Справа № 686/14614/14-ц
01.12.2014
Хмельницький міськрайонний суд
в складі: головуючого - судді Сарбея О.Ф.,
при секретарі Беднарській А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди -
встановив:
14 липня 2014 року позивач звернулася в суд з позовом, з врахуванням уточнень, в якому просить розірвати договір між нею та відповідачем щодо надання туристичного продукту та стягнути з відповідача на її користь 8981 грн. сплачених за ненадані послуги, 4000 грн. нанесеної моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що в квітні 2014 року між нею та відповідачем укладено договір про надання туристичних послуг, відповідно до якого, відповідач зобов'язалась надати їй туристичні послуги з організації проведення відпочинку до Болгарії з 27.06.2014 року по 05.06.2014 року за відповідну плату, яка нею була внесена 01.04.2014р., що підтверджується квитанцією наданою ФОП ОСОБА_2 №19. Однак, свої зобов'язання відповідач не виконала, туристичні послуги не надала, сплачені кошти не повернула. Вказує, що в наслідок таких дій відповідач зобов'язаний повернути позивачу 8981 грн. безпідставно набутих коштів. Крім того, позивач просить стягнути 4000 грн. моральної шкоди в наслідок того, що була втрачена відпустка, остання не могла здійснити свій відпочинок та оздоровитись за кордоном.
У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали та пояснили, що між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, було укладено договір про надання туристичних послуг, відповідно до якого остання зобов'язалася надати комплекс туристичних послуг. Будь якої інформації, що відповідач діяла від імені ТзОВ "Туроператор Ільтур" на підставі агентського договору, позивачу не надавалося. Договорів про туристичне обслуговування, відповідно до якого ОСОБА_2, як турагент, зобов'язалася замовити для неї комплекс туристичних послуг, а саме туристичну поїздку до Болгарії не укладалося так, як і не укладалося договорів з ТзОВ "Туроператор Ільтур". Зазначила, що оплатила вартість туристичних послуг на загальну суму 8981 грн. 00 коп., які станом на день розгляду справи відповідачем не повернуті.
Відповідач ФОП ОСОБА_2 та її представник позов не визнали, вказуючи на те, що відповідач діяла в якості посередника при укладенні договору на туристичне обслуговування між позивачем та ТзОВ "Туроператор Ільтур", надаючи останньому послуги та діючи від його імені на підставі агентського договору та не несе відповідальності за повне і якісне обслуговування туристів та не приймала рішення щодо скасування туристичної поїздки позивача. Також зазначили, що кошти надані позивачем перераховані на рахунок ТзОВ "Туроператор Ільтур", що підтверджується відповідним рахунком та квитанціями.
Третя особа ТзОВ "Туроператор Ільтур" належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи в судове засідання повноважного представника не направив про причини неявки суд не повідомив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наданні докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Судом об'єктивно встановлено, що в березні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до ФОП ОСОБА_2 з метою отримання туристичних послуг. ФОП ОСОБА_2, зобов'язалася замовити для позивача комплекс туристичних послуг, а саме туристичну поїздку до Болгарії в кількості двох чоловік в готель «Sunny Beauti» в період з 27.06.2014 року по 05.07.2014 року, позивач зобов'язалася оплатити вартість туристичних послуг про, що було укладено усний договір. На виконання договору 01.04.2014 року позивачем оплачено вартість туристичних послуг через касу відповідача, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №19 від 01.04.2014р.(а.с.4). Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, обумовлену договором послугу не надав в зв'язку з чим позивач звернулась до останньої з вимогою від 01.07.2014 року про повернення грошових коштів. Відповідачем відповіді на вимогу позивачу не надано, грошові кошти не повернуто.
Загальні правові, організаційні та соціально-економічні засади реалізації державної політики України в галузі туризму, спрямованої на забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, охорону здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав при здійсненні туристичних подорожей, визначені в Законі України "Про туризм".
Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону:
туризм - це тимчасовий виїзд особи з місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці, куди особа від'їжджає;
турист - особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов'язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін;
туристичний продукт - попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо);
Згідно ст. 2 Закону України "Про туризм", майнові відносини в галузі туризму, засновані на рівності, автономії волі і майновій самостійності їх учасників, регулюються Цивільним та Господарським кодексами України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
За приписами ст. 5 Закону України "Про туризм" учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність.
Суб'єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність, зокрема, є:
туристичні оператори - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність;
туристичні агенти - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону України "Про туризм", за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов'язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов'язується оплатити його.
До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про туризм» порушеннями законодавства в галузі туризму є порушення умов договору між туристом і суб'єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг.
Згідно із ч. 10 ст. 20 Закону України «Про туризм» якість туристичних послуг повинна відповідати умовам договору, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються законодавством про захист прав споживачів.
Так, ч. 4 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Також ч. 1 ст. 33 Закону України «Про туризм» встановлено, що суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов'язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно із частинами 1 та 2 ст. 32 Закону України «Про туризм» за неналежне виконання своїх зобов'язань туроператор, турагент, інші суб'єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб'єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.
Отже, майнову відповідальність несе суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, тобто порушив умови договору між туристом і суб'єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та за вини якого замовнику завдано збитків.
Відповідно до ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Як вбачається з матеріалів справи 01.03.13р. між відповідачем та третьою особою укладено договір на агентську діяльність №01032011 предметом якого є надання турагентом ФОП ОСОБА_2 від імені, за дорученням та за рахунок туроператора ТОВ «Туроператор Ільтур» за винагороду послуг з реалізації туристичних послуг туроператора шляхом укладення договорів. Оскільки, відповідачем на надано суду будь-яких договорів укладених ФОП ОСОБА_2, як агентом, між позивачем та третьою особою, тому суд не приймає до уваги твердження відповідача, що відповідати за зобов'язанням має ТОВ «Туроператор Ільтур». Також, судом не приймаються до уваги твердження відповідача, що кошти сплачені позивачем перераховані на рахунок туроператора, оскільки в наданих суду доказах (а.с.25-29) платником зазначено ОСОБА_3.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показав, що жодних договорів з ФОП ОСОБА_2 ні від свого імені ні від імені ОСОБА_1 не укладав та коштів не передавав.
Відповідно до ч 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
З врахуванням викладеного суд вважає позовні вимоги про розірвання договору та стягнення коштів доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно зі ст. 23 Цивільного Кодексу України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом, або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Внаслідок невиконання договору та безпідставного неповернення коштів за невиконану роботу, у позивача ускладнились умови проживання та ведення господарчої діяльності, погіршились культурно-побутові умови, остання змушена затрачати додаткові зусилля та час для організації власного життя та сімейного побуту. Внаслідок постійного стресу, хвилювання, стурбованості та неможливості повернути кошти у позивача виникли додаткові незручності, оскільки вона змушена протягом тривалого часу витрачати зусилля та час для повернення своїх коштів.
Заподіяну моральну шкоду суд оцінює у розмірі 1000 грн., визначаючи такий розмір, суд враховує моральні страждання, які мали місце внаслідок протиправних дій відповідача, глибину душевних страждань позивача, вину відповідача, вимоги розумності, виваженості та справедливості.
Крім того, з відповідача на користь держави згідно ст. 88 ЦПК України, слід стягнути 243 грн. 60 коп. судового збору.
Керуючись ст.ст. 10,11,60, 61, 61, 88, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 16, 22, 322, 1160, 1166, 1192 Цивільного кодексу України,
вирішив:
Позов задоволити частково.
Укладений між ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 01.04.2014р. договір розірвати.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, і.к. НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 кошти в сумі - 8 981 грн. 00 коп. та 1 000 грн. моральної шкоди.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Хмельницької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а в разі, якщо апеляцію подають особи, які не були присутніми в судовому засіданні, то апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя