03.12.2014
Справа № 744/1348/14
Провадження № 2-а/744/40/2014
28 листопада 2014 року Семенівський районний суд Чернігівської області у складі: головуючого - судді Гнипа О. І.,
при секретарях Бородіній В. В., Фільчаговій Г. В.,
за участю:
позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Семенівка Чернігівської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Позивач, ОСОБА_1, подала до суду адміністративний позов до відповідача, Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області, у якому просила скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 04 листопада 2014 року № 136 головного спеціаліста - державного інспектора відділу контролю за виконанням і охороною земель Управління контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Чернігівської області ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення. В обґрунтування своїх вимог позивач у адміністративному позові зазначила про те, що за оскаржуваною постановою її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 531 Кодексу України про адміністративне правопорушення, та накладене стягнення у виді штрафу у розмірі 170 гривень 00 копійок. Постанову позивач вважає незаконною, адже у такій ситуації мова йде не про захоплення земельної ділянки, а про наявність спору щодо користування прибудинковою територією, тобто територією навколо багатоквартирного будинку, що визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації у межах певної земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі і споруди, та яка необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку і забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. До складу прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку можуть входити (у разі наявності) майданчики, які призначені для обслуговування мешканців тільки цього будинку, для відпочинку біля входів в житловий будинок, для ігор дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, відпочинку населення, занять фізкультурою, а також території зелених насаджень, пішохідні доріжки, що сполучують вказані майданчики між собою. Зазначені визначення прибудинкової території наведені у законодавстві. Таким чином, прибудинкова територія передбачає наявність на ній багаторічних зелених насаджень (виноград, фруктові дерева) як елементу облаштування прибудинкової території, присутність таких елементів у межах прибудинкової території не вказує на захоплення земельної ділянки будь-ким. Проживання у багатоквартирному будинку дає позивачеві право на рівні з іншими мешканцями будинку користуватися прибудинковою територією, в тому числі розміщувати на ній елементи озеленення без державної реєстрації прав власності або користування на земельну ділянку. Користування прибудинковою територією мешканцем багатоквартирного будинку є природнім, випливає з самого визначення прибудинкової території і не може тлумачитися як захоплення ділянки взагалі. Порядок користування земельною ділянкою прибудинкової території багатоквартирного будинку №18 по вулиці Комунальній в місті Семенівка Чернігівської області встановився давно, територія умовно поділена між співвласниками будинку за взаємною згодою, всі сусіди мають багаторічні насадження, за якими доглядають, мають певні огороджені ділянки, які використовують для певних потреб. Якщо один з сусідів раптом проявляє незадоволення тією ситуацію, що склалася, із приводу користування прибудинковою територією, то відповідні претензії з огляду на їх розумність можуть бути розглянуті співвласниками будинку або це може бути приводом для вирішення земельного спору (органом місцевого самоврядування або судом). Сама по собі ідея, що прибудинкова земельна ділянка може бути захопленою співвласником багатоквартирного будинку, є дещо абсурдною.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала повністю та пояснила про те, що, на її погляд, пред'явлений адміністративний позов підлягає задоволенню за обставин, викладених у позові. Загорода з шиферу прохід сусідам не перекриває, бо ще у 2013 року частину її знесено, про що відповідачем складався акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 29 листопада 2013 року, де зауважено, що сім'я ОСОБА_3 фактично усунула перешкоди у вільному доступі на прибудинкову територію шляхом демонтажу загороди, складеної з листів шиферу.
Відповідач, Державна інспекція сільського господарства в Чернігівській області, у судове засідання свого повноважного представника не направила, причини неявки представника суду не повідомила, належним чином була повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, подала до суду письмове заперечення, за яким відповідачем адміністративний позов не визнається повністю, адже адміністративний позов, на переконання відповідача, є безґрунтовним (а.с. 21-25).
Суд, вислухавши позивача, вивчивши матеріали адміністративної справи та справи про адміністративне правопорушення щодо позивача, убачає за необхідне вирішити адміністративний позов за наступних установлених судом обставин.
У справі з'ясовано, що за протоколом про адміністративне правопорушення та у відповідності до постанови у справі про адміністративне правопорушення головного спеціаліста - державного інспектора відділу контролю за виконанням і охороною земель Управління контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Чернігівської області ОСОБА_2 від 04 листопада 2014 року № 136 позивач була визнана зазначеним інспектором винною у тому, що станом на 03 листопада 2014 року ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на житло має у приватній власності квартиру АДРЕСА_1 (колишня 50 років Жовтня) у місті Семенівка (реєстраційний напис № 129 від 26 липня 1994 року). ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва про право власності на житло має у приватній власності квартиру АДРЕСА_2 (колишня 50 років Жовтня) у місті Семенівка (реєстраційний напис № 102 від 30 грудня 1993 року). Будинок № 18 по вулиці Комунальній у місті Семенівка має загальний спільний двір (прибудинкову територію) на яку здійснюється обопільний вихід з власних квартир всіх їх власників. Відповідно до звернення ОСОБА_4 сусіди ОСОБА_3 та ОСОБА_1 між будинком та господарськими будівлями (на спільній прибудинковій території багатоквартирного будинку (спільному дворі)) встановили огорожу з листів шиферу, якою фактично унеможливлено прохід ОСОБА_4 на центральну вулицю міста Семенівка. Перевіркою звернення з'ясовано, що по вулиці Комунальній, 18, в місті Семенівка Чернігівської області ОСОБА_1 самовільно, без наявності правовстановлюючих документів на право користування, обгородила парканом частину земельної ділянки прибудинкової території одночасно за присутності розміщених пагінця винограду та фруктового дерева (вишні), що за фактом унеможливило прохід ОСОБА_4 від своєї квартири на центральну вулицю міста Семенівка, ділянка яка заважає самостійності пересування являє собою на вигляд дещо змінену прямокутну форму орієнтовним розміром 2,5х6,8 м, загальною орієнтовною площею 0,0017 га. Порушенням заподіяно матеріальну шкоду внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки на суму 12 гривень 02 копійки. За вказане діяння згідно оскаржуваної постанови на позивача за ст. 531 Кодексу України про адміністративні правопорушення було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 гривень 00 копійок.
Згадані обставини узгоджуються з даними справи про адміністративне правопорушення, зокрема, протоколу про адміністративне правопорушення (копія на а.с. 36-37), відомостями наявної у справі оскаржуваної постанови (копія на а.с. 41), висновками розрахунку розміру шкоди (а.с. 39), кресленнями в акті обстеження земельної ділянки від 03 листопада 2014 року, де зображено перекриття наведеного вище проходу огорожею з шиферу повністю по всій ширині проходу (а.с. 31-32).
Втім, за наведеними вище поясненнями позивача у судовому засіданні, огорожа з шиферу, що не оспорено відповідачем, прохід сусідам не перекриває, позаяк ще у 2013 року частину огорожі демонтовано, про що відповідачем складався акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 29 листопада 2013 року (копія на а.с.46-48), де зазначено, що сім'я ОСОБА_3 практично усунула перешкоди у вільному доступі на прибудинкову територію шляхом демонтажу огорожі, складеної з листів шиферу.
За таких обставин, суд убачає за потрібне адміністративний позов задовольнити повністю з таких підстав.
Диспозицією ст. 531 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що протиправними є дії особи, які полягали у самовільному зайнятті земельної ділянки.
За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
З огляду на викладене, не може вважатися таким, що охоплюється диспозицією ст.531 Кодексу України про адміністративні правопорушення зайняття землі, що не має установлених меж, адже така земля не підпадає під визначення земельної ділянки.
Однак, при притягненні позивача до адміністративної відповідальності такі вимоги законодавства не враховано, оскільки позивач стороною відповідача обвинувачена у зайнятті частини землі без виявлення конкретних її меж, з наведенням тільки орієнтовних розмірів зайнятого та обчисленням його орієнтовної площі, що є неприпустимим.
Крім цього, стороною відповідача не доведено обставини цілковитого перекриття позивачем проходу ОСОБА_4 від своєї квартири на центральну вулицю міста Семенівка, бо відомості акту обстеження земельної ділянки від 03 листопада 2014 року, на основі котрих побудоване обвинувачення позивача, вочевидь суперечать відомостям попереднього акту перевірки дотримання стороною позивача вимог земельного законодавства від 29 листопада 2013 року та поясненням позивача у судовому засіданні.
За таких обставин суд приходить до висновку, що у справі є всі підстави для задоволення адміністративного позову повністю, адже відповідно до основоположної презумпції, закладеної у норми ст. 62 Конституції України, котру слід застосовувати і при провадженні у справах про адміністративні правопорушення, вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Наведені вище заперечення відповідача із приводу не визнання позову не спростовують з'ясованих судом обставин, а тому при прийнятті даної постанови судом відхиляються.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 11, 17, 18, 19, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 1712 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити повністю.
Постанову Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області від 04 листопада 2014 року № 136 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 170 (сто сімдесят) гривень 00 копійок на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 531 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - визнати протиправною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 провадженням закрити за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 73 (сімдесят три) гривні 08 копійок.
Покласти на органи Державної казначейської служби України обов'язок стягнути вказані судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків, спрямованих на фінансування Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: О. І. Гнип