Справа №487/11090/13-к 02.10.2014 02.10.2014 02.10.2014
Справа № 11-кп/784/198/14р. Головуючий 1-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія: ч. 1 ст. 115 КК України Суддя апеляційної інстанції ОСОБА_2
02 жовтня 2014 року. Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
за участю секретарів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_8 , її адвоката ОСОБА_9 та потерпілої ОСОБА_10 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 27.01.2014р., яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку та жительку м. Миколаєва, не судиму,
- засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України - до 7-ми років 6-ти місяців позбавлення волі.
Учасники судового провадження:
захисник - ОСОБА_9
прокурор - ОСОБА_11 , ОСОБА_12
потерпіла - ОСОБА_10
представник потерпілої - ОСОБА_13
розпорядник - ОСОБА_14
В апеляції засуджена ОСОБА_8 просить вирок районного суду змінити, перекваліфікувавши її дії з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України та призначити їй покарання у виді 1-го року обмеження волі, звільнивши її від відбуття покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік та з покладенням на неї обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Крім того, просить провести судове слідство та призначити проведення судово-психологічної експертизи.
В апеляції адвокат ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 просить змінити вирок районного суду з тих же підстав і призначити таке ж покарання як пропонує обвинувачена.
Крім того, також просить провести судовий розгляд справи та призначити судово-психіатричну експертизу.
В апеляції потерпіла ОСОБА_10 просить скасувати вирок суду, ухваливши новий вирок, яким призначити обвинуваченій покарання у виді 15-ти років позбавлення волі та стягнути на користь ОСОБА_10 50000 грн. моральної шкоди.
В запереченнях на апеляцію адвоката ОСОБА_9 прокурор прокуратури Заводського району м. Миколаєва ОСОБА_15 просить вирок Заводського районного суду відносно ОСОБА_8 залишити без змін, а вказану апеляцію без задоволення.
Вважає вирок районного суду законним і обґрунтованим, вина обвинуваченої ОСОБА_8 повністю доведена зібраними доказами та підтверджується матеріалами кримінального провадження, а кваліфікація злочинних дій обвинуваченої ґрунтується на досліджених судом доказах.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 27.01.2014р. ОСОБА_8 визнано винною в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та засуджено до покарання у виді 7-ми років 6-ти місяців позбавлення волі
Узагальнені доводи апеляції.
В обґрунтування своєї апеляції ОСОБА_8 вказує на односторонність та неповноту судового слідства, невідповідність висновків, викладені у вироку фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого правопорушення та особі обвинуваченого.
Крім того, вважає безпідставною відмову суду в задоволення її клопотання про проведення судово-психологічної експертизи.
На підтримання своєї апеляції адвокат ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 також вказує на односторонність та неповноту судового слідства, невідповідність висновків, викладені у вироку фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого правопорушення та особі обвинуваченого.
Крім того, вважає, що судом не взято до уваги показання свідка ОСОБА_16 та самої обвинуваченої, які підтверджували відсутність умислу, направленого на позбавлення життя потерпілого.
В запереченнях на апеляційну скаргу, захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 , ОСОБА_10 просить залишити апеляцію без задоволення, посилаючись на те, що доводи апелянта є надуманими і не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, вважає, що позиція захисту обвинуваченої обумовлена бажанням уникнути відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення.
В своїй апеляції потерпіла ОСОБА_10 посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого правопорушення, особі обвинуваченої та просить призначити більш тяжке покарання.
Крім того, просить змінити вирок районного суду в частині вирішення цивільного позову, так як вважає, що втрата близької людини призвела до душевних страждань, а встановлена судом моральна шкода занижена.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Згідно вироку суду ОСОБА_8 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України за таких обставин.
28 вересня 2013 року близько 22 год. в кв. АДРЕСА_1 між ОСОБА_8 та її чоловіком ОСОБА_17 на ґрунті неприязних стосунків виникла сварка в ході якої у обвинуваченої виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння смерті останньому.
Реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_8 , маючи при собі кухонний ніж, нанесла ОСОБА_17 ножове поранення в область грудної клітини, від якого останній помер на місці.
