Справа №668/12420/14-ц
Пров. №2/668/2840/14
28.11.2014 року Суворовський районний суд м. Херсона у складі:
головуючого Булах Є.М.,
при секретарі Яворській Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат на утримання квартири,-
Позивач подала до суду вище вказаний позов до відповідача, посилаючись на ту обставину, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Суворовського районного суду м.Херсона між сторонами розірвано у 2014 році. Під час шлюбу та після його розірвання зареєстрована та проживає разом з відповідачем у квартирі за АДРЕСА_1. Вказана квартира є спільною сумісною власністю подружжя.
З 2007 року відповідач припинив брати участь у витратах по оплаті спожитих комунальних послуг та робіт з ремонту квартири і квартирного обладнання. Позивач самостійно оплатила такі витрати, загальна сума яких за період з липня 2011 по серпень 2014 р.р. склала 12581,01 грн. у зв'язку із зазначеним просить суд стягнути з відповідача на її користь 6290,50 грн. понесених витрат по оплаті комунальних послуг та робіт з ремонту квартири і квартирного обладнання, а також понесені судові витрати.
Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити. Щодо судових витрат то у письмовій заяві просили їх стягнути з відповідача у розмірі 121,80 грн.
Відповідач та його адвокат у судовому засіданні позовні вимоги не визнали у повному обсязі, мотивуючи тим, що між сторонами шлюб розірвано, за рішенням суду, що набуло законної сили між співвласниками визначений порядок користування вказаною квартирою, відповідач має пільги на оплату вартості комунальних послуг, у зв'язку із чим вважає, що ці пільги поширюються саме на ту частину квартири, яка виділена йому у користування, а тому оплачувати послуги він не вбачає підстав. Крім іншого, зроблений позивачем ремонт квартири та обладнання не був обумовлений необхідністю, зроблений позивачем на власний розсуд, у зв'язку із чим відшкодовувати половину вартості такого ремонту відповідач не буде. У судовому засіданні відповідач наголосив на тому, що комунальні платежі та витрати по утриманню квартири він не сплачував та не сплачує. Просили під час ухвалення судового рішення вирішити питання розподілу судових витрат та стягнути з позивача на користь відповідача витрати понесенні на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали інвентарної справи № 96934, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив, що сторони з 09.01.1988 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано за рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 04.10.2013 року, яке набуло чинності 15.10.2013 року. Та сторонами не оскаржувалося.
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 16.05.2014 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Суворовської районної у місті Херсоні ради про поділ спільного майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про реальний розподіл квартири, встановлення порядку користування квартирою та позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання права власності, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 03.07.2014 року встановлено, що квартира №40, яка розташована за вище вказаною адресою є їх спільною сумісною власністю.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що нею за період часу з липня 2011 по серпень 2014 року здійснено витрати за квартплатою в сумі 3242,00 грн; за надані послуги з опалення в сумі 1175,13 грн; за послуги з водопостачання в сумі 665,72 грн; за послуги з електропостачання в сумі 2380,40 грн; виконано ремонт електрики в сумі 370,00 грн; ремонт фасаду квартири в сумі 1640,00 грн; по оплаті домашнього телефону в сумі 558,71 грн; ремонт сантехніки в сумі 2549,05 грн., а всього на суму 12581,01 грн. Вказані витрати підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями абонентських книжок, платіжними чеками та квитанціями.
У своєму позові позивач просить суд, стягнути з відповідача на її користь ? частину понесених нею витрат на утримання та ремонт квартири, зазначаючи, що у вказаний період ОСОБА_2 грошових коштів на утримання квартири та необхідний ремонт не надавав, оплати рахунків проводились ОСОБА_1 особисто.
Суд вважає, що майно набуте під час шлюбу, належить чоловікові та дружині на підставі спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Ч. 1 ст. 68 СК України - розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно набуте за час шлюбу, а тому витрати позивача та відповідача, які були сплачені позивачем або відповідачем за час перебування у шлюбі, є спільними, і період часу з липня 2011 року до 15 жовтня 2013 року(час набрання законної сили судового рішення про розірвання шлюбу), суд не враховує як період, у який позивач одноособово здійснювала витрати по утриманню спільного майна виключно за власний кошт, оскільки з аналізу ст. 61,68 СК України, грошові кошти, витрачені на утримання квартири, яка є спільною власністю подружжя, є також спільним майном подружжя. У судовому засіданні позивачем не доведено, що понесені нею витрати у період шлюбу на утримання квартири, були здійсненні за її особисті, а не спільні сімейні кошти. З огляду на що, суд вважає позовні вимоги в цій частині недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.
Разом з тим, в силу положень ст. 41 Конституції України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, щодо володіння, користування та розпорядження майном.
Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи з аналізу зазначених норм та обставин справи, суд вважає, що понесені витрати ОСОБА_1 у період часу з 15.03.2013 року по серпень 2014 року, тобто після розлучення, є її особистими коштами і підлягають відшкодуванню на її користь з ОСОБА_2, оскільки були витрачені на утримання спільної сумісної власності. Стягуванню у такому випадку підлягають витрати підтвердженні відповідними платіжними документами.
Як вбачається із розрахунку, у даний період позивачем було витрачено кошти по квартплаті в сумі 906,50 грн.; по оплаті за опалення в сумі 627,03 грн; по оплаті за водопостачання в сумі 195,08 грн; по оплаті електропостачання в сумі 1407,50 грн; по оплаті домашнього телефону в сумі 169,50 грн; оплата ремонту електрики на суму 70,00 грн.; оплата ремонту фасаду квартири в сумі 1640,00 грн.; та оплата ремонту сантехніки на суму 180,00 грн. Всього витрат понесено позивачем на загальну суму 5195,61 грн. Такі витрати підтверджуються наявними в матеріалах справи чеками та квитанціями, а також договором на ведення ізоляційних робіт.
Таким чином, суд вважає, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню ? частина витрат понесених позивачем у період часу з 15.10.2013 року по серпень 2014 року на утримання квартири АДРЕСА_1 у розмірі 2597,80 грн.(5195,61:2) тож позов в цій частині розміру заявлених позовних вимог є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Слід зазначити, що вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача частини витрат понесених позивачем на утримання квартири, суд виходив із засад справедливості та розумності, оскільки заперечення відповідача про відсутність у нього обов'язку по утриманню квартири та підтриманні її у належному стані не ґрунтуються на засадах законності та правилах сумісного проживання. Суд, критично відноситься до тверджень відповідача, про відсутність у нього обов'язку, щодо здійснення витрат, пов'язаних із ремонтом фасаду, сантехніки та електрики квартири, оскільки такі витрати обумовлюються показниками зносу, псування та часу, які впливають на термін використання спеціального обладнання та самого жилого приміщення, крім того відповідачем у судовому засіданні не доведено, що відремонтованим обладнанням та сантехнікою він не користується.
Відповідно до ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів(обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
За згаданим рішенням від 16.05.2014 року, яке набуло законної сили 03.07.2014 року, у спірній квартирі визначено порядок користування, а саме: в індивідуальне користування ОСОБА_1 виділено приміщення: №2-житлова кімната, площею 17,2 кв.м; №1-житлова кімната,площею 12,6 кв.м.; №І частина прибудови,площею 5,4 кв.м. Всього 35,2 кв.м,., в тому числі житлова29,8 кв.м.; в індивідуальне користування ОСОБА_2 виділено приміщення: №3-житлова кімната, площею 12,4 кв.м.; №І - частина прибудови, площею 7,8 кв.м.Всього 20,2 кв.м., в тому числі житлова 12,4 кв.м.; в спільному користуванні співвласників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишені приміщення : №1-коридор, площею 11,5 кв.м.; №4-кухня, площею 8,7 кв.м.; №5-туалет, площею 1,0 кв.м.; № 6-ванна, площею 2,6 кв.м., №І-частина прибудови, площею 6,6 кв.м., всього 30,4 кв.м.
