Справа № 454/606/14-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/783/696/14 Доповідач: ОСОБА_2
02 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
засудженого: ОСОБА_7 ,
захисника засудженого - адвоката: ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за апеляційною скаргою засудженого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Лучиці Сокальського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1 , судимого вироком Сокальського районного суду Львівської області від 06.07.2011 р. за ч.2 ст.342, ч.3 ст.342 КК України з призначенням покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі із звільненням на підставі ст.ст.75, 76 КК України від відбування такого з випробуванням іспитовим строком тривалістю 1 рік 6 місяців та покладенням обов'язку на засудженого повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну свого місця проживання
на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 18 березня 2014 р. про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами,
Оскаржуваною ухвалою місцевого суду в порядку перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами скасовано ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 17 січня 2013 р. про звільнення від покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку ОСОБА_7 , засудженого вироком Сокальського районного суду Львівської області від 06 липня 2011 р. за ч.2 ст.342, ч.3 ст.342 КК України.
Цією ж ухвалою в даній справі відмовлено у задоволенні подання інспектора Сокальського районного підрозділу Сокальського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції Управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області про звільнення ОСОБА_7 від покарання по вироку Сокальського районного суду Львівської області від 06 липня 2011 р. за ч.2 ст.342, ч.3 ст.342 КК України у зв'язку із вчиненням останнім нового злочину до закінчення іспитового строку.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 , не погоджуючись з прийнятим рішенням, наводить доводи, які, на його переконання, свідчать про порушення місцевим судом під час розгляду справи вимог кримінального процесуального законодавства, а також вказують на неправильне застосування першою інстанцією закону про кримінальну відповідальність і формулювання в ухвалі суду висновків, що не підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами. Зокрема, звертає увагу на те, що прокурор звернувся із заявою до суду про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з порушенням строків, встановлених процесуальним законом, а суд, незважаючи на цю обставину, все ж провів судовий розгляд, до того ж без участі засудженого, який в судове засідання не викликався, будучи таким чином позбавленим права на захист. Крім цього, апелянт наполягає на невірності ухваленого за результатами розгляду судового рішення, посилаючись на те, що вчинення особою нового злочину під час іспитового строку повинне бути підтверджене обвинувальним вироком суду, за відсутності такого вироку суд не вправі відмовляти у звільненні засудженого від покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку і повинен виходити з того, що лише доведене в судовому порядку обвинувачення може бути підставою для відмови у звільненні від покарання на підставі ч.3 ст.78 КК України. З огляду на викладене засуджений ОСОБА_7 просить оскаржувану ухвалу місцевого суду скасувати та відмовити у задоволенні заяви прокурора про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Сокальського районного суду Львівської області від 17.01.2013 р., якою його звільнено від покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку за вироком цього ж суду від 06.07.2011 р. по ч.2 ст.342, ч.3 ст.343 КК України.
Заслухавши доповідача, доводи засудженого ОСОБА_7 та в його інтересах адвоката ОСОБА_8 на підтримання поданої апеляційної скарги, міркування прокурора частково на її спростування, а частково на визнання допущеного місцевим судом процесуального порушення, що полягає в неповідомленні засудженого про розгляд в судовому засіданні заяви прокурора щодо перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, вивчивши та обговоривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з наявних матеріалів, вироком Сокальського районного суду Львівської області від 06.07.2011 р. ОСОБА_7 засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.342, ч.3 ст.342 КК України із застосуванням ст.70 КК України до покарання у виді 2 років 6 місяців обмеження волі. Цим же вироком на підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного йому покарання з випробуванням іспитовим строком тривалістю 1 рік 6 місяців та покладенням на нього у відповідності до ст.76 КК України обов'язку повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.
Після вступу вироку місцевого суду в законну силу його у встановленому процесуальним законом порядку було звернуто до виконання.
У зв'язку із закінченням іспитового строку 08.01.2013 р. Сокальський районний підрозділ Сокальського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції Управління Державної пенітенціарної служби України звернувся до Сокальського районного суду Львівської області з поданням про звільнення засудженого ОСОБА_7 від призначеного йому за вищевказаним вироком покарання.
Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 17.01.2013 р. подання кримінально-виконавчої інспекції задоволено та звільнено ОСОБА_7 від призначеного йому покарання внаслідок закінчення іспитового строку.
В подальшому 03.03.2014 р. до Сокальського районного суду Львівської області надійшла заява в.о. прокурора Львівської області ОСОБА_9 про перегляд ухвали Сокальського районного суду Львівської області від 17.01.2013 р. щодо ОСОБА_7 за нововиявленими обставинами. В обґрунтування своєї заяви прокурор послався на факт вчинення ОСОБА_7 в період з початку липня 2009 р. до 11.09.2009 р. та з початку листопада 2012 р. до 26.02.2013 р. ряду злочинів, що не було відомо суду на момент прийняття рішення про звільнення ОСОБА_7 від покарання за закінченням іспитового строку. На час звернення прокурора із вказаною заявою кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочинів впродовж вказаних вище періодів, в тому числі й під час відбуття іспитового строку за вироком Сокальського районного суду Львівської області від 06.07.2011 р., було скероване Генеральною прокуратурою України для розгляду по суті до Бориспільського міськрайонного суду Київської області.
За результатами розгляду заяви прокурора суддею Сокальського районного суду Львівської області 18.03.2014 р. винесено ухвалу, що оскаржується у цій справі, про скасування ухвали цього ж суду від 17.01.2013 р., якою ОСОБА_7 звільнено від покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку, та одночасно про відмову в задоволенні подання інспектора кримінально-виконавчої інспекції про звільнення засудженого ОСОБА_7 від покарання у зв'язку із вчиненням останнім нового злочину до закінчення іспитового строку.
