Справа №468/1805/14-ц 01.12.2014 01.12.2014 01.12.2014
Провадження №22-ц/784/3123/14 Головуючий у І інстанції Бойко Л.Л.
Доповідач в апеляційній інстанції Лисенко П.П.
іменем України
01 грудня 2014 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Лисенка П.П.,
суддів: Серебрякової Т.В. та Самчишиної Н.В.,
із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 13 жовтня 2014 року, ухваленого у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до Філії 15 Приватного підприємства «Нива - В.Ш.», ОСОБА_3 та відділу державної виконавчої служби Баштанського районного управління юстиції Миколаївської області про визнання недійсним аукціону, -
11 вересня 2014 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі ПАТ «Райффайзен банк Аваль») пред'явило до Філії 15 Приватного підприємства «Нива - В.Ш.», ОСОБА_3 та ВДВС Баштанського РУЮ Миколаївської області зазначений позов, який обґрунтовувало наступним.
На примусовому виконанні у ВДВС Баштанського РУЮ знаходився виконавчий лист № 2-151/09 від 24 жовтня 2011 року, виданий Баштанським районним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» кредитної заборгованості в сумі 108 127 гривень 15 копійок.
В ході примусового виконання рішення було описано та арештовано автомобіль Chevrolet Epika LF, 2007 року випуску, чорного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав боржнику та був предметом застави, вартість якого, згідно звіту про оцінку транспортного засобу, становила 88 760 гривень 29 копійок.
Задля задоволення вимог стягувача зазначений автомобіль був виставлений для реалізації на прилюдні торги.
Проте, спочатку перші, призначені на 17 липня 2013 року, а потім і другі торги, призначені на 02 вересня 2013 року не відбулися у зв'язку з відсутністю покупців.
11 вересня 2013 року, після повторної переоцінки вартості майна, зазначений автомобіль був реалізований на третіх торгах за 44 400 гривень.
Між тим, ПАТ «Райффайзен банк Аваль» заперечував проти продажу транспортного засобу за вказану суму, оскільки вона недостатня для повного задоволення його вимог, про що було зазначено в протоколі присутніх на торгах.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просив позов задовольнити і визнати недійсним вищевказаний аукціон з продажу автомобілю.
Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 13 жовтня 2014 року в задоволені позову ПАТ «Райффайзен банк Аваль» відмовлено за його недоведеністю.
ПАТ «Райффайзен банк Аваль» подало на це рішення апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Скаргу обґрунтувало невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи і порушенням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційну скаргу слід відхилити і залишити без змін рішення суду І інстанції, оскільки районний суд ухвалив його з додержанням норм матеріального й процесуального права.
Ухвалюючи оскаржене рішення, суд 1 інстанції виходив з того, що допустимих та належних доказів тому, що при проведені аукціону з продажу належного ОСОБА_4 автомобіля було порушено порядок його проведення, або інші порушення, які б давали суду право для визнання аукціону недійсним, немає, а тому у позові слід відмовити.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області, в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом І інстанції, вважає їх доведеними, а висновки, щодо результату вирішення справи - вірними, обґрунтованими й законними.
Відповідно до статей 1,3 ЦК України, 1,3-4,10-11,303 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Відмова від такого права є недійсною.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем.
При цьому, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Судовий розгляд, яким цивільна справа вирішується по суті, закінчується ухваленням рішення суду.
В силу статей 10, 59, 60, 213 ЦПК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" рішення суду у цивільні справі, як найважливіший акт правосуддя, покликаний забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і наповнити реальністю принцип верховенства права, повинен ухвалюватися за неухильного додержання вимог чинного процесуального законодавства про його законність і обґрунтованість.
Рішення визнається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд бере до уваги, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при рівності прав щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду цивільних справ, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.
Суд оцінює докази відповідно до вимог статей 58 - 59, ч.3 ст. 61, 212 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
При цьому, згідно із статтею 60 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову, а, відповідно, для задоволення вимог позивача.
Оскаржене рішення у повній мірі відповідає виписаному.
