провадження № 11кп/791/889/14 головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Категорія : ч.2 ст. 186 КК України доповідач: ОСОБА_2
03 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області у складі :
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
з участю прокурора ОСОБА_6
адвоката ОСОБА_7
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на вирок Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 15 листопада 2013 року відносно:
ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця с. Апостолово Дніпропетровської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України такий, що немає судимості
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 186 КК України
ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Апостолово Дніпропетровської області, проживає за адресою : АДРЕСА_2 раніше не судимий
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, -
Вироком Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 15 листопада 2013 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 засуджено за ч.2 ст. 186 КК України до чотирьох років позбавлення волі.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено до набрання вироком законної сили, строк відбування покарання обраховано з 06 вересня 2013 року.
Вирішено питання про речові докази та судові витрати.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_9 та ОСОБА_8 визнано винуватими та засуджено за те, що вони 06 вересня 2013 року, близько 21 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою, діючи спільно і узгоджено, перебуваючи поблизу магазину "Смак-2" по вул. Червоноармійска, 21 в смт. Нововоронцовка Херсонської області з метою заволодіння чужим майном, раптово напали на ОСОБА_10 , якого ОСОБА_9 ударом ноги в область тулубу звалив на асфальтне покриття після чого по черзі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 продовжили наносити удари в різні частини тіла, спричинили потерпілому тілесні ушкодження у вигляді синців, крововиливів в м'які частини обличчя, лівого зап'ястя , що відносяться до легких тілесних ушкоджень та під час побиття, за вказівкою ОСОБА_8 - ОСОБА_9 відкрито заволодів майном ОСОБА_10 , а саме мобільним телефоном Nokia 105, вартістю 230 грн., з сім-картою вартістю 10 грн., після чого зникли з місця події, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 в інтересах обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 посилається на незаконність вироку у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, порушенням кримінально- процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених. Зазначає про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, обвинувальний підхід. Вважає, що судом недостатньо з'ясовано обставини події, не розмежовані дії кожного з обвинувачених щодо потерпілого, у зв'язку із чим їх дії неправильно кваліфіковані судом, і дії ОСОБА_8 підлягали перекваліфікації з ч.2 ст. 186 КК України на ч.1 ст. 185 КК України, оскільки піднявши із землі мобільний телефон потерпілого та, поклавши його до своєї кишені він вважав, що робить це непомітно для потерпілого та ОСОБА_9 . Його дії по нанесенню кількох ударів потерпілому мали бути кваліфіковані судом за ч.1 ст. 125 КК України з призначенням відповідного покарання.
Також, вказує , що судом безпідставно не було перекваліфіковано дії ОСОБА_9 з ч.2 ст. 186 КК України на ч.1 ст. 126 КК України, з призначенням відповідного покарання за завдання ударів потерпілому, які завдали йому фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
Крім того, посилається на те, що суд недостатньо дослідив та не з'ясував всі наявні пом'якшуючі обставини , оскільки обвинувачені вчинили кримінальне правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання від неправомірних дій потерпілого, за місцем проживання характеризуються позитивно, будь-яких матеріальних та моральних претензій потерпілий не має , цивільний позов не заявлявся, матеріальний збиток відшкодовано шляхом повернення телефону.
Просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким перекваліфікувати дії ОСОБА_8 з ч.2 ст. 186 КК України на ч.1 ст. 185 та ч.1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання за ч.1 ст. 185 КК України два роки позбавлення волі, за ч.1 ст. 125 КК України один рік виправних робіт. Відповідно до ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити покарання два роки позбавлення волі. Застосувати ст. 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки. Міру запобіжного заходу змінити, з тримання під вартою на особисте зобов'язання, до набрання вироком чинності звільнити його з під варти в залі суду; перекваліфікувати дії ОСОБА_9 з ч.2 ст. 186 КК України на ч.1 ст. 126 КК України та призначити покарання за ч.1 ст. 126 КК України один рік виправних робіт. Міру запобіжного заходу змінити, з тримання під вартою на особисте зобов'язання, до набрання вироком чинності звільнити його з під варти в залі суду.
Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 містять доводи та вимоги, які повністю аналогічні викладеним в апеляційній скарзі їх захисника.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , адвоката ОСОБА_7 , які підтримали свої апеляційні вимоги, думку прокурора, який заперечив проти задоволення скарг, перевіривши матеріали провадження та оскаржуваний вирок в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.
Мотивуючи висновок про винуватість ОСОБА_8 і ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України суд першої інстанції послався на досліджені докази, які зібрані з додержанням вимог кримінально-процесуального закону, і які відповідно до положень ст. 94 КПК України оцінені судом з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення .
Зокрема, суд першої інстанції дослідив і проаналізував показання потерпілого ОСОБА_10 , який показав, що ОСОБА_8 використовуючи незначний привід наніс йому удар рукою в голову, а потім наносив удари ОСОБА_9 . Після чого він намагався втекти, але його наздогнали обвинувачені і знову нанесли удари по тулубу, при цьому він почув як ОСОБА_8 сказав ОСОБА_9 забрати телефон і відчув як телефон забрали із кишені куртки.
Як вбачається із технічного запису судового засідання, матеріалів провадження та вироку, суд ретельно допитав потерпілого щодо обставин події, характеру і послідовності дій обвинувачених, наслідків їх дій, повно і всебічно перевірив показання потерпілого у сукупності з іншими доказами, зокрема і поясненнями обвинувачених, та дав їм належну оцінку.
Доводи апелянтів про те, що показання потерпілого щодо обставин події непослідовні є невмотивованими і спростовуються матеріалами провадження.
В основу вироку відповідно до вимог ч. 5 ст. 95 КПК України покладено показання потерпілого щодо фактів, які він сприймав особисто.
Також суд належно дослідив показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які пояснили, що від потерпілого їм стало відомо , що його побили ОСОБА_9 та ОСОБА_8 і забрали у нього телефон.
Обґрунтування вироку показаннями зазначених свідків не суперечило вимогам ст. 97 КПК України.
Показання потерпілого та вищезазначених свідків узгоджуються між собою та з іншими дослідженими судом доказами , а тому не викликають сумніву.
Ретельно суд перевірив і обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку і письмові докази: а саме протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 06.09.2013 року з якого вбачається, що ОСОБА_10 повідомив, що 05.09.2013 року біля 21 год. біля магазину "Смак" двоє мешканців селища збили його з ніг та почали його бити по різним частинам тіла, при цьому забрали в нього мобільний телефон; протокол огляду місця події від 06.09.2013 року із якого вбачається, що оглянуто територію поблизу перехрестя доріг Маяковського та Червоноармійська, близько 26 м. від перехрестя виявлено спортивну сіру куртку на якій маються плями бурого кольору, металевий блискучий ланцюжок з чорною ниткою, на відстані 150 м. від магазину "Смак" по вул. Червоноармійській, 27, на асфальтному покритті виявлено сім плям бурого кольору, схожі на кров ; протокол огляду місця події від 05.09.2013 року з фототаблицею до нього, з якого вбачається, що оглянуто територію поблизу кафе "Дніпро", що в смт. Нововоронцовка, поблизу якого знаходився ОСОБА_8 , який добровільно передав працівникам міліції мобільний телефон, який за його словами він відібрав у ОСОБА_10 ; висновок судово-медичного експерта №72/91 від 19.09.2013 року з якої вбачається, що у ОСОБА_10 виявлені тілесні ушкодження, які відносяться до легких тілесних пошкоджень. Вказані тілесні ушкодження виникли в результаті дії тупих предметів та могли утворитися при обставинах і у спосіб вказаних потерпілим ; висновок експерта № 189 від 11.10.2013 року; висновок судово- медичного експерта від 15.09.2013 року; висновок судово- медичного експерта № 69/87від 19.09.2013 року; висновок експерта № 188 від 09.10.2013 року.
Суд першої інстанції дослідив та проаналізував докази у провадженні, дав їм належну оцінку, зважив на сукупність всіх обставин вчиненого злочину та дійшов правильного висновку про доведеність вини обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України і підстав для перекваліфікації їх дій, як про те просять в апеляційних скаргах обвинувачені та їх захисник, не вбачається.
Викладені у апеляційних скаргах доводи про незаконність засудження, необхідність перекваліфікувати дії обвинувачених за іншими статтями матеріального закону суперечать обставинам , встановленим судом, і не ґрунтуються на вимогах закону.
Посилання апеляційних скарг обвинувачених та їх захисника про те, що суд не зазначив у вироку пояснення обвинувачених та не дав їм належну оцінку є необґрунтованими.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином вмотивував чому він не приймає до уваги показання обвинувачених та зазначив докази, якими вони спростовуються .