Перевіривши матеріали судового провадження з перегляду ухвали Сокальського районного суду Львівської області від 17.01.2013 р. за нововиявленими обставинами, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги ОСОБА_7 щодо порушень місцевим судом норм процесуального права.
З оскаржуваної ухвали суду, журналу судового засідання та наявних матеріалів справи слідує, що розгляд заяви прокурора про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснювався за відсутності засудженого ОСОБА_7 , який не повідомлявся судом про проведення судового засідання.
Наведене суперечить вимогам ч.2 ст.466 КПК України, яка допускає здійснення розгляду за відсутності учасників провадження, але виключно у тих випадках, коли ці особи не з'явилися до суду, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду заяви.
Матеріали справи не містять будь-яких достовірних даних, які б могли свідчити про виконання покладеного на суд обов'язку щодо належного повідомлення засудженого про розгляд заяви прокурора. Таким чином, суд не забезпечив можливості для ОСОБА_7 бути присутнім в судовому засіданні та здійснювати особисто чи з допомогою захисника захист своїх інтересів.
Крім цього, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції оминув стадію вирішення питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими обставинами.
У відповідності до ч.2 ст.464 КПК України не пізніше наступного дня після надходження заяви до суду суддя перевіряє її відповідність вимогам ст.462 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими обставинами. Всупереч прямій вимозі процесуального закону суддя зазначених дій не вчинив, наявності підстав для відкриття кримінального провадження за заявою прокурора не з'ясовував і, відповідно, кримінальне провадження не відкривав. Натомість обмежився лише повідомленням прокуратури і органу кримінально-виконавчої інспекції про дату розгляду заяви (а.с.76, 77), що не стало перешкодою для суду ухвалити рішення по суті заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Таким чином, суд вирішив заяву прокурора без відкриття кримінального провадження, а також, не надіславши засудженому, як цього вимагає ч.4 ст.464 КПК України, копії зави про перегляд.
Якби суд з достатньою повнотою підійшов до вирішення питання відкриття кримінального провадження за заявою прокурора, то, перевіривши відповідність такої заяви вимогам ст.462 КПК України, неминуче з'ясував би, що заявником не додержано вимог ч.4 ст.462 КПК України та не додано до неї необхідної кількості її копій для сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження. А це згідно із ч.3 ст.464 КПК України повинно тягнути за собою процесуальні наслідки, визначені ч.3 ст.429 КПК України.
Наведені порушення вимог процесуального закону в контексті ч.1 ст.412 КПК України є істотними.
У відповідності до п.3 ч.1 ст.409 КПК України істотне порушення вимог кримінального процесуального закону являється підставою для скасування судового рішення.
Одночасно із скасуванням оскаржуваної ухвали місцевого суду апеляційна інстанція враховує, що розгляд місцевим судом заяви прокурора про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснено за відсутності засудженого ОСОБА_7 , а це у відповідності до п.3 ч.2 ст.412, п.1 ч.1 ст.415 КПК України позбавляє можливості апеляційний суд постановити нову ухвалу та зобов'язує його призначити новий розгляд в суді першої інстанції. При цьому колегія суддів вважає, що з огляду на характер допущених місцевим судом процесуальних порушень новий розгляд в суді першої інстанції повинен розпочатися зі стадії вирішення питання про відкриття кримінального провадження за заявою прокурора про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
У зв'язку із скасуванням ухвали місцевого суду та призначенням нового розгляду в суді першої інстанції оцінювати в рішенні апеляційного суду доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 та позицію сторони захисту щодо неправильного застосування судом при ухваленні оскаржуваної ухвали закону про кримінальну відповідальність, зокрема, й в контексті винесення 28 серпня 2014 р. Бориспільським міськрайонним судом Київської області виправдувального вироку щодо ОСОБА_7 , передчасно, оскільки такі доводи можуть бути перевірені місцевим судом під час судового провадження в разі розгляду по суті заяви прокурора про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Що стосується тверджень апелянта та його захисника стосовно пропуску прокурором строку звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, то такі слід вважати необґрунтованими, адже у відповідності до ч.1 ст.461 КПК України відповідна заява може бути подана протягом 3 місяців після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини. Як слідує з представлених прокурором в апеляційній інстанції офіційних документів, копії яких долучено до матеріалів справи Прокуратуру Львівської області було повідомлено листом Генеральної прокуратури України про наявність завершеного кримінального провадження щодо ОСОБА_7 за ч.ч.3, 4 ст.190 КК України лише 26.11.2013 р. Цим же листом обласній прокуратурі було доручено вирішити питання про оскарження ухвали Сокальського районного суду Львівської області від 17.01.2013 р. як передчасної та необґрунтованої. На виконання вказаного доручення 26.02.2014 р., як це випливає із поштового штемпеля на конверті відправлення (а.с.75) попри помилку у вказівці року у самій заяві (замість 2014 р. вказано 2013 р. - а.с.61), в.о. прокурора Львівської області надіслав до Сокальського районного суду Львівської області заяву про перегляд вищезазначеної ухвали місцевого суду за нововиявленими обставинами, таким чином, вклавшись у відведений законом 3-місячний строк. З огляду на це стверджувати, що прокурором пропущено строк на звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, немає жодних підстав.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 412, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 задоволити частково.
Ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 18.03.2014 р. про перегляд судового рішення щодо ОСОБА_7 за нововиявленими обставинами скасувати.
Призначити новий розгляд заяви в.о. прокурора Львівської області ОСОБА_9 про перегляд ухвали Сокальського районного суду Львівської області від 17.01.2013 р. відносно ОСОБА_7 в суді першої інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими обставинами.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4