нп 2-а/490/1487/2014
Справа №490/11800/14-а
02 грудня 2014 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва в складу головуючого судді - Черенкової Н.П., при секретарі - Літвін А.П., за участю позивача - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення про визнання дій неправомірними та стягнення разової грошової допомоги, -
Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, у якому просив визнати незаконними дії відповідача щодо виплати разової допомоги до 5 травня 2014 року у розмірі 145 грн., та зобов'язати відповідача провести перерахунок одноразової допомоги у відповідності до вимог ЗУ № 3551-Х11із розрахунку 4 мінімальних пенсій по віку та стягнути з відповідача на його користь недоотриману грошову допомогу за 2014 рік в сумі 3651 грн. ( 949 Х 4= 3796-145 ).
У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на наступне.
Відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-Х11, він має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі 4 мінімальних пенсій за віком. Однак, у 2014 році відповідач виплатив йому допомогу у розмірі, що є значно меншим, ніж передбачено вказаним Законом. Посилання відповідача на постанову Кабінета Міністрів України від 16.04.2014 р. № 102 « Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги , передбаченої Законами України « Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» є безпідставними, оскільки вона є підзаконним нормативно-правовим актом і застосуванню згідно положень діючої Конституції України не підлягає.
При цьому позивач також послався на рішення Конституційного Суду України відповідно від 01.12.2004 р. № 20-рп2004, 09.07.2007 р. № 6-рп2007, 22.05.2008 р. № 10-рп2008, а також рішення Європейського Суду по правам людини за заявою № 13977\05, а також на порушення Конвенції.
Представник відповідача просив про розгляд справи у їх відсутність та направив письмові заперечення.
Так, відповідачем вказано наступне.
Разова грошова допомога до 5 травня визначена постановою Кабінету Міністрів України № 102 «Про деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги , передбаченої ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і становить 145 грн.
Оскільки департамент є бюджетною установою, то при виплаті цієї допомоги виконав вимоги ст.ст. 7, 23, 48, 119 Бюджетного Кодексу України.
Окрім того, рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 року роз'яснено, що принцип законності передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі та у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного Кодексу України, Закону "Про державний бюджет України" на відповідний рік та інших законів України.
Судом постановлено про розгляд справи у відсутності представника відповідача.
Судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є ветераном війни, має право на пільги відповідно до ст. 14 ЗУ « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Законом України "Про державний бюджет" на відповідний рік в частині визначення розміру щорічної разової допомоги передбачається встановлення Кабінетом Міністрів України відповідний розмір та Порядок проведення виплати.
Постановою Кабінетів Міністрів України № 102 від 16.04.2014 року «Про деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги» , передбаченої Законами України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», у 2014 році розмір разової грошової допомоги до 5 травня ветеранам війни становить 145 грн.
У відповідності до встановленого розміру, у квітні 2014 року ОСОБА_2 виплачено щорічну грошову допомогу до 5 травня у розмірі 145 грн.
30.07.2014 року ОСОБА_1 направлено роз'яснення Управлінням соціальних виплат і компенсацій Центрального району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради з посиланням на ст. 95 Конституції України,ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Постанову КМ від 16.04.2014 року щодо розміру проведеної виплати .
Не погодившись з вказаним відповідачем, позивач і звернувся 15.09.2014 року з даним позовом до суду.
У відповідності до вимог ст. 99 ч.2 КАС України , строк на звернення до суду позивачем не пропущений.
Згідно ст. 95 Конституції України будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування видатків визначаються виключно ЗУ «Про державний бюджет України».
Пунктом 6-7 Прикінцевих положень ЗУ « Про державний бюджет на 2014 рік» встановлено, що норми і положення , зокрема ст.ст.12,13,14,15,16 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
На виконання делегованих повноважень, КМУ і прийняв Постанову № 102 від 16.04.2014 р., якою визначив розмір разової допомоги у 145 грн.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 року № 20-рп2011 підтверджено право Кабінету Міністрів України, як державного органу , що має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян , на визначення механізму реалізації законів України, в тому числі встановлення порядку та розміру соціальних виплат , виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету.
Такий принцип закладений, зокрема, в Загальній декларації прав людини 1948 року, згідно з якою кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення та на здійснення необхідних для підтримання її гідності та для вільного розвитку її особистості прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави (стаття 22). Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року встановлює загальний обов'язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів (пункт 1 статті 2).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі „Ейрі проти Ірландії“ також констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі „Кйартан Асмундсон проти Ісландії“ від 12 жовтня 2004 року.
У частині першій статті 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
У Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який у сфері соціального захисту означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею.
У Рішенні від 27 листопада 2008 року № 26-рп/2008 у справі про збалансованість бюджету Конституційний Суд України зазначив, що положення частини третьої статті 95 Конституції України стосовно прагнення держави до збалансованості бюджету України у системному зв'язку з положеннями частини другої цієї статті, статті 46 Конституції України треба розуміти як намагання держави при визначенні законом про Державний бюджет України доходів і видатків та прийнятті законів, інших нормативно-правових актів, які можуть вплинути на доходну і видаткову частини бюджету, дотримуватися рівномірного співвідношення між ними та її обов'язок на засадах справедливого, неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами враховувати загальносуспільні потреби, необхідність забезпечення прав i свобод людини та гідних умов її життя.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно зчастиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Рішенням Конституційного Суду України№ 1-11\2012 від 25.01.2012 року вказано, що, положення статті 1, частин першої, третьої статті 95 Конституції України в системному зв'язку з положеннями статті 3, частини першої статті 17, частини третьої статті 22 та статей 46, 48 Основного Закону України треба розуміти так, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.
В даному рішенні вказано також, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який розробляє проект закону про Державний бюджет України на наступний рік і подає його до Верховної Ради України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, звітує перед Верховною Радою України про його виконання (частина друга статті 96, частина перша статті 97, частина перша статті 113, пункт 6 статті 116Основного Закону України). Ефективне здійснення Кабінетом Міністрів України цих повноважень є основою для вжиття ним заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, проведення політики у сфері соціального захисту, фінансової та податкової політики (пункти 2, 3 статті 116 Конституції України).
Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Таким чином, положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України
Відповідно до конституційних повноважень Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в Україні виключно законами України закріплює права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, а також встановлює, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (пункти 1, 6 частини першої статті 92, частина друга статті 95Конституції України)
Конституційні принципи правової держави та верховенства права, а також визнання найвищої юридичної сили Конституції України, норми якої є нормами прямої дії (статті 1, 8Основного Закону України), зобов'язують суди під час розгляду справ керуватися основними засадами судочинства, передбаченими частиною третьою статті 129 Конституції України, іншими засадами судочинства в судах окремих судових юрисдикцій, якщо вони визначені законом (частина четверта статті 129 Основного Закону України). Зокрема, діяльність судів адміністративної юрисдикції під час розгляду справ, що виникають із спорів про соціальний захист окремих категорій громадян, здійснюється відповідно до такої засади судочинства, як законність, за якою суд вирішує справи згідно з Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує інші нормативно-правові акти (пункти 1, 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4Бюджетного кодексу України. Тому, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Таким чином, положення частини другої статті 95,частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
За такого, суд приходить до висновку, що відповідач діяв у спосіб, встановлений законом , а тому позов задоволенню не підлягає.
Обгрунтування позову ОСОБА_1І спростовується вищевикладеним.
Керуючись ст. ст. 158-160КАС України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення про визнання дій неправомірними та стягнення разової грошової допомоги - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду в строк та порядок, передбачений ст. 186 КАС України.
Суддя Н.П. Черенкова