Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
№ 22-ц/778/4303/14 Головуючий у 1 інстанції: Ясинський О.В.
Суддя-доповідач: Боєва В.В.
03 грудня 2014 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.,
Суддів Денисенко Т.С., Коваленко А.І., При секретарі: Хомяк К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 15 липня 2013 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини та аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку,
У липні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини та аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку. Позивач зазначала, що з 22.02.2013 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. Відповідач проживає окремо, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Позивач, посилаючись на те, що вона зараз не працює - знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі 1/6 частини заробітної плати щомісячно та до повноліття дитини, також просила стягнути аліменти на її утримання до досягнення дитиною трьох років.
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 15 липня 2013 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 05.07.2013 року, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 05.07.2013 року до досягнення дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3.
Рішення в частині виконання у межах суми платежу за один місяць звернуто до негайного виконання. Стягнуто з ОСОБА_4 судовий збір на користь держави в розмірі 229 грн. 40 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 (колишня дружина відповідача) подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
У відповідності до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
При вирішенні спору суд першої інстанції посилався на статтю 84 СК України, якою передбачено право дружини на утримання. Зокрема, за змістом частини 2 цієї статті, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Суд посилався на статті 180, 181 СК України - щодо обов'язку батьків утримувати дитину та способів виконання батьками обов'язку утримувати дитину і врахував ці положення. Також судом враховано приписи статті 182 СК України, якою встановлено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів та статті 183 СК України - щодо визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) батька дитини.
Задовольнивши позов, суд посилався на приписи статті 174 ЦПК України та виходив з того, що відповідач ОСОБА_4 визнає позов.
Основний довід апеляційної скарги ОСОБА_2 полягає в тому, що при вирішенні спору суд не встановив, чи існували інші зобов'язання відповідача щодо сплати аліментів на утримання інших осіб. Апелянт вказує, що заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2006 року (справа № 2-1503/06) з відповідача ОСОБА_4 стягнуто на її користь на утримання дитини - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30% від прожиткового мінімуму дитини відповідного віку - з 12.10.2005 року до повноліття дитини.
На думку апелянта, саме від цього залежало визначення розміру аліментів на другу дитину та на дружину відповідача, а тому вважає, що оскаржуваним рішенням порушуються права її сина.
Вказані доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Задовольнивши позов, суд посилався на положення статті 174 ЦПК України, частиною 4 якої передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
За змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
При апеляційному розгляді встановлено, що заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2006 року (справа № 2-1503/06) з відповідача ОСОБА_4 стягнуто на користь ОСОБА_2 на утримання дитини - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30% від прожиткового мінімуму дитини відповідного віку - з 12.10.2005 року до повноліття дитини (а. с. 23).
Оскаржуване рішення Селидівського міського суду Донецької області від 15 липня 2013 року дійсно ухвалено без участі першої дружини відповідача - ОСОБА_2, оскільки зі змісту позовної заяви ОСОБА_3 не вбачається, що відповідач ОСОБА_4 має дитину від першого шлюбу та виплачує аліменти на цю дитину. При розгляді справи в суді першої інстанції суду не було відомо про наявність у відповідача інших дітей, а тому, застосувавши приписи статті 174 ЦПК України, суд виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та аліментів на утримання позивачки - до досягнення дитиною трирічного віку ґрунтуються на законі, відповідач позов визнає, а тому не вважав, що цим рішенням будуть порушені права, свободи чи інтереси інших осіб.
Згодом ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_6 - про зменшення розміру аліментів на утримання сина - ОСОБА_7. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31.03.2014 року (справа № 183/154/14-ц) було зменшено розмір аліментів на утримання сина - ОСОБА_7 - з 1/4 до 1/6 частки заробітку (доходів) ОСОБА_4 (а. с. 24).
Згідно частини 1 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом, а відповідно до частини 2 статті 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Колегія суддів вважає, що з урахуванням рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31.03.2014 року (справа № 183/154/14-ц) , яким було зменшено розмір аліментів на утримання сина - ОСОБА_7 - з 1/4 до 1/6 частки заробітку (доходів) ОСОБА_4, оскаржуване рішення, яким стягнуто на утримання доньки - ОСОБА_5 аліменти в розмірі 1/6 частки - до її повноліття та на утримання дружини - ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/6 частки видів заробітку (доходів) щомісячно до ІНФОРМАЦІЯ_3, відповідає вимогам розумності та справедливості.
Натепер кожен з утриманців ОСОБА_4 буде одержувати аліменти в рівних частках, а загальний розмір аліментів складає: 1/6 + 1/6 + 1/6 = 3/6 = 1/2 частка заробітку (доходу), що не суперечить вимогам частини 4 статті 70 Закону України «Про виконавче провадження», на яку посилалася в апеляційній скарзі ОСОБА_2 і якою передбачено, що загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати не може перевищувати п'ятдесят відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі в разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати в разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування правильного по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
За таких обставин судова колегія вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 15 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: