Справа №22-ц/791/3071/2014 Головуючий в І інстанції: Скрипнік Л.А.
Категорія: 27 Доповідач: Капітан І.А.
2014 року грудня місяця 03 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого:Капітан І.А.
Суддів:Колісниченка А.Г.
Радченка С.В.
При секретарі:Сікорі О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 29 травня 2014 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_5 про звернення стягнення на майно,
У квітні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - Банк) звернулося до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог Банк посилався на те, що 20 червня 2007 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ЗАТ НВО «Синта» було укладено кредитний договір №04.1/26/07-КЛТ, що діє зі змінами та доповненнями. Відповідно до умов кредитного договору та додаткової угоди №52 від 10 жовтня 2008 року до кредитного договору, Банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит в межах загальної суми 44 246 624,00 грн.
19 травня 2009 року року, в якості забезпечення виконання кредитного договору, між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_5 укладено іпотечний договір №13/26/І02/07-КЛТ, згідно якого ОСОБА_5 надала в іпотеку належне їй нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1.
27 вересня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та Банком було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого первісним кредитором здійснено на користь нового кредитора відступлення своїх прав вимоги за кредитним договором №04.1/26/07-КЛТ від 20 червня 2007 року, укладеного із ЗАТ НВО «Синта», а також пов'язаних з ним договором(ами) іпотеки, договором(ами) застави та/або договором(ами) поруки.
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 31 січня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 18 листопада 2013 року, стягнуто солідарно з ЗАТ НВО «Синта», ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь Банку суму заборгованості за кредитним договором.
Оскільки позичальник неналежним чином виконував зобов'язання по поверненню кредитних коштів, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в загальному розмірі 76 154 809,78 грн., Банк просив суд в рахунок погашення зазначеної заборгованості звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_2, яка складається з 3-х кімнат загальною площею 49,3 кв.м., житловою - 32,8 кв.м., яка належить ОСОБА_5 на праві власності, шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну продажу на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності під час здійснення виконавчого провадження. Також просив суд стягнути з ОСОБА_5 на його користь понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 3 654,00 грн.
Заочним рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 29 травня 2014 року позов Банку задоволено. Постановлено: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 04.1/26/07-КЛТ від 20 червня 2007 року в розмірі 76 154 809,78 грн. звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_3, яка складається з 3-х кімнат загальною площею 49,3 кв. м., житловою 32,8 кв. м., та належить ОСОБА_5 на праві власності на підставі договору дарування квартири ВМЕ 302165, посвідченого 15 травня 2009 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_9, за р. № 956, зареєстрованого Херсонським державним бюро технічної інвентаризації 18 травня 2009 року, в книзі № 11 за реєстраційним № 26337178, номер запису № 4402 на користь Банку шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну продажу на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності під час здійснення виконавчого провадження, стягнути з ОСОБА_5 на користь Банку судовий збір у розмірі 3 654,00 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5, вважаючи рішення суду першої незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити Банку в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Письмових заперечень на скаргу до апеляційного суду не надходило.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неналежного виконання ЗАТ НВО «Синта» основного зобов'язання за умовами кредитного договору Банк має право вимагати виконання зобов'язань, у тому числі, і шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень Закону України «Про іпотеку», а також відповідно до умов укладених сторонами договорів.
Судом встановлено, що 20 червня 2007 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ЗАТ НВО «Синта» було укладено кредитний договір №04.1/26/07-КЛТ, що діє зі змінами та доповненнями. Відповідно до умов кредитного договору та додаткової угоди №52 від 10 жовтня 2008 року до кредитного договору, банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит в межах загальної суми 44 246 624,00 грн. (а.с.8-89).
В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 19 травня 2009 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_5 укладено іпотечний договір №13/26/І02/07-КЛТ, згідно якого остання надала в іпотеку належне їй нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, яка складається з 3-х кімнат загальною площею 49,3 кв.м., житловою - 32,8 кв.м. (а.с.90-93, 107-108).
27 вересня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та Банком було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого первісним кредитором здійснено на користь нового кредитора відступлення своїх прав вимоги за кредитним договором №04.1/26/07-КЛТ від 20 червня 2007 року, укладеного із ЗАТ НВО «Синта», а також пов'язаних з ним договором(ами) іпотеки, договором(ами) застави та/або договором(ами) поруки (а.с.117-125). В результаті відступлення новий кредитор з 27 вересня 2013 року є єдиним власником всіх прав вимоги за кредитним документами.
У зв'язку з неналежним виконанням ЗАТ НВО «Синта» своїх зобов'язань по поверненню кредитних коштів станом на 17 лютого 2014 року його заборгованість перед Банком склала 76 154 809,78 грн., що підтверджується відповідним розрахунком (а.с.94-102).
25 лютого 2014 року позивач повідомив ОСОБА_5 про порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором, пропонував виконати в повному обсязі всі зобов'язання за кредитним договором на користь Банку, а також повідомив про те, що внаслідок невиконання або неналежного виконання умов кредитного договору Банк буде вимушений звернутись за захистом своїх порушених прав та інтересів до суду в порядку, встановленому чинним законодавством та/або примусово звернути стягнення на предмети застави/іпотеки (а.с.103-106).
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 31 січня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 18 листопада 2013 року, стягнуто солідарно з ЗАТ НВО «Синта», ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь Банку суму заборгованості за укладеним кредитним договором (а.с.109-112, 113-116)..
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки.
Згідно з ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Таким чином, враховуючи положення наведених норм матеріального права, а також те, що факт неналежного виконання основного зобов'язання за кредитним договором та невиконання вимог договору іпотеки судом встановлений і відповідачем не спростовується, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, звернення стягнення на предмет іпотеки і вважає їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Посилання апелянта на те, що вона, як іпотекодавець, в порушення вимог чинного законодавства, не отримувала вимогу Банку про дострокове повернення кредитних коштів, що є підставою для відмови у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки частиною другою статті 35 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що положення частини першої цієї статті (у разі порушення основного зобов'язання іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення) не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Також у п. 37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", роз'яснено, що невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання, не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, оскільки іпотекодавець має можливість заперечувати проти вимог іпотекодаржетеля, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.
Доводи апеляційної скарги про безпідставне задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 не надавалися докази переходу до нового кредитора - Банку прав у зобов'язанні, що суперечить вимогам ст.517 ЦК України, колегією суддів також до уваги не приймаються, оскільки статтею 516 ЦК України не передбачено надання згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо інше не встановлено договором або законом, а відповідно до п.3.2.5. іпотечного договору №13/26/І02/07-КЛТ від 19 травня 2009 року іпотекодержатель має право здійснити відступлення прав за цим договором без отримання згоди іпотекодавця за умови, що одночасно здійснюється відступлення прав вимоги за кредитним договором.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Заочне рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 29 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів
Головуючий
Судді