Справа № 648/1578/14-ц
Провадження № 2/648/566/14
24 листопада 2014 року смт.Білозерка
Білозерський районний суд Херсонської області
в складі головуючого - судді: Коваленко А.В.,
при секретарі - Хатункіній А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Білозерка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Білозерського нотаріального округу ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання договору дарування недійсним, визнання права власності та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та виселення, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, просила встановити факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з січня 2007 року по 26 січня 2008 року, визнати договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, Білозерський район, Херсонська область від 05 жовтня 2013 року недійсним, визнати за нею право власності на 50/100 частин вказаного домоволодіння, посилаючись на те, що вона з січня 2007 року по 26 січня 2008 року проживала разом з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу та вели спільне господарство, за час спільного проживання разом, вони за спільні кошти купили 06 вересня 2007 року вищевказане домоволодіння, договір купівлі-продажу вказаного будинку вони оформили на ОСОБА_2, 26 січня 2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, право власності на вищевказаний будинок зареєстровано за ОСОБА_2 в Херсонському ДБТІ 03 червня 2008 року, 25 жовтня 2011 року рішенням Білозерського районного суду Херсонської області шлюб між нею та ОСОБА_2 розірвано, 18 грудня 2013 року їй стало відомо, що ОСОБА_19 подарував спірний будинок своєму синові ОСОБА_3 згідно договору дарування від 05 жовтня 2013 року, вважає договір дарування недійсним, оскільки житловий будинок був придбаний за її кошти та ОСОБА_2, а тому є їх спільною сумісною власністю.
ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, просив визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, Білозерський район, Херсонська область, виселити ОСОБА_1 з вказаного житлового будинку, посилаючись на те, що йому на підставі договору дарування від 05 жовтня 2013 року належить житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1, Білозерський район, Херсонська область, на час укладення договору дарування вказаного житлового будинку в ньому були зареєстровані та проживали його батько - ОСОБА_2 та ОСОБА_1, після набуття права власності ОСОБА_3 до теперішнього дня ОСОБА_1 з реєстраційного обліку не знялася та не виписалася, вказаний житловий будинок до укладення договору дарування належав його батькові ОСОБА_2, який він придбав 06 вересня 2007 року у ОСОБА_5, з 26 січня 2008 року по 25 жовтня 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, та в цей період за згодою ОСОБА_2 у вказаний будинок вселилася ОСОБА_1, 26 березня 2008 року було зареєстровано її місце проживання в ньому, оскільки ОСОБА_1 не є членом його сім'ї, а тому вважає що ОСОБА_1 не має права користування вказаним житловим будинком та підлягає виселенню.
В судовому засіданні ОСОБА_1, її представники ОСОБА_6, ОСОБА_7 свої позовні вимоги збільшили, просили витребувати у ОСОБА_2 50/100 частини домоволодіння по АДРЕСА_1, Білозерський район, Херсонська область, в іншій частині позов підтримали повністю надавши пояснення згідно заявлених позовних вимог, позов ОСОБА_3 не визнали повністю, пояснили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з січня 2007 року почали спільно проживати та за спільні кошти у вересні 2007 року придбали будинок в с. Киселівка, в січні 2008 року зареєстрували шлюб, після розірвання якого в 2011 році вона залишилася жити в будинку, де і проживає тепер при даруванні ОСОБА_2 будинку своєму синові, її згоди ніхто не запитував.
ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 не визнав повністю, суду пояснив, що у вересні 2007 року він за кошти переслані сином із-за кордону купив у ОСОБА_5 будинок по АДРЕСА_2, у листопаді цього ж року разом з ОСОБА_1 приїхали в с. Киселівка, де і почали спільно проживати, потім зареєстрували шлюб, який розірвано в 2011 році, в 2013 році він подарував вказаний будинок сину ОСОБА_3
Представники ОСОБА_3 ОСОБА_8, ОСОБА_9 позовні вимоги ОСОБА_3 підтримали повністю, просили їх задовольнити, надавши пояснення згідно заявлених позовних вимог, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали повністю, просили суд відмовити в їх задоволенні посилаючись на те, що домоволодіння по АДРЕСА_2 Білозерського району Херсонської області було придбано батьком ОСОБА_3 до реєстрації ним шлюбу з ОСОБА_1, а тому є його власністю і він на законних підставах мав право ним розпоряджатись, що він і зробив, подарувавши будинок сину ОСОБА_3, ОСОБА_1 не є членом його сім'ї , а тому підлягає виселенню із будинку.
Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_4 просив суд в задоволенні позову позивачу ОСОБА_1 відмовити, суду пояснив, що ним 05 жовтня 2013 року посвідчувався договір дарування домоволодіння по АДРЕСА_2 Білозерського району Херсонської області, згідно якого ОСОБА_2 подарував належний йому на підставі договору купівлі-продажу від 06 вересня 2007 року будинок своєму сину ОСОБА_3, згода на укладення договору в даному випадку ОСОБА_1 нотаріусом не запитувалась, так як домобудівля була придбана ОСОБА_2 в 2007 році до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1
Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини:
Відповідно до договору купівлі-продажу від 06 вересня 2007 року посвідченого приватним нотаріусом Білозерського районного нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрованого за № 2070, ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_2 купив житловий будинок, розташований в АДРЕСА_3 за 43800грн., які продавець отримала від покупця повністю до підписання вказаного договору.