Вбачається, що обвинувачені не заперечували факту завдання потерпілому тілесних ушкоджень, проте вказували, що вони були завдані за інших обставин та не з метою заволодіння майном потерпілого. Обвинувачений ОСОБА_8 в ході судового розгляду давав непослідовні показання, змінював їх щодо обставин події і мотивів своїх дій.
Суд повно встановив обставини події, час, місце, спосіб вчинення та наслідки кримінального правопорушення вчинені кожним з обвинувачених , форму їх вини, зазначив докази на підтвердження встановлених обставин, належно перевірив показання самих обвинувачених, які не визнали вину і визнав такі показання як їх намагання уникнути відповідальності за вчинений злочин, оскільки вони спростовуються сукупністю перевірених та зазначених у вироку доказів.
Твердження обвинуваченого ОСОБА_8 , що він непомітно для потерпілого та ОСОБА_9 взяв телефон, який випав із кишені потерпілого, спростовуються показаннями самого потерпілого , поясненнями ОСОБА_8 , який в ході передачі телефону працівникам міліції 05.09.2013 року вказав, що він відібрав його у ОСОБА_10 , що зафіксовано у протоколі огляду місця події від 05.09.2013 року, який суд обґрунтовано визнав допустимим доказом ( а.с. 24).
Вбачається, що в ході судового розгляду ОСОБА_8 давав суперечливі показання щодо цих обставин, і то вказував що він знав, що це був телефон потерпілого, а потів показав, що він вважав, що цей телефон загубив ОСОБА_9 .
Доводи апеляційних скарг про те, що ОСОБА_8 добровільно повернув телефон потерпілому не ґрунтуються на матеріалах провадження, так як вбачається, що ОСОБА_8 добровільно видав телефон співробітникам міліції після того, як вони заявили таку вимогу.
Твердження в апеляційних скаргах адвоката та обвинувачених про те, що обвинувачені скоїли правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання викликаного неправомірними діями потерпілого є необґрунтованими, так як ці доводи перевірялися в ході досудового розслідування та судового розгляду, та спростовуються матеріалами провадження та зазначеними у вироку доказами , зокрема висновками судово- медичних експертиз № 69/87 від 19.09.2013 року та №70/88 від 15.09.2013 року та постановами про закриття кримінального провадження за заявами ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_10 складу кримінального правопорушення ( а.с. 202, 203, 52, 59).
Не вмотивованими колегія суддів вважає і доводи апелянтів щодо порушення судом вимог ст. 50, 65 КК України при призначенні покарання, а саме надмірну суворість призначеного покарання та неврахування всіх пом'якшуючих покарання обставин. Так вбачається, що призначаючи покарання ОСОБА_8 суд врахував, що він скоїв тяжкий злочин, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, характеризується негативно, відсутність пом'якшуючих покарання обставин , вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та призначив покарання в межах мінімальної санкції визначеної ч. 2 ст. 186 КК України , яке на думку колегії суддів є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_9 суд врахував тяжкість вчиненого правопорушення, дані про особу обвинуваченого який характеризується позитивно , раніше не судимий, відсутність пом'якшуючих покарання обставин , вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та призначив покарання в межах мінімальної санкції визначеної ч. 2 ст. 186 КК України , яке на думку колегії суддів є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Посилання апелянтів на неповне дослідження судом даних про особу обвинувачених та наявність обставин, що пом'якшують покарання є безпідставними.
Не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду і доводи апеляційних скарг про однобічність і необ'єктивність судового розгляду , оскільки при судовому розгляді провадження були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи .
Даних про те, що судом неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, які можуть бути підставами для скасування вироку, не встановлено.
З матеріалів провадження вбачається, що постановою Білозерського районного суду Херсонської області від 05.06.2014 року до ОСОБА_9 застосовано положення ст. 6 Закону України " Про амністію в 2014 році" і скорочено наполовину невідбуту частину покарання, призначеного вироком Новоронцовського районного суду Херсонської області від 15 листопада 2013 року.
З пояснень обвинуваченого ОСОБА_8 в суді апеляційної інстанції також вбачається, що судом вирішено питання про застосування до нього акту амністію та скорочено наполовину невідбуту частину покарання, призначеного вироком Новоронцовського районного суду Херсонської області від 15 листопада 2013 року.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційні скарги адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 15 листопада 2013 року щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом трьох місяців з дня проголошення , а обвинуваченими з дня отримання копії ухвали у касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді :( підписи)
копія вірна
суддя ОСОБА_2