Дата документу Справа № 333/8038/14-к
ЄУ № 333/8038/14-к Головуючий в 1 інстанції
Провадж. № 11-кп/778/1386/14 ОСОБА_1
Категорія ч.3 ст.185 Доповідач в 2 інстанції
КК України ОСОБА_2
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
розглянула 05 грудня 2014 року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі кримінальне провадження за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_6 (в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 ) та обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 жовтня 2014 року відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Інгулець, Інгулецького району, Дніпропетровської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_8 ,
адвокат ОСОБА_6 .
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , не оспорюючи доведеність вини і кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_7 , вважає, що судом, при призначенні покарання, не було належним чином враховано всіх пом'якшуючих вину обвинуваченого обставин і призначено покарання, яке не відповідає вимогам ст. 65 КК України. Просить вирок суду змінити, і призначити ОСОБА_7 покарання з випробуванням.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 , не оспорюючи доведеність вини і кваліфікацію своїх дій, посилаючись на визнання провини та щире каяття, скрутне матеріальне становище, що стало наслідком вчинення злочинів, хворобливий стан здоров'я та наявність співмешканки з малолітньою дитиною, вказує на суворість призначеного покарання, яке просить пом'якшити.
Встановлені вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 жовтня 2014 року обставини:
Наприкінці серпня 2014 року, у нічний час, ОСОБА_9 маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням до житла, діючи повторно, з корисливих мотивів, скористався тим, що його дії залишаться непоміченими, за допомогою заздалегідь заготовленого предмету - металевої монтировки, шляхом злому хвіртки вікна, проник до приміщення будинку АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав майно, що належить ОСОБА_10 , яким розпорядився на власний розсуд.
В результаті протиправних дій ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_10 був спричинений матеріальний збиток на загальну суму 31 400 гривень.
Крім того, у період часу з 01 вересня 2014 року до 08 вересня 2014 року, ОСОБА_7 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, діючи повторно, з корисливих мотивів, із застосуванням фізичної сили підірвав лист шиферу покрівлі та проник до приміщення горища будинку АДРЕСА_3 , звідки таємно викрав майно, що належить ОСОБА_11 , після цього разом з викраденим майном пішов з місця вчиненого правопорушення.
Протиправними діями ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_11 був завданий матеріальний збиток на загальну суму 750 гривень.
Вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 жовтня 2014 року:
ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України і йому призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 постановлено рахувати з 01 жовтня 2014 року.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без змін до набрання вироком законної сили.
Заслухавши доповідача, захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , який підтримав вимоги апеляційних скарг, прокурора, який вважає необхідним вирок залишити без змін як законний та обґрунтований, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення за обставин, вказаних у вироку в поданих апеляціях не оскаржуються.
ОСОБА_7 в судовому засіданні повністю визнавав себе винним у скоєнні кримінальних правопорушень за обставин зазначених у вироку суду, у зв'язку із чим, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, в судовому засіданні зі згоди обвинуваченого та інших учасників судового процесу суд, з'ясувавши добровільність позиції ОСОБА_7 та учасників судового провадження, правильність розуміння ними змісту вказаних обставин, обмежився лише допитом обвинуваченого та дослідженням обставин, які характеризують його особистість.
Дії ОСОБА_7 правильно кваліфіковані судом за ч.3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло.
Доводи сторони захисту про суворість призначеного покарання не ґрунтуються ні на вимогах закону, ні на матеріалах справи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні ОСОБА_7 покарання, суд врахував обставини, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування завданої шкоди.
Разом з тим місцевий суд взяв до уваги ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України, віднесені до категорії тяжких, особу ОСОБА_7 , який посередньо характеризується за місцем проживання, не перебуває на обліку у нарколога, раніше судимий.
Отже, при призначені покарання, районний суд зважив на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності.
Покарання ОСОБА_7 призначене з дотриманням вимог ст. 65 КК України, воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, відповідає загальним засадам призначення покарання.
При цьому колегія суддів звертає увагу на короткий термін, що минув після звільнення ОСОБА_7 , внаслідок застосування 26.06.2014 року амністії, від відбування покарання за попереднім вироком до часу вчинення ОСОБА_7 двох епізодів зазначених вище кримінальних правопорушень, що, у сукупності із відсутністю місця роботи, засвідчує стійку схильність обвинуваченого до вчинення корисливих злочинів і відсутність наміру стати на шлях виправлення.
Підстав для пом'якшення цього покарання, застосування положень ст. 75 КК України, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень норм кримінального процесуального законодавства України, які б могли бути підставою для скасування чи зміни вироку, не встановлено.
Апеляційна скарга розглянута апеляційним судом відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України в межах апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника.
Не зазначення місцевим судом підстав звільнення від відбування покарання за минулим вироком від 04.04.2013 року стосовно ОСОБА_7 , з урахуванням дослідження цих обставин у судовому засіданні та за наявності не погашених судимостей, не впливають на висновки суду першої інстанції та не спростовують їх.
Наявність описок у оскаржуваному вироку щодо дати ухвалення попереднього вироку відносно ОСОБА_7 та інших описок не є підставами для зміни судового рішення, підлягають усуненню в порядку ст. 379 КПК України.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції задоволенню не підлягає, а оскаржуваний вирок необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 22 жовтня 2014 року відносно ОСОБА_7 , засудженого за ч.3 ст. 185 КК України залишити без змін.
Рекомендувати Комунарському районному суду м. Запоріжжя виправити описку у вступній частині вироку щодо дати ухвалення попереднього вироку відносно ОСОБА_7 , в мотивувальній частині вироку описку щодо прізвища обвинуваченого.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня оголошення ухвали шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4