Згідно висновку експерта № 2184 від 24.10.2013р. смерть потерпілого наступила в результаті гострої кровотечі, розвинутої в результаті однократної проникаючої колото-різаної рани грудної клітини з пошкодженням м'язів серця.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, обвинувачену ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_18 в підтримку доводів своїх апеляцій, потерпілу ОСОБА_10 і її законного представника ОСОБА_13 в підтримку доводів апеляції потерпілої, прокурора, який вважав, що вирок суду необхідно залишити без змін як обґрунтований і законний, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляцій, суд приходить до наступних висновків.
Апеляції обвинуваченої та її захисника підлягають частковому задоволенню, а апеляція потерпілої задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Ці вимоги закону судом першої інстанції не виконані.
Як встановлено апеляційним судом під час розгляду апеляцій по суті, обставини вчинення ОСОБА_8 злочину, які визнав суд першої інстанції доведеними, не відповідають фактичним обставинам справи.
Як стверджувала обвинувачена ОСОБА_8 в суді першої інстанції так і в апеляційному суді, її дії були викликані неправомірними діями потерпілого, який 28 вересня 2013 року біля 22 години, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, в квартирі АДРЕСА_1 , зняв з себе весь одяг та затіяв сварку з приводу небажання ОСОБА_8 вступати з ним в статеві стосунки, застосував до неї фізичну силу, нанісши їй кулаком удар в обличчя. Потім взявши на кухні ніж, почав погрожувати їй фізичною розправою.
Вона обманним шляхом, обіцяючи вступити з ОСОБА_17 в статеві стосунки, забрала у нього ніж та перекотившись через диван опинилася на другому кінці кімнати.
Матвєєв не припиняючи своїх агресивних дій підбіг до неї та почав застосовувати фізичну силу і вона із-за свого стану, до якого була доведена неправомірною поведінкою постраждалого, не пам'ятає як наносила йому ножові поранення.
Коли він впав на підлогу, вона викликала швидку допомогу та міліцію.
Також обвинувачена ОСОБА_8 пояснила, що і раніше неодноразово ОСОБА_17 , знаходячись в стані алкогольного сп'яніння застосовував до неї фізичну силу і за допомогою ножа спричинив їй тілесні ушкодження але вона йому прощала, так як він тверезий був хорошою людиною і кожен раз після сварки просив у неї пробачення та обіцяв, що такого більше не повториться.
Ці свідчення судом першої інстанції не спростовані і належної оцінки їм не надано.
Наведені у вироку докази, а саме: покази свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_16 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 не спростували показань обвинуваченої ОСОБА_31 про обставини скоєння нею злочину.
Усі ці свідки, за виключенням ОСОБА_32 та Комнатної, підтвердили, що між обвинуваченою та постраждалим і раніше були сварки з вини останнього, що підтверджує показання обвинуваченої про неправомірність дій відносно неї з боку ОСОБА_17 .
Свідки ОСОБА_23 та ОСОБА_24 в апеляційному суді підтвердили свої покази в суді першої інстанції та показали, що бачили на тілі ОСОБА_8 різного роду тілесні ушкодження і їм було відомо, що завдавав їй ОСОБА_17 коли знаходився в стані алкогольного сп'яніння, що збігається з показаннями обвинуваченої про агресивну поведінку ОСОБА_17 під час запоїв.
Показання обвинуваченої в частині запоїв ОСОБА_17 підтверджуються даними відповіді Інституту медико-біологічних досліджень про те, що ОСОБА_17 звертався до Інституту з діагнозом (алкогольна залежність) 26 січня 2013 року амбулаторно, але повний курс лікування не пройшов.
Дані протоколу огляду місця події, де труп ОСОБА_17 виявлений без одягу зі слідами тілесних ушкоджень та виявлений пошкоджений жіночий халат, а також наявність у обвинуваченої тілесних ушкоджень, в тому числі від порізу ножем, які зафіксовані у висновку експерта № 1649 від 01.10.2013 року (а.п. 87,88) підтверджують показання обвинуваченої про неправомірну поведінку ОСОБА_17 під час скоєння нею злочину, яка призвела її до нервового зриву.
Згідно висновку акту судово-психологічного експерта від 23.07.2014 року, ОСОБА_8 в період скоєння злочину не знаходилася в стані класичного психологічного (фізіологічного) афекту, а перебувала в стані значного емоційного збудження (фрустрації), яка виникла в ході конфліктної ситуації, базувалась на основі психотравмуючого впливу - агресивної, протиправної поведінки потерпілого, яка супроводжувалась відчуттям образи, приниження, страху за своє здоров'я, проявилось в нехарактерних для неї формах фізичної агресії, і суттєво вплинуло на її свідомість та поведінку.
Констатація цього стану є фізіологічною і психологічною передумовою для кваліфікації сильного душевного хвилювання, яка відноситься до прерогативи суду.
Матеріали справи в їх сукупності дають підстави для висновку про те, що в наслідок тривалих неправомірних дій ОСОБА_17 , в тому числі і в день вчинення вбивства у обвинуваченої раптово виникло сильне душевне хвилювання.
З цим пов'язаний і той факт, що потерпіла під час слідчого експерименту і в судовому засіданні, на чому наголосив суд першої інстанції, не змогла пояснити при яких обставинах вона спричиняла тілесні ушкодження ОСОБА_17 і при яких обставинах їй самій були спричинені тілесні ушкодження.
Виходячи з викладеного апеляційний суд приходить до висновку про необхідність перекваліфікувати дії обвинуваченої ОСОБА_8 з ч.1 ст. 115 КК України на ст. 116 КК України, як умисне вбивство в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання та тяжкої образи з боку потерпілого.
Що стосується доводів апеляції потерпілої ОСОБА_10 в частині невідповідності призначеного покарання тяжкості скоєного злочину та безпідставності зменшення суми відшкодування моральної шкоди, то вони є безпідставними, оскільки апеляційний суд вважає неправильною кваліфікацію дій обвинуваченої і перекваліфікації цих дій на іншу статтю, не передбачено покарання, яке пропонує в своїй апеляції потерпіла.
Також суд першої інстанції, з урахуванням неправомірної поведінки постраждалого під час скоєння злочину обґрунтовано зменшив суму відшкодування моральної шкоди потерпілій.
Доводи апеляції обвинуваченої та її захисника в частині неправильного застосування закону та призначення більш м'якого покарання заслуговують на увагу, так як на думку апеляційного суду суд першої інстанції припустився помилки при кваліфікації дій обвинуваченої, так як не спростував показання обвинуваченої про обставини скоєння, не дав належну оцінку цим показам.
Тому, апеляційний суд дослідивши докази в судовому засіданні та з урахування висновків судово-психологічного експерта прийшов до висновку про перекваліфікацію дій обвинуваченої на ст. 116 КК України в зв'язку з чим обвинуваченій слід призначити більш м'яке покарання згідно санкції вище вказаної статті.
Суд першої інстанції обґрунтував своє рішення чому він не може кваліфікувати дії обвинуваченої за ст. 118 КК України і з цим під час апеляційного розгляду погодилися обвинувачена і захисник, так як вважають, що їм не вдалося довести, що життю потерпілої була реальна загроза. Тому, апеляція в цій частині задоволенню не підлягає.
Що стосується доводів апелянтів в частині звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності на підставі ст. 75 КК України, то вони є непереконливими, так як апелянти не послались на конкретні підстави та пом'якшуючі покарання обставини, які б свідчили про можливість звільнення обвинуваченої від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України. Таких підстав не вбачає і апеляційний суд.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 409 КПК України, суд, -
Апеляцію потерпілої ОСОБА_10 залишити без задоволення, а апеляції обвинуваченої ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 27.01.2014 року відносно ОСОБА_8 змінити, перекваліфікувавши її дії з ч.1 ст. 115 на ст. 116 КК України та призначити за цією статтею її покарання у виді трьох років позбавлення волі.
В іншій частині цей вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду вступає в силу з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі трьох місяців з моменту її проголошення, а для засудженої, яка тримається під вартою в той же строк з моменту отримання копії ухвали.