Справа № 663/2111/14-ц
Провадження № 2/663/643/14
28 листопада 2014 року Скадовський районний суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Кустова О.Ю.
при секретарі Кліщ Л.П.
з участю адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Скадовську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Приватного підприємства «Землевпорядник», Красненської сільської ради Скадовського району Херсонської області, Відділу Держземагенства у Скадовському районі Херсонської області, третя особа: ОСОБА_5 про визнання недійсними державних актів, технічної документації про встановлення (відновлення меж), скасування державної реєстрації в державному земельному кадастрі, -
В липні 2014 року позивач звернувся до відповідачів з вказаним позовом. В обґрунтування позову посилався на те, що в 2004 році за договором купівлі-продажу придбав у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами розташований на земельній ділянці площею 0,1505 га. в АДРЕСА_1. Документи на земельну ділянку позивачу не передавалися. В травні 2013 року позивач від Красненської сільської ради отримав дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки за вищевказаною адресою площею 0,22 га. згідно рішення від 20.05.2013 року №324. Після виготовлення проекту землеустрою, в т.ч. акту узгодження меж, суміжний землевласник ОСОБА_3 відмовився узгоджувати спільну межу між земельними ділянками сторін з посиланням на те, що вона суперечить його технічній документації. Це стало приводом для звернення позивача з позовом до суду в ході якого він дізнався про те, що в 2013 році ОСОБА_3 здійснив встановлення (відновлення) меж своєї земельної ділянки розташованої за АДРЕСА_2. Позивач вважає, що встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_3 відбулося з грубим порушенням чинного законодавства, зокрема, відсутнє погодження меж його земельної ділянки з суміжними землекористувачами, змінена конфігурація земельної ділянки, в технічній документації відсутня копія державного акту на право власності на земельну ділянку межі якої встановлюються, також в документації зазначено неправдиву інформацію про суміжних землевласників та землекористувачів. Крім того, звернув увагу суду на те, що державний акт був виданий на ім'я ОСОБА_7, а не ОСОБА_3, у державному акті на право власності на земельну ділянку останнього вона має прямокутну форму, а після встановлення меж має виступ в бік ділянки позивача. На підставі вищевказаної технічної документації №7-3994 співробітник Відділу Держземагенства в Скадовському районі 30.04.2013 року внесла відомості про земельну ділянку ОСОБА_3 із зміненою конфігурацією до земельного кадастру, що стало підставою для реєстрації з ним права власності на земельну ділянку із зміненою конфігурацією. Також вказав, що площі земельних ділянок переданих у власність ОСОБА_8 (у спадкоємців якої ним був придбаний житловий будинок) та ОСОБА_3 згідно рішення Красненської сільської ради №97 від 28.07.1993 року становлять 0,19 га. та 0,17 га. відповідно. В той же час фактично, згідно оскаржуваних державний актів, площа земельної ділянки ОСОБА_8 становить 0,151 га. тобто зменшена, а ОСОБА_3 0,181 га. тобто збільшена. У оскаржуваному державному акті ОСОБА_3 зазначені неправильні реквізити (дата) рішення сільської ради. Позивач зазначив, що купивши житловий будинок у спадкоємців ОСОБА_8 на підставі ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України до нього перейшло право власності і на земельну ділянку тому вищевикладеним порушуються його права. Фактично на час видачі оскаржуваних державних актів та на теперішній час в користуванні позивача та відповідача ОСОБА_3 перебувають земельні ділянки площами 0,22 га. та 0,17 га. відповідно. На підставі наведених обставин позивач просив суд визнати недійсними державні акти на право власності на землю серії ХС-XVI-5-896 від 28.07.2002 року виданий на ім'я ОСОБА_9 та серії ХС від 21.10.1996 року виданий на ім'я ОСОБА_8, а також визнати недійсною технічну документацію із землеустрою на встановлення (відновлення) меж земельної ділянки - справа №7-3994 та скасувати реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,181 га., здійснену на підставі цієї документації на ім'я ОСОБА_3
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові. Зазначив, що після купівлі ОСОБА_2 будинку в 2004 році до нього перейшли права на земельну ділянку. Враховуючи наявні у справі докази, технічна документація ОСОБА_3, якою встановлені межі його земельної ділянки та змінена її конфігурація, порушує права позивача на отримання у власність земельної ділянки під належним позивачу житловим будинком площею 0,22 га., оскільки цією документацією і, відповідно, зареєстрованим на її підставі правом власності ОСОБА_3 зменшується площа земельної ділянки якою він користується і у останнього є підстави для відмови у погодженні межі земельних ділянок сторін. Просив позов задовольнити, визнати недійсними оскаржувані державні акти, визнати недійсною технічну документацію із землеустрою на встановлення (відновлення) меж - справа №7-3994 та скасувати реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,181 га. на ім'я ОСОБА_3
