Справа № 733/1335/14-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/795/636/2014
Категорія - ст. 263 ч. 1 КК Доповідач ОСОБА_2
05 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12014270120000223 від 09.07.2014 року, за апеляційною скаргою прокурора на вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 22 серпня 2014 року по кримінальному провадженню, щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кочержинці, Уманського району Черкаської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта повна загальна середня, не працюючого, раніше судимого:
18.05.2011 року Ічнянським районним судом за ст. 263 ч. 1 КК України до двох років позбавлення волі з іспитовим строком один рік;
30.03.2012 року Ічнянським районним судом за ст. 185 ч. 1, ст. 71 КК України до 2-х років 3 місяців позбавлення волі, звільнений умовно достроково постановою Полтавського районного суду від 27.07.2013 року на не відбутий термін покарання 11 місяців 4 дні.
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_6
Вироком Ічнянського районного суду Чернігівської області ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України і призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком один рік, якщо протягом іспитового строку він не вчинить нового злочину. Покладені обов'язки відповідно до ст.76 КК України.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави судові витрати за проведення експертизи в сумі 368 грн. 94коп.
Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 100 КПК України.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 в невстановлений день березня 2014 року, перебуваючи на колишній тракторній станції в с. Хаєнки Ічнянського району під деревом знайшов поліетиленовий пакет, в якому знаходилась сипуча речовина зеленого кольору, зовні схожа на вибухову речовину - порох, яку приніс до себе додому та зберігав без відповідного дозволу. 9 липня 2014 року при огляді господарства ОСОБА_6 за місцем проживання в АДРЕСА_1 в приміщенні будинку в шафі на полиці вибухова речовина - порох в поліетиленовому пакеті була виявлена та вилучена працівниками Ічнянського РВ УМВС. Згідно висновку експерта № 61(Вт), 992(Х) від 26.07.2014 року надана на експертизу речовина у вигляді блискучих прямокутних пластичних частинок зелено-сірого кольору являється вибуховою речовиною метальної дії нітроцелюлозним порохом. Маса вибухової речовини становить 79,6 г. і здатна до вибухового перетворення.
До апеляційного суду надійшла апеляційна скарга прокурора, в якій він не заперечує фактичні обставини справи, кваліфікації дій обвинуваченого, доведеності вини в скоєнні кримінального правопорушення, вважає вирок районного суду таким, що підлягає скасуванню в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок його м'якості. Вказує, що судом першої інстанції безпідставно не застосована ст. 71, 72 КК України.
Просить вирок районного суду скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_6 визнати винним за ч. 1 ст. 263 КК України та призначити покарання із застосуванням ст. 71 КК України 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.
Заслухавши доповідача по справі, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу і просив її задовольнити, оскільки судом неправильно застосований кримінальний закон, постановити новий вирок та призначити покарання із застосуванням ст. 71 КК України, обвинуваченого, який просив апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного у вироку діяння за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження., які учасниками судового провадження не оскаржуються, тому в цій частині вирок не перевіряється.
Згідно з вимогами ст. 349 ч.3 КПК України, судом першої інстанції за згодою учасників судового провадження, було визнано недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення, вини обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому наслідки такого порядку, згідно вироку, роз'яснені учасникам провадження, що усуває сумніви в правильності розуміння змісту цих обставин та їх добровільності у сторін кримінального провадження.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. А згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд першої інстанції правильно врахував обставини, що необхідні та наявні в матеріалах провадження, однак безпідставно не застосував ч. 4 ст. 81 КК України.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 81 КК України у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 зазначеного Кодексу.
З матеріалів провадження вбачається, що раніше вироком Ічнянського районного суду від 30.03.2012 року ОСОБА_6 засуджений за ч. 1 ст. 185, ст. 71 КК України до 2 років 3 місяців позбавлення волі, та був звільнений постановою Полтавського районного суду від 27.07.2013 умовно-достроково на не відбутий термін покарання 11 місяців 4 дні. Тобто на момент вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України у березні місяці - обвинувачений ОСОБА_6 мав не погашену судимість.
Виходячи з вищевикладеного, колегія приходить до переконання про скасування вироку районного суду в частині призначення покарання.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 409, 420 КПК України, колегія -
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 22 серпня 2014 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання скасувати.
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України і призначити покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України частково приєднати невідбуте покарання за вироком Ічнянського районного суду від 30.03.2012 року та остаточно призначити покарання у вигляді 3 років 1 місяця позбавлення волі.
Обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду. Строк відбування покарання обчислювати з моменту його затримання.
В іншій частині зазначений вирок місцевого суду залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії вироку суду.
ОСОБА_4 ОСОБА_2 ОСОБА_3