікування потерпілої.
Потерпіла ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, згідно чинного законодавства України. В обгрунтуваннях своїх вимог посилається на незаконність вироку в частині призначеного покарання, через його м'якість. Вказує на те, що ОСОБА_5 не відшкодував їй матеріальну та моральну шкоду; через нього вона втратила здоров'я та роботу; свою вину визнав лише в останньому засіданні суду. Вважає, що до нього безпідставно застосовано Закон України «Про амністію у 2014 році», оскільки його мати, яка проживає у іншій місцевості, у нього на утриманні ніколи не знаходилася, а оригінал свідоцтва про смерть свого брата суду не надав.
Заслухавши суддю доповідача, доводи потерпілої та її представника, прокурора, які підтримали подану апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_5 про заперечення проти задоволення апеляційної скарги потерпілої, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга потерпілої до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_5 , 20 лютого 2013 року, близько 9 год. 50 хв., керуючи технічно справним автомобілем «Пежо-Боксер» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом по тротуару вздовж будинку № 42 по вул. Лагерній в м. Києві, всупереч п. 2.3 (б), п. 10.9 Правил дорожнього руху України, здійснив наїзд задньою частиною вказаного автомобіля на потерпілу ОСОБА_6 , яка в цей час проходила по тротуарній доріжці, внаслідок чого отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Порушення ОСОБА_5 вимог п. 2.3 (б), п. 10.9 Правил дорожнього руху України знаходяться у прямому причинному зв”язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення та правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 за ч.1 ст.286 КК України, у апеляційній скарзі потерпілою не оспорюються, а тому відповідно до положень ст.404 КПК України, апеляційною інстанцією не перевіряються.
На підтвердження винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги показання обвинуваченого, який визнав себе винуватим та розкаявся. Окрім того, суд дослідив, перевірив та врахував інші докази у кримінальному провадженні, зокрема дані протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 20 лютого 2013 року, додатки до нього та висновку судово-медичної експертизи № 24/Е від 14 березня 2013 року, щодо ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, завданих потерпілій.
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.286 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілій тілесні ушкодження середньої тяжкості.
При призначені ОСОБА_5 покарання, суд дотримався вимог ст.65 КК України, а саме врахував, що до кримінальної відповідальності він притягується вперше; на наркологічному на психологічному обліках не перебуває; за місцем роботи характеризується з позитивно; в судовому засіданні негативно оцінив власний протиправний вчинок; на етапі досудового слідства відшкодував потерпілій окремі збитки в розмірі 13000 грн. Обставинами, що пом'якшують покарання визнав щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину, та вірно призначив покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Суд обґрунтовано застосував до ОСОБА_5 . Закон України «Про амністію в 2014 році», обґрунтовуючи це тим, що у нього на утриманні знаходиться його матір 1938 року народження, у якої немає інших дітей, що підтверджено належними доказами; вчинений злочин не є тяжким чи особливо тяжким; відсутні правові перешкоди та обмеження щодо застосування до нього цього Закону, а відтак твердження потерпілої ОСОБА_6 про безпідставне застосування до ОСОБА_5 . Закону України «Про амністію в 2014 році», не заслуговують на увагу.
З урахуванням викладеного, підстав для задоволення апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_6 щодо скасування вироку, колегія суддів не убачає.
При перевірці кримінального провадження, істотних порушень кримінального процесуального закону, які б стали підставою для скасування чи зміни вироку, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2014 року щодо обвинуваченого ОСОБА_5 за ч.1 ст. 286 КК України - залишити без зміни.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11кп/796/1286/2014 Категорія КК: ч.1 ст. 286
Головуючий у першій інстанції - ОСОБА_9
Доповідач - ОСОБА_1