Відповідач ОСОБА_3 та його представник адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнали. Пояснили, що позивачем не доведено порушення його прав як землевласника чи землекористувача. На час придбання ОСОБА_2 домоволодіння АДРЕСА_1 по вул. Піонерській у с. Красне Скадовського району у власність покупця переходила земельна ділянка під будинком та необхідна для його обслуговування. Окремо відчуження земельної ділянки, яка на той час згідно державного акту була оформлена на ОСОБА_8 та після смерті останньої успадкована ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не відбулося. В теперішній час позивач намагається замість купівлі у встановленому законом порядку земельної ділянки під належним йому будинком площею 0,1505 га. отримати у власність земельну ділянку площею 0,22 га. в порядку приватизації, хоча на теперішній час власником цієї ділянки залишаються ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Позивачем взагалі не надані суду докази того, які права та на яку частину земельної ділянки він має, тому вважають позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Представник ПП «Землевпорядник» в судовому засіданні вважав позов необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню, вважає, що підприємство не мало узгоджувати з позивачем межі земельної ділянки належної ОСОБА_3 оскільки ОСОБА_2 не є землевласником чи землекористувачем. Крім того, узгодження вже відбулося при видачі сторонами оскаржуваних державних актів. Не зміг пояснити зміну конфігурації земельної ділянки ОСОБА_3
Представник Красненської сільської ради в судовому засіданні позов не визнав. Пояснив, що всім жителям с. Красне Скадовського району в 1993 році на підставі рішень сільської ради були передані у власність земельні ділянки. На той час виготовлення технічної документації з землеустрою законодавством не передбачалося. В подальшому в 1997 році була проведена інвентаризація земель с. Красне Скадовського району в ході вказаної інвентаризації були встановлені межі земельних ділянок та погоджені між суміжними землевласниками в т.ч. і між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 За результатами інвентаризації були уточнені площі земельних ділянок у ОСОБА_8 0,1505 га. та у ОСОБА_3 0,181 га. В подальшому на вказані площі вказаним особам були видані державні акти на право власності на землю. Окремо рішення щодо зміни площ земельних ділянок не приймалися. Проти задоволення позову заперечував.
Представник відділу Держземагенства в Скадовському районі також вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_8 та ОСОБА_3 на час отримання у власність земельних ділянок набули його правомірно і претензій один до одного не мали. Крім того позивач не оформив своїх прав на земельну ділянку в зв'язку з чим є недоведеним порушення його прав.
Третя особа ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнала, пояснила що її мати ОСОБА_8 в 1993 році на підставі рішення Красненської сільської ради отримала у власність земельну ділянку площею 0,19 га. Проте, оскільки вона була особою похилого віку вона отримала державний акт на ділянку площею 0,1505 га. ділянка більшої площі їй була не потрібна. В подальшому, після смерті матері в 1997 році вона та її рідний брат ОСОБА_6 оформили спадщину та отримали свідоцтва про право власності в порядку спадкування за заповітом на домоволодіння АДРЕСА_1 та окремо на земельну ділянку під ним. Проте для отримання державного акту необхідно було витрачали кошти та виготовити відповідну технічну документацію. Коли в 2004 році до неї звернувся ОСОБА_2 з приводу купівлі будинку, вона повідомила його про те, що у неї недооформлені документи на землю і якщо він хоче вона може за його кошти оформити їх для відчуження землі разом з будинком. Позивач відмовився і з приводу землі до неї не звертався до теперішнього часу. В подальшому також помер її брат ОСОБА_6 і вона після його смерті прийняла спадщину, але не оформила права на успадковану ним після матері земельну ділянку. Таким чином вважає, що земельна ділянка під будинком позивача перебуває у її власності до теперішнього часу. Вказала, що межа між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 проходила саме так з виступом, як було встановлено її межі ОСОБА_3 Вважає, що позивач намагається уникнути придбання земельної ділянки у неї і оформити її в порядку приватизації. Просила у задоволенні позову відмовити.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, їх представників, суд приходить до наступного.
