Справа № 739/1270/14-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/795/684/2014
Категорія - ч.1 ст. 121 КК України Доповідач ОСОБА_2
04 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014270190000235 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 17 вересня 2014 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Укурей Читинської області (Російська Федерація), громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не маючого реєстрації місця проживання, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого:
- 17 грудня 1975 року народним судом Ленінського району міста Одеси за ч.3 ст. 142 КК України ( в редакції 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років;
- 12 листопада 1982 року народним судом Фрунзенського району міста Кишинева за ч.2 ст. 218, ч.3 ст. 218, п.«а» ч.3 ст. 147 КК Молдавської РСР до покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років;
- 24 квітня 1996 року Центральним районним судом міста Одеси за ст. 94 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на 13 років;
- 10 липня 2012 року Новгород-Сіверським районним судом Чернігівської області за ч.1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 3 місяці.
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України;
з участю прокурора ОСОБА_7 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_6 ,
На вирок суду обвинуваченим ОСОБА_6 подано апеляційну скаргу, в якій він вказує на незаконність вироку та просить перекваліфікувати його дії зі ст.121 ч.1 на ст.124 КК України.
Вироком Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 17 вересня 2014 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців.
Строк відбування покарання визначено рахувати з 23 червня 2014 року.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 1 375 грн. 92 коп. в рахунок відшкодування процесуальних витрат.
Цивільний позов прокурора задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Новгород-Сіверської центральної районної лікарні ім. І.В. Буяльського 2 094 грн. 60 коп. на відшкодування витрат на лікування потерпілого.
Питання щодо речових доказів вирішено відповідно до вимог ст.100 КПК України.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги обвинувачений посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Апелянт стверджує, що потерпілий ОСОБА_9 сам проявляв по відношенню до нього агресію та наніс йому декілька ударів. Враховуючи зріст та статуру потерпілого він був змушений захищатися. Стверджує, що потерпілий сам наткнувся на ніж. Це підтверджується і показаннями експерта ОСОБА_10 , відповідно до яких проникнення леза ножа у грудну клітину потерпілого було не більше двох сантиметрів.
Зазначає, що висновок експерта №55 від 24 червня 2014 року, відповідно до якого у нього відсутні будь-які тілесні ушкодження, не відповідає дійсності, так як, 23 червня 2014 року лікарем при огляді у камері тимчасового тримання у нього були виявлені ушкодження.
Стверджує, що його показання від 22 червня 2014 року, де він розповідав слідчому, що розсердившись на ОСОБА_9 він вдарив того ножем в тулуб і що хотів спричинити йому тілесні ушкодження, не відповідають дійсності через те, що він їх не перевіряв при підписанні.
Також, апелянт наголошує на тому, що судом було невірно встановлено термін, з якого рахувати строк відбування покарання, а саме 23 червня 2014 року, оскільки він був затриманий 22 червня 2014 року, що підтверджується протокол затримання.
В своєму запереченні, прокурор, вважає вирок суду обгрунтованим і законним. Стверджує, що обстановка вчинення кримінального правопорушення виключає наявність на момент нанесення удару ножем суспільно-небезпечного посягання та необхідність негайного припинення дій потерпілого ОСОБА_11 . На момент нанесення удару ножем обвинувачений не перебував у стані необхідної оборони. Крім того, про умисел ОСОБА_6 саме на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому свідчать знаряддя злочину та нанесення удару у життєво важливі органи.
При розгляді провадження судом І інстанції встановлено, що 22 червня 2014 року, приблизно о 01 год. 30 хв., ОСОБА_6 , переслідуючи мету спричинення тілесних ушкоджень, на ґрунті особистих неприязних відносин, знаходячись у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , умисно завдав кухонним ножем одного удару ОСОБА_11 в ділянку грудної клітини. В результаті чого, спричинив останньому, згідно висновку судово-медичної експертизи №65 від 29 липня 2014 року, тяжке тілесне ушкодження у вигляді проникаючого поранення лівої плевральної порожнини, малого лівобічного гемотораксу.
Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали доводи поданої апеляційної скарги, в судових дебатах просили перекваліфікувати дії обвинуваченого відповідно скоєним ним діям за більш м'якою статтею КК, думку прокурора, який вважає вирок суду щодо встановлення винуватості обвинуваченого обґрунтованим і законним, однак просив змінити його в частині обчислення строку відбуття покарання, саме з 22 червня 2014 року, а не з 23 червня 2014 року як визначився суд, задовольнивши в цій частині апеляційну скаргу обвинуваченого, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом, ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, належних, допустимих, достовірних і достатніх у своїй сукупності, ретельно досліджених у судовому засіданні доказах, детально викладених у вироку, які узгоджуються між собою та яким суд дав належну юридичну оцінку.
Обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в суді 1 інстанції визнав частково і суду показав, що не заперечував факт заподіяння ОСОБА_11 тілесних ушкоджень ножем, але наполягав на їх заподіянні під час захисту від протиправних дій потерпілого. Так, в ніч з 21 на 22 червня 2014 року, побачивши світло у вікні квартири АДРЕСА_2 , він вирішив зайти «випити кави». У квартирі на той час вже перебували ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 . Ще через деякий час до квартири зайшов ОСОБА_11 . Згодом, останній забрав у нього окуляри. На вимогу повернути - ОСОБА_9 окуляри повернув. Ще через деякий час ОСОБА_9 «стукнув» його, на що він запропонував останньому заспокоїтися та продовжити розмову наступного дня. Пройшло ще декілька хвилин і той знову вдарив його. В цей час ОСОБА_12 стала між ним та ОСОБА_9 , останній почав підводитися та нахилятися в його бік. В цей час він схопив на столі ніж, «виставив» його, намагаючись захищатися. Можливо сильно виставивши ніж - порізав ножем ОСОБА_9 .
В апеляційному суді обвинувачений надав аналогічні показання, стверджуючи, що наніс удар ножем потерпілому ОСОБА_9 , захищаючись від того і одночасно стверджуючи, що потерпілий міг сам наткнутися на ніж, який він виставив перед собою.
Незважаючи на часткове визнання ОСОБА_6 своєї вини, судом досліджені, перевірені та проаналізовані докази, які підтверджують вину обвинуваченого в умисному спричиненні тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_11 .
Відповідно до показань в суді першої інстанції потерпілого ОСОБА_11 , в ніч з 21 на 22 червня 2014 року він, перебуваючи на підпитку, зайшов у квартиру АДРЕСА_2 , де на той час знаходилися: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_6 . Вони всі разом вживали алкогольні напої. Через стан сп'яніння він не дуже добре пам'ятає події, що відбувалися, але пам'ятає, що двічі вдарив ОСОБА_15 долонею руки по потилиці за те, що обвинувачений під час словесної сварки ображав його нецензурними словами. Також пам'ятає, що ОСОБА_15 зненацька вдарив його ножем в область серця, одразу після чого, кинувши ніж на підлогу.
Згідно з показаннями свідка ОСОБА_13 в суді першої інстанції між ОСОБА_11 та ОСОБА_6 була конфліктна ситуація - приблизно протягом півгодини вони розмовляли на «підвищених тонах». Протягом цього часу ОСОБА_9 двічі, з інтервалом приблизно у 15-20 хвилин, вдарив долонею руки по потилиці ОСОБА_15 . Під час завдання першого удару, між ОСОБА_9 та ОСОБА_15 сиділа ОСОБА_12 , яка потім вийшла з квартири. Після того, як ОСОБА_9 вдруге вдарив долонею ОСОБА_15 , ті протягом 5 хвилин просто сиділи і розмовляли, ніяких дій ОСОБА_9 вже не вчиняв. Після цього, він (свідок) встав і пішов набрати води, а коли повернувся, то побачив, що ОСОБА_9 «вже поранений».
Відповідно до показань свідка ОСОБА_14 - ОСОБА_11 та ОСОБА_6 розмовляли на «підвищених тонах». Згодом він побачив кров в області грудної клітини ОСОБА_9 , а ОСОБА_15 в цей час виходив з квартири. Він також вийшов на вулицю, де спитав останнього: «Ти писонув його, чи сильно?», на що той відповів, що сильно, загнав ніж по саму рукоятку.
Свідок ОСОБА_12 суду показала, що дійсно між ОСОБА_11 та ОСОБА_6 виникла сварка, в ході якої ОСОБА_9 останнього вдарив долонею руки по потилиці, вона вимагала припинити сварку. На її вимогу ті заспокоїлися та «налили мирову». Через деякий час вона вийшла на вулицю, а коли знову зайшла у квартиру, то побачила, що з грудної клітини ОСОБА_9 «сильно» йде кров, а ОСОБА_15 виходив з квартири. Також, стверджувала, що такого ножа, яким обвинувачений наносив удар у неї в господарстві не було і взагалі на столі ніякі ножі не лежали.
Вина обвинуваченого в умисному скоєнні інкримінованого йому правопорушення узгоджується з іншими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, зокрема:
- протоколом огляду місця події від 22 червня 2014 року, відповідно до якого у квартирі АДРЕСА_2 було виявлено та вилучено кухонний ніж, на якому були плями речовини бурого кольору (а.п. 67-75);
- висновком експерта № 65 від 29 липня 2014 року, відповідно до якого у потерпілого ОСОБА_11 виявлено тяжке тілесне ушкодження у вигляді проникаючого поранення лівої плевральної порожнини, малого лівобічного гемотораксу, яке могло виникнути 22 червня 2014 року, приблизно з 01-00 до 02-00 години, від дії гострого предмету по механізму удару. Не виключено можливість утворення виявлених тілесних ушкоджень представленим на експертизу ножем;
- висновком експерта № 627,839(б) від 23 липня 2014 року, відповідно до якого на поверхні наданого на дослідження ножа виявлено кров, яка може походити від потерпілого;
- висновком експерта №840(б) від 24 липня 2014 року, відповідно до якого на наданих на дослідження змивах з підлоги квартири АДРЕСА_3 виявлено кров, яка могла виникнути за рахунок потерпілого ОСОБА_11 .