Заперечення відповідача та його представника, про те що ремонт фасаду здійснено позивачем у тій частині квартири, яка виділена за судовим рішенням від 16.05.2014 року їй у користування, з огляду на що відповідач не повинен нести витрати на такий ремонт, є неприйнятними, оскільки згідно до договору на ведення ізоляційних робіт №618 від 14.06.2014 року та квитанції №32/45 від 27.06.2014 року позивачем було здійснено ремонт та проведено їх оплату ремонтних робіт 27.06.2014 року, в той час як рішення суду на яке посилається сторона відповідача набуло законної сили лише з 03.07.2014 року.
З пояснень наданих у судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_2 не здійснює оплату комунальних платежів та не приймає участі в утриманні квартири з міркувань наявності в нього пільг, які, на його думку, поширюються саме на ту житлову площу якою він користується та на ті послуги які він використовує.
Суд, не приймає до уваги такі доводи відповідача, оскільки відповідачем не доведено обставин, за яких пільги поширюються саме на його частку у спільній квартири, оскільки не встановлено, що сторони здійснили розподіл рахунків по оплаті комунальних послуг; не встановлено судом та не доведено відповідачем, що останній не використовував послуги, по оплаті яких позивач здійснювала платежі, та не довів, що проведений позивачем ремонт електрики, сантехніки та по укріпленню фасаду квартири не поширюється на його частку у спільному майні та ним не використовуються результати такого ремонту.
Крім того, власного розрахунку витрат на утримання квартири відповідно до наявних у відповідача пільг та на підтвердження своїх доводів, сторона відповідача у судовому засіданні не надала.
Відповідно до ст.ст. 67, 151 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Громадяни, які мають у приватній власності квартиру, зобов'язані забезпечувати її схоронність, провадити за свій рахунок капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.
Згідно ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
У судовому засіданні відповідач та його представник звертали увагу на те, що позивач з власної ініціативи та за власним бажанням здійснювала оплату платежів та ремонт обладнання, а тому відсутні підстави вимагати відшкодування понесених нею витрат з відповідача.
Суд зауважує на тому, що у випадку наявності боргу по оплаті комунальних послуг щодо їх спільної квартири, вимога про стягнення таких витрат від надавачів послуг буде пред'явлена до обох із сторін солідарно, а в силу ст.ст. 67,151 ЖК України та ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» власник та споживач зобов'язаний утримувати свою квартиру у належному стані здійснювати своєчасно обов'язкові платежі за отриманні послуги.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач як співвласник майна, який за законом має солідарний з іншим власникам обов'язок по його утриманню та оплаті послуг, наданих на обслуговування квартири за адресою: м. Херсон, вул. 200 років Херсона, б.48,к.1, кв.40, вказаних витрат не несе, у той час як позивач, одноособово утримує квартиру та оплачує комунальні послуги, з огляду на що має передбачене законом право на відшкодування частини понесених витрат. За вказаних обставин та з огляду на наведене суд вважає позовні вимоги в частині про стягнення половини витрат на утримання квартири в межах періоду часу з 15 жовтня 2013 року по серпень 2014 року в сумі 5195,61грн. законними та обґрунтованими, у зв'язку із чим позов підлягає частковому задоволенню зі стягненням з відповідача 2597,80 грн. на відшкодування понесених позивачем витрат на утримання квартири.
Крім того, в порядку ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача до стягнення підлягають судові витрати понесені на оплату судового збору відповідно до задоволених позовних вимог в сумі 100,36 грн.; а з позивача на користь відповідача до стягнення підлягають пропорційно до задоволений позовних вимог судові витрати на правову допомогу у розмірі 1236,00 грн.
Керуючись ст. 258,322,360 ЦК України, ст.60,61,68,70 СК України, ст. 67, 151 ЖК України, Законом України "Про житлово-комунальні послуги",ст.ст. 10, 11, 57-61, 88, 209, 212, 214-215, 367 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат на утримання квартири - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2855,00 грн. в рахунок відшкодування понесених витрат по оплаті комунальних послуг та ремонтних робіт на утримання квартири АДРЕСА_1
В іншій частині розміру позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат на утримання квартири - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 111,90 грн. в рахунок відшкодування судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1361,40 грн. в рахунок відшкодування понесених витрат на правову допомогу.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Суворовський районний суд м. Херсона. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СуддяБулах Є. М.