Рішенням виконавчого комітету Красненської сільської ради народних депутатів №97 від 28.07.1993 року передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку АДРЕСА_3 ОСОБА_3 0,17 га. п. 345 ОСОБА_8 0,19 га.
В подальшому на ім'я ОСОБА_9 28.07.2002 року було видано державний акт на право приватної власності на землю Серії ХС-XVI-5-896. Земельну ділянку площею 0,181 га. у с. Красне передано у власність на підставі рішення Красненської сільської ради народних депутатів №97 від 27.08.1993 року для будівництва та обслуговування будинку і господарчих будівель. В акті неправильно зазначена дата прийняття рішення сільської ради. На плані земельна ділянка має практично прямокутну форму.
На ім'я ОСОБА_8 21.10.1996 року було видано державний акт на право приватної власності на землю ОСОБА_10 Земельну ділянку площею 0,151 га. у с. Красне передано у власність на підставі рішення Красненської сільської ради народних депутатів №97 від 28.07.1993 року для ведення селянського господарства будівництва та обслуговування будинку. На плані земельна ділянка має практично прямокутну форму.
З актового запису про смерть Красненської сільської ради Скадовського району Херсонської області №28 від 19.08.1997 року вбачається, що ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_1
Згідно Свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 27.09.2004 року посвідчених державним нотаріусом Скадовської державної нотаріальної контори ОСОБА_11 реєстрові номери 2664 та 2666, належний ОСОБА_8 житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами по вул. Піонерській 22 в с. Красне Скадовського району в рівних частках успадкували ОСОБА_6 та ОСОБА_5
Згідно Свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 27.09.2004 року посвідчених державним нотаріусом Скадовської державної нотаріальної контори ОСОБА_11 реєстрові номери 2668 та 2670, належну ОСОБА_8 згідно державного акту на право приватної власності на землю Серії ХС-XVI-5-105 земельну ділянку площею 0,151 га. в рівних частках успадкували ОСОБА_6 та ОСОБА_5
Третьою особою ОСОБА_5 визнавалося, що вона не отримувала державний акт на вказану земельну ділянку після прийняття спадщини.
З договору купівлі-продажу від 06.10.2004 року посвідченого приватним нотаріусом Скадовського районного нотаріального округу ОСОБА_12, реєстровий №1034 вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 продали, а ОСОБА_2 купив належний продавцям на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 27.09.2004 року реєстрові номери 2664 та 2666 житловий будинок з господарчими та побутовими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 1505 кв.м. З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ХДБТІ №5065704 від 14.10.2004 року вбачається, що право власності на вказаний будинок позивачем зареєстровано у встановленому законом порядку.
З актового запису про смерть відділу РАЦС Скадовського РУЮ в Херсонській області №233 від 15.08.2007 року вбачається, що ОСОБА_6 помер 10.08.2007 року.
З заявою про прийняття спадщини за законом після його смерті звернулася його сестра ОСОБА_5 Свідоцтв про право на спадщину на будь-як спадкове майно після його смерті в т.ч. і на успадковану ним частину земельної ділянки по вул. Піонерська під номером 20 в с. Красне не отримувала.
Рішенням Красненської сільської ради Скадовського району №324 від 20.05.2013 року ОСОБА_2 дано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території АДРЕСА_1 площею 0,22 га.
З проекту землеустрою ОСОБА_2 виготовленого ПП «Землемір Таврії» вбачається, що площа земельної ділянки АДРЕСА_1 під його будинком становить 0,2207 га. ділянка має прямокутну форму. У проекті наявні акти узгодження меж не підписані суміжним землекористувачем ОСОБА_3, а також представником Красненської сільської ради.
З технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки ОСОБА_3 виготовленого ПП «Землевпорядник» (Справа №7-3994), вбачається, що земельна ділянка АДРЕСА_2 має площу 0,181 га. і має виступ довжиною 30.1 м. та шириною 4.99 м. в решті за конфігурацією відповідає плану згідно державного акту. В цій технічній документації відсутній акт погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами, відсутня копія державного акту виданого ОСОБА_9, заява на її виготовлення датована 16.04.2013 року, а акт відновлення зовнішніх меж землекористування та прийому передачі межових знаків в натурі датований 17.04.2013 року. Кадастровий план у вказаній технічній документації внесено до Державного земельного кадастру 30.04.2013 року.
З Свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер 14357864 від 11.12.2013 року вбачається, що ОСОБА_3 оформив право власності на земельну ділянку за адресою Скадовський район с. красне вул. Піонерська, 22 площею 0,181 га.
З відповіді Красненської сільської ради вих. №2-9-7 від 16.07.2013 року на адресу позивача вбачається, що технічна документація із землеустрою щодо передачі земельної ділянки АДРЕСА_2 у власність ОСОБА_3 не розроблялася та не затверджувалася оскільки це не було передбачено чинним на той час законодавством.
З відповіді відділу Держземагенства в Скадовському районі вих. №01-02/962 від 24.05.2013 року вбачається, що ОСОБА_8 та ОСОБА_3 згідно рішення Красненської сільської ради №97 від 28.07.1993 року приватизували належні їм земельні ділянки, у звіті по інвентаризації земель с. Красне виготовленому в 1997 році погодили їх суміжні межі. Позивач нотаріально не оформив земельну ділянку та користується нею без правовстановлюючих документів. Аналогічне також вбачається з листа вих. №01-03/1162 від 14.06.2013 року.
При вирішенні спору суд виходить з того, що державний акт є похідним від рішення органу місцевого самоврядування на підставі якого він виданий, тому його дійсність залежить від законності вказаного рішення.
Відповідно до ст. 6 Земельного кодексу УРСР, передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно.
Відповідно до ч. 4-5 ст. 17 Земельного кодексу УРСР, передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для: ведення селянського (фермерського) господарства у розмірі згідно з статтею 52 цього Кодексу; ведення особистого підсобного господарства у розмірі згідно з статтею 56 цього Кодексу; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка). Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо).
Аналогічні положення передбачає і п. 3 Порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України затвердженому наказом Держкомзему №10 від 15.02.1993 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 26.02.1993 року за №7.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу УРСР, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу УРСР, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Дію статті 23 зупинено щодо власників земельних ділянок, визначених статтею 1 Декрету N 15-92.
Відповідно до ст. 1, 3 Декрету КМУ №15-92 від 26.12.1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України. Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що право власності ОСОБА_8 та ОСОБА_3 на земельні ділянки 20 та 22 відповідно по вул. Піонерській у с. Красне виникло на підставі рішення виконкому Красненської сільської ради народних депутатів №97 від 28.07.1993 року, а державні акти лише посвідчили це право. Вказане узгоджується з правовою позицією ВСУ у справі 6-31цс12.
Відповідно до п. 7 Перехідних положень ЗК України 2001 року громадяни, що одержали у власність земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
На підставі викладеного суд вважає, що після смерті ОСОБА_8 право власності на належну їй земельну ділянку АДРЕСА_1 успадкували ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних частках, а після смерті останнього його частину успадкувала ОСОБА_5 таким чином саме вона на теперішній час є власником вказаної земельної ділянки хоча і не має державного акту чи іншого документа, що посвідчує це право.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що з відчуженням будинку до нього перейшло і право на земельну ділянку на якій вказаний будинок розташований на підставі ст. 377 ЦК України.
Відповідно до роз'яснень викладених в п. 18, 18-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 р., згідно зі статтею 377 ЦК а з часу внесення змін до статті 120 ЗК Законом України від 27 квітня 2007 р. N 997-V - і згідно зі статтею 120 ЗК, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. При вирішенні вимог про визначення розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, право власності на які при їх відчуженні перейшло до набувача без визначення в договорі права на земельну ділянку, суд має з'ясовувати, зокрема, чому це питання не було визначено в договорі, можливість укладення між відчужувачем і набувачем додатку до цього договору щодо права набувача на земельну ділянку та чи не свідчить реальна можливість використання всієї земельної ділянки за цільовим призначенням саме про той розмір земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, який існував до їх відчуження. Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається шляхом проведення за клопотанням сторін експертизи з врахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил тощо.