Що стосується доводів обвинуваченого про наявність у нього при вчиненні кримінального правопорушення стану необхідної оборони зумовленого суспільно-небезпечним посяганням потерпілого та необхідність перекваліфікації його дій з ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України, то вони є безпідставними та спростовуються матеріалами провадження, зокрема, даними висновку експерта №55 від 24 червня 2014 року, відповідно до якого у громадянина ОСОБА_6 будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено, а також показаннями потерпілого та свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , відповідно до яких між ОСОБА_11 та ОСОБА_6 протягом 20-30 хвилин була конфліктна ситуація, в ході якої ОСОБА_11 завдав останньому по потилиці два удари долонею руки. Після цього конфлікт був вичерпаний - ОСОБА_11 та ОСОБА_6 заспокоїлися та «налили по мировій».
Крім того, між нанесенням потерпілим другого удару обвинуваченому та нанесенням ОСОБА_15 удару ножем ОСОБА_9 пройшло щонайменше 5 хвилин, що підтвердили свідки. У цей проміжок часу, а також у момент нанесення ОСОБА_15 удару ножем будь-яких суспільно-небезпечних дій чи наміру їх вчинити потерпілий не проявляв, а отже необхідність негайного їх відвернення також у обвинуваченого була відсутня.
Твердження апелянта стосовно того, що йому били заподіяні потерпілим ушкодження, які були виявлені 23 червня 2014 року лікарем при огляді у камері тимчасового тримання - безпідставні, оскільки не підтверджується матеріалами кримінального провадження. Викладений вище висновок експерта №55 від 24 червня 2014 року суд правильно визнав як доказ, оскільки він науково обґрунтований і будь-яких сумнівів у правильності такого висновку немає.
Безпідставні і доводи обвинуваченого щодо того, що потерпілий сам наткнувся на ніж, так як відповідно до висновку експерта № 65 від 29 липня 2014 року локалізація та характер тілесних ушкоджень може вказувати на не менш як одноразове прикладення травмуючої сили в ділянку грудної клітини ліворуч, в момент заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень він міг перебувати у різноманітних положеннях стоячи, сидячи, лежачи (а.с.97-98). Ці його доводи спростовуються показаннями свідка ОСОБА_14 і крім того, сам обвинувачений стверджував, що наніс удар ножем, але тільки з метою захисту.
Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності суспільно небезпечного посягання відносно ОСОБА_6 з боку потерпілого, судом правильно визнана безпідставність позиції обвинуваченого щодо його оборони від посягань потерпілого, так як дана позиція та його твердження, що потерпілий міг сам наткнутися на ніж - суперечить встановленим судом фактичним обставинам кримінального провадження, спростовується показаннями свідків, висновками експертиз, які в своїй сукупності дають підстави вважати, що у даному конкретному випадку обвинувачений умисно наніс удар ножем в ділянку грудної клітини потерпілому ОСОБА_9 , а отже і не вбачає підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого, як того просить останній.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, його суспільну небезпечність, особу обвинуваченого, який притягувався до кримінальної відповідальності, обставину, що обтяжує покарання - рецидив злочинів, відсутність обставин, що пом'якшують покарання і дійшов вірного висновку про неможливість виправлення та перевиховання ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства.
Разом з тим, на підставі ст.404 ч.2 КПК України, підлягає зарахуванню час його перебування під вартою - 22 червня 2014 року в строк відбування покарання, так як згідно протоколу, його затримання відбулося -22 червня 2014 року.
Апеляційним судом з'ясовувалися вимоги обвинуваченого в письмових заявах, які були направлені апеляційному суду до розгляду апеляційної скарги щодо неодержання ним копії вироку суду, який би відповідав вимогам закону, не ознайомлення ним з матеріалами справи та протоколом судового засідання.
Відповідно до розписки на а.с.193 обвинувачений ОСОБА_6 отримав копію вироку суду 17.09.2014 року, де мається його особиста підпис і чого він сам не заперечує. Судом 1 інстанції, відповідно до вимог ст.395 ч.4 КПК України, на його заяви були видані диски із звукозаписом судового засідання (а.с.197) і надані матеріали кримінального провадження, з якими він був ознайомлений (а.с.198). В судовому засіданні апеляційного суду він вже від даних клопотань відмовився.
Всі аргументи апеляційної скарги обвинуваченого, судом апеляційної інстанції перевірені та на переконання колегії суддів, істотних порушень кримінального процесуального закону при проведенні досудового розслідування та судового розгляду, що б призвело до безумовного скасування вироку, допущено не було.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 415, 418, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Вирок Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 17 вересня 2014 року відносно ОСОБА_6 -без змін.
В порядку ст.404 ч.2 КПК України засудженому ОСОБА_6 зарахувати час його перебування під вартою - 22 червня 2014 року- в строк відбування покарання.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженому, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4