Право власності за ОСОБА_2 на вказане нерухоме майно згідно витягу № 19053901 Херсонського державного бюро технічної інвентаризації зареєстровано 03 червня 2008 року.
Із копії свідоцтва про шлюб вбачається, що 26 січня 2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, який, як вбачається із рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 25 квітня 2012 року, розірвано.
Із довідок Киселівської сільської ради Білозерського району Херсонської області, показів допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 вбачається, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2, познайомившись в 2007 році в с. Крутий Яр, до продажу 06 вересня 2007 року ОСОБА_5 належного їй будинку, ОСОБА_2 по АДРЕСА_2, переїхали до вищевказаного будинку, де і проживають тепер.
Згідно копії паспортів сторін зареєстрованим місцем проживання за вказаною адресою є з 01 квітня 2008 року ОСОБА_2, з 26 березня 2008 року - ОСОБА_1
Відповідно до договору дарування від 05 жовтня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Білозерського районного нотаріального округу Херсонської області ОСОБА_4, зареєстрованого за № 416, ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3 прийняв у дар належний ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: Херсонська область, Білозерський район, АДРЕСА_4.
Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 10331231 від 05 жовтня 2013 року вбачається, що ОСОБА_3 є власником житлового будинку розташованого по АДРЕСА_1, Білозерський район, Херсонська область на підставі договору дарування від 05 жовтня 2013 року.
Із дослідженого в судовому засіданні договору дарування від 05 жовтня 2013 року вбачається, що ОСОБА_2 в своїй заяві нотаріусу під час укладання договору заявив, що спірна домобудівля є його особистою приватною власністю, оскільки на час її придбання він не був одружений та не перебував у фактичних шлюбних стосунках і осіб, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на спірну домобудівлю, в тому числі відповідно до ст.ст. 65, 74 та 97 СК України не має.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляду за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до ст. 65 ч. 3 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
На підставі ст. 182 ч. 1 ЦК України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і прийняття підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ст. 215 ч. 1 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Згідно ст. 203 ч. 1 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно ст. 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін повинна повернути другій стороні у натурі все що вона одержала на виконання цього правочину.
На підставі ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються нею спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
Враховуючи характер і суть правовідносин, що склався між сторонами, як це вбачається із вище наведених і встановлених судом обставин і зважаючи на те, що право власності на спірну домобудівлю у ОСОБА_2 виникло на підставі його державної реєстрації 03 червня 2008 року в період перебування ОСОБА_2 і ОСОБА_1 в шлюбі, який сторонами був зареєстрований 26 січня 2008 року, у зв'язку із чим вказана спірна домобудівля є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому потребувала нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_1 на укладення ОСОБА_2 договору дарування, оскільки ОСОБА_1 повноважень ОСОБА_2 щодо розпорядження спільним майном не надавала, то вказаний правочин суперечить нормам Цивільного кодексу, а тому відповідно до ст. 215, 216 ЦК України, на підставі ст. 369 ЦК України якими передбачено, що правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників може бути визнана судом недійсним за позовом іншого співвласника, як правочин, що вчинений без необхідних повноважень. З урахуванням того, що право ОСОБА_2 на розпорядження належною йому частиною домобудівлі не обмежене, тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування підлягають задоволенню відносно 1/2 її частини.
Заявлені ОСОБА_1 вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 з січня 2007 року по січень 2008 року задоволенню не підлягають, як такі, що є зайво заявленими, оскільки на думку суду на набуття права спільної сумісної власності сторін на домобудівлю, яке виникло 03 червня 2008 року в період перебування сторін у шлюбі, на наявність або відсутність вказаного факту не впливає.
Вимоги ОСОБА_1 про витребування 50/100 частини спірної домобудівні у ОСОБА_3 задоволенню не підлягають, оскільки порушене право ОСОБА_1 на 1/2 частини домоволодіння захищені судом в спосіб, відповідно до ст. 16 ЦК України, шляхом визнання за нею права власності на 1/2 частини спірної домобудівлі, яке включає в себе відповідно до ст. 317 ЦК України право володіння, користування та розпорядження своїм майном, беручи до уваги крім того відсутність реального виділу частин домобудівлі в натурі.
А поскільки за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частини домобудівлі по АДРЕСА_2, то заявлені ОСОБА_3 вимоги про визнання її такою, що втратила право проживання та виселення із вищезазначеної домобудівлі задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 81,212, 213-215, 218, 256-259 ЦПК України, на підставі ст.ст. 60, 63, 65, 70 СК України, ст.ст. 182, 203, 215, 216, 369 ЦК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати недійсним договір дарування від 05 жовтня 2013 року укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 щодо дарування 1\2 частин домобудівлі по АДРЕСА_2 Білозерського району Херсонської області.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини домоволодіння по АДРЕСА_2 Білозерського району Херсонської області.
В решті заявлених ОСОБА_1 позовних вимог - відмовити.
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком по АДРЕСА_2 Білозерського району Херсонської області та виселення - відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржене протягом 10 днів до апеляційного суду Херсонської області через Білозерський районний суд Херсонської області.
Головуючий: А.В. Коваленко