Як вбачається з матеріалів справи, на примусовому виконанні у ВДВС Баштанського РУЮ знаходився виконавчий лист № 2-151/09 від 24 жовтня 2011 року, виданий Баштанським районним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» кредитної заборгованості в сумі 108 127 гривень 15 копійок.
В ході примусового виконання рішення було описано та арештовано автомобіль Chevrolet Epika LF, 2007 року випуску, чорного кольору, державний реєстраційний номер якого НОМЕР_1, що належав боржнику та був предметом застави. Згідно звіту №6-/13 від 18 квітня 2013 року, проведеного експертом оцінювачем ОСОБА_5, вартість названого транспортного засобу становила 88 760 гривень 29 копійок (а.с. - 29-30) . Копії зазначеного звіту були надіслані стягувачеві та боржнику.
Задля задоволення вимог стягувача зазначений автомобіль був виставлений для реалізації на прилюдні торги, які за договором про надання послуг по організації і проведенню аукціону з реалізації арештованого майна, укладеному з ВДВС Баштанського РУЮ проводила Філії 15 Приватного підприємства «Нива - В.Ш.».
Проте, спочатку перші, призначені на 17 липня 2013 року, а потім і другі торги, призначені на 02 вересня 2013 року не відбулися у зв'язку з відсутністю покупців.
11 вересня 2013 року, після повторної переоцінки вартості майна, зазначений автомобіль був реалізований на третіх торгах. Переможцем аукціону стала ОСОБА_3, яка і придбала вищезазначений автомобіль за 44 400 гривень.
Вважаючи, що виручена від продажу грошова сума є занадто малою і не покриває борг позичальника перед кредитодавцем і, фактично оскаржуючи вчинення державним виконавцем другої уцінки автомобіля, Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» з названих підстав просило визнати аукціон недійсним.
Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 названого Кодексу, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.
Підставою для визнання аукціону недійсним позивачем було зазначено недодержання державним виконавцем та організатором аукціону норм частини першої статті 216 ЦК України, Закону України "Про виконавче провадження", Положення "Про порядок проведення аукціонів (прилюдних торгів) з реалізації заставленого майна", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1997 року № 1448, а також Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15 липня 1999 року № 42/5.
Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження", Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, а також Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 15 липня 1999 року № 42/5.
Цим Законом визначено загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їхнє права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження (статті 1, 2, 5, 7, 10, 11, 111, 85 Закону).
Разом із тим аналіз положень цього Закону та Інструкції № 74/5 від 15 грудня 1999 року свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення аукціонів, а лише закріплюють такий спосіб реалізації майна, як його продаж на аукціоні, і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (стаття 62 Закону та пункти 5.11, 5.12 Інструкції № 74/5).
Відповідно до положень указаних правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір (пункт 5.11 Інструкції № 74/5 від 15 грудня 1999 року).
Правила ж проведення аукціонів визначаються Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 15 липня 1999 року № 42/5.
Цей Порядок регулює реалізацію арештованого майна, за винятком нерухомого майна, майна вилученого законом з обігу, та майна, зазначеного в частині п'ятій статті 55 Закону України "Про виконавче провадження". Порядком визначаються дії організаторів до проведення аукціону, порядок його проведення, порядок переоцінки майна, розрахунків за придбане на аукціоні майно та оформлення кінцевих результатів торгів.
Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на аукціоні, яка полягає в продажу майна боржника, на яке звернено стягнення, та переході права власності до покупця - переможця аукціону, слід зазначити, що має місце правочин, який може визнаватись недійсним в судовому порядку з підстав порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 15 липня 1999 року № 42/5.
Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", до призначення аукціону, у тому числі щодо визначення вартості чи оцінки майна тощо, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом.
Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення аукціону, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання аукціону недійсними.
За виписаних обставин та норм у задоволені позову слід відмовити.
Оскільки цього ж, з таких же мотивів дійшов і районний суд, то підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Що ж до тверджень особи, яка подала апеляційну скаргу, про наявність процесуальних порушень при розгляді судом 1 інстанції даної цивільної справи, то вони не можуть слугувати скасуванню оскарженого рішення, оскільки більша частина з них не має підтвердження, а ті ж, що мають місце, носять формальний характер і не вплинули на результат вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» відхилити.
Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 13 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Судді: