465/6521/14-ц
2/465/3172/14
Іменем України
(заочне)
03.12.2014 року Франківський районний суд м. Львова в складі
головуючого судді Дзеньдзюра С.М.
при секретарі Гимон І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», колишнього директора Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» ОСОБА_2 про стягнення недонарахованої заробітної плати та компенсацію моральної шкоди, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів в якому просить визнати дії колишнього директора ЛКП «Львівелектротранс» ОСОБА_2 в частині нарахування заробітної плати такими, що призвели до того, що заробітна плата виплачувалась в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати, стягнути з ЛКП «Львівелектротранс» на його користь недоплачену частину заробітної плати; стягнути з відповідача на його користь компенсацію за нанесену моральну шкоду у розмірі 5000 грн. В обгрунтування заявлених вимог покликається на те, що працює у ЛКП «Львівелектротранс" на посаді водія тролейбуса. Всупереч наказу №320 від 04.09.2012 р., наказу № 449 від 30.11.2012р., наказу №6 а від 04.01.2013р., наказу №543а від 29.11.2013р. п.1.1.8 Галузевої Угоди на 2010-2012 роки та п.5.2. Колективної Угоди ЛКП „Львівелектротранс" на 2011-2013 роки з 01.04.2013 року адміністрацією ЛКП «Львівелектротранс» розрахунок тарифних ставок не було переглянуто і на підприємстві формування схем посадових окладів та тарифних ставок з мінімальної заробітної плати проводилося з розрухунку мінімальної зарплати в розмірі 1102 грн., що становить 15 грн. 10 коп. за годину. Окрім цього, неправомірними діями відповідача відносно порушень трудового законодавства йому була завдана моральна шкода, яку оцінює у розмірі 5000грн.
В подальшому позивач уточнив позовні вимоги, просить визнати дії колишнього директора ЛКП «Львівелектротранс» ОСОБА_2 в нарахуванні зарплати незаконними, такими, що призвели до того, що заробітна плата виплачувалася в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати. Стягнути з ЛКП «Львівелектротранс» на його користь недоплачену частину заробітної плати, за період з 01 квітня 2013р. по 31 травня 2014 в розмірі 1652,56 грн.
Позивач та його представник позивача в судовому засідані позов підтримали, просять його задовольнити.
Відповідачі в судове засідання не заявились, не повідомили про причини неявки, хоча належно повідомлені про час та місце слухання справи, наслідки неявки. Суд вважає за можливе справу слухати у їх відсутності, згідно ст. 224 ЦПК України, з постановленням заочного рішення.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Відповідно до ст.97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні ставки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективним органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених ч.2 цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Судом встановлено, що позивач працює у ЛКП «Львівелектротранс» на посаді водія тролейбуса. На підприємстві для водіїв тролейбуса встановлена погодинна оплата праці по тарифних ставках, які розраховуються з врахуванням визначеного законом розміру мінімальної заробітної плати.
Статтею 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012р.» та статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013р.» розмір мінімальної заробітної плати становить - з 01.07.2012р. - 1102 грн., з 01.10.2012р. - 1118 грн., 01.12.2012р. - 1134 грн., з 01.01.2013р. - 1147 грн., з 01.12.2013р. - 1218 грн.
Згідно наказу ЛКП «Львівелектротранс» №320 від 04.09.2012р. проводилось відтермінування формування схеми посадових окладів та тарифних ставок виходячи з мінімальної заробітної плати встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» з 01.10.2012р. по 31.10.2012р. - 1118 грн. до 01.04.2013р. Наказом ЛКП «Львівелектротранс» №449 від 30.11.2012р. проводилось відтермінування формування схеми посадових окладів та тарифних ставок виходячи з мінімальної заробітної плати встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» з 01.12.2012р. по 31.12.2012р. - 1134 грн. до 01.06.2013р. Наказом ЛКП «Львівелектротранс» №06 а від 04.01.2013р. проводилось відтермінування формування схеми посадових окладів та тарифних ставок виходячи з мінімальної заробітної плати встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» з 01.01.2013р. по 01.12.2013р. - 1147 грн. до 01.07.2013р. Наказом ЛКП «Львівелектротранс» №543 а від 29.11.2013р. проводилось відтермінування формування схеми посадових окладів та тарифних ставок виходячи з мінімальної заробітної плати встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» 01.01.2014р. - 1218 грн. до 01.06.2014р.
В порушення вимог ст. 14 Закону України «Про оплату праці», яка передбачає, що норми колективного договору, які допускають оплату праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою або регіональною угодами, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більше як шість місяців, а також аналогічного положення п.1.1.8. Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським обєднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010-2012р. та ч.2 ст.97 КЗпП України, відповідач -ЛКП «Львівелектротранс» по спливу шести місяців не провів розрахунок тарифних ставок з мінімальної заробітної плати та проводив позивачу оплату праці з розрахунку мінімальної заробітної плати в розмірі 1102грн.
25 серпня 2011р. у ЛКП «Львівелектротранс» було прийнято Колективну угоду на 2011-2013 роки, де у додатку №13 закріплено розмір доплати за роботу у нічні години 30%, що суперечить ст. 16, 97 КЗпП, вимог Генаральної Угоди, яка у додатку №3 передбачає розмір доплати за роботу у нічний час 35 % та п.1.1. Колективної угоди ЛКП «Львівелектротранс» на 2011-2013 роки, відповідно до якого Колективна угода передбачає додаткові, згідно з чинним законодавством, положення з оплати і умов праці, соціально-трудові пільги, гарантії та компенсації працівників підприємства і не може погіршувати вимоги чинниго трудового законодавства, вимог Генеральної, Галузевої та Регіональної угод. Як вбачається із розрахунку не доплаченої заробітної плати за період з 01.04.2013р. по 31.05.2014р. ЛКП «Львівелектротранс» заборговано позивачу 1652,56 грн.
З наведеного вбачається, що відповідачем не взято до уваги те, що відповідно до ст.ст.21, 22 Закону України "Про оплату праці" тап.12 Постанови пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», роботодавець не може в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, які погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
В обгрунтування вимог про відшкодування моральної шкоди позивач посилався лише на те, що неправомірними діями відповідача відносно порушень трудового законодавства йому була завдана моральна шкода яку він оцінює у 5000грн., однак всупереч нормамст.60 ЦПК України такі вимоги позивачем не доведено.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться в разі, коли порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків або змушує докладати додаткових зусиль для організації свого життя.
У відповідності до ст.23 ЦК України, постанови Пленуму Верховного Суду України №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, із знищенням чи пошкодженням її майна, у душевних стражданнях, які особа перенесла у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої чи членів її сім'ї.
Оцінюючи відносини, що склалися між сторонами, суд приходить до висновку про заподіяння моральної шкоди позивачу внаслідок порушення її прав та спричинення моральних страждань, проте оцінює її у розмірі значно меншому ніж заявлено у позові.
Згідно з ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Відтак, вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути в користь держави 243,60 грн.
Керуючись ст.ст. 1, 10, 11, 60, 88 , 209, 212-215, 218,224-226 ЦПК України, ст.ст.97, 233, 237-1 КЗпП України, ст.14 Закону України «Про оплату праці», суд,-
позов задовольнити частково.
Стягнути з Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» на користь ОСОБА_1 недоплачену заробітну плату в розмірі 1652 (одну тисячу шістсот п'ятдесят дві) грн. 56 коп.
Стягнути з Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 1000 (одна тисяча) грн.
Стягнути з Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» в користь держави 243грн. 60 коп. судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Суддя Дзеньдзюра С.М.