В ході судового розгляду судом було з'ясовано, що позивач вважає що купив земельну ділянку разом з будинком і не вважає за необхідне додатково укладати договір про її відчуження та сплачувати за неї грошові кошти. Продавець ОСОБА_5 стверджувала, що земельну ділянку не відчужувала оскільки на той час вона не цікавила покупця ОСОБА_2, відповідно грошових коштів за неї не отримувала і дотепер є її власником.
Враховуючи зміст договору купівлі-продажу суд приходить до висновку, що земельна ділянка не була і не могла бути відчужена разом з житловим будинком, оскільки як на час продажу будинку так і на теперішній час у ОСОБА_5 відсутній документ (державний акт) який посвідчує її право власності на вказану земельну ділянку. Вказане підтверджується і тим, що позивач ініціював виготовлення проекту відведення вказаної земельної ділянки, а отже фактично визнав, що не є її власником.
Доводи позивача про перехід до нього прав на земельну ділянку заслуговують на увагу частково. Суд вважає, що до позивача перейшло право на частину земельної ділянки яка зайнята його житловим будинком, будівлями, спорудами та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. Позивачем не заявлялося клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи для визначення того яка саме це частина земельної ділянки, тому суд позбавлений можливості встановити чи межує вона із земельною ділянкою ОСОБА_3 і чи порушує зміна її конфігурації права позивача.
Відповідно до роз'яснень викладених в абз. 2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення в цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Доводи представника позивача про те, що відомості про площі земельних ділянок ОСОБА_8 та ОСОБА_3 зазначені в рішенні сільської ради та державних актах мають невідповідності, а також про те що під час встановлення (відновлення) меж земельної ділянки ОСОБА_3 було змінено конфігурацію його земельної ділянки заслуговують на увагу і підтверджуються зібраними у справі доказами.
Проте, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено порушення його прав відповідачами. При цьому суд враховує, що позивач в порядку ст.ст. 10, 60 ЦПК України не надав суду належних та допустимих доказів того якої площі та конфігурації до нього перейшли права на земельну ділянку під придбаним будинком, а отже не доведено, що встановленою ПП «Землевпорядник» конфігурацією земельної ділянки 20 по вул. Піонерській в с. Красне Скадовського району чи непогодженням його проекту землеустрою відповідачем ОСОБА_3 порушено його права.
При цьому суд враховує, що визнання недійсним державного акту ОСОБА_3 не має юридичного значення, оскільки питання про скасування рішення сільської ради як правовстановлюючого документу позивачем не ставиться і землевласником отриманий інший правовстановлюючий документ Свідоцтво про право власності на вказану земельну ділянку №14357864 від 11.12.2013 року.
Визнання недійсним державного акту ОСОБА_8 порушить права ОСОБА_5 яка успадкувала вказану земельну ділянку і не була залучена позивачем до участі у справі в якості відповідача. Суд позбавлений права за власною ініціативою визначати коло відповідачів у справі і залучив її до участі у справі в якості третьої особи. Позбавлення її прав на земельну ділянку чи перехід прав на неї до позивача повинен відбуватися виключно в передбаченому законом порядку, а не в порядку повторного отримання земельної ділянки у власність позивачем в порядку приватизації.
На підставі викладеного, керуючись ст. 212-215 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Приватного підприємства «Землевпорядник», Красненської сільської ради Скадовського району Херсонської області, Відділу Держземагенства у Скадовському районі Херсонської області, третя особа: ОСОБА_5 про визнання недійсними державних актів, технічної документації про встановлення (відновлення меж), скасування державної реєстрації в державному земельному кадастрі - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Скадовський районний суд Херсонської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами які не були присутніми під час проголошення рішення у той же строк з дня отримання його копії.
Повний текст рішення виготовлений 02.12.2014 року.
Суддя О. Ю. Кустов