Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
№ 22-ц/778/5173/14 Головуючий у 1 інстанції: Галчанський С.В.
Суддя-доповідач: Боєва В.В.
03 грудня 2014 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.,
Суддів Денисенко Т.С., Коваленко А.І.,
При секретарі: Хомяк К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 23 вересня 2014 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів,
У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів.
Позивач зазначав, що за рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 07 червня 2004 року по справі №2-1493/2004 з нього на користь відповідача стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку, починаючи з 17.10.2003 р. та до її повноліття. Через те, що він має на утриманні ще одну дитину-інваліда - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який потребує постійного лікування, особливого догляду, та має на своєму утриманні також батьків пенсіонерів, він не мав можливості платити відповідачу аліменти у повному обсязі;
Посилаючись на ці обставини та скрутне матеріальне становище, просив стягнути з нього аліменти на користь відповідача на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/8 частини всіх видів заробітку, до її повноліття з дня подачі цього позову; також просив винести рішення про стягнення з нього загальної суми заборгованості за період з 17.10.2003 р. по 31.10.2010 р. у розмірі 5509,74 грн., суму заборгованості за період з 01.11.2010 р. по 31.10.2013 р. у розмірі 6131,66 грн. скасувати в повному обсязі. В обгрунтовання позовних вимог ОСОБА_2 посилався на приписи статей 192, 197 СК України і вважав, що є підстави для зменшення розміру аліментів та часткового звільнення від сплати заборгованості по аліментам.
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 23 вересня 2014 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
У відповідності до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
При вирішенні спору суд першої інстанції посилався на статтю 179 СК України, якою визначено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім'я кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням та на статті 180, 181 СК України - щодо обов'язку батьків утримувати дитину та способів виконання батьками обов'язку утримувати дитину. Також судом враховано приписи статей 182, 197 СК України, якими встановлено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів та передбачено можливість, визначено порядок встановлення строку сплати заборгованості та підстави звільнення від сплати заборгованості за аліментами.
Відмовивши в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем не доведені його позовні вимоги.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, належним чином оціненим доказам, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Частиною 3 статті 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 4 статті 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Основні доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 стосуються неврахування судом першої інстанції обставин, а саме: що він перебуває у тяжкому матеріальному становищі, оскільки не працює, на утриманні має дружину, сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який страждає на тяжкі хронічні хвороби, а також на утриманні у нього батько і мати - пенсіонери. Також йому необхідні кошти для лікування сина, якому майже встановлена інвалідність та для його індивідуального навчання, а тому апелянт вважає, що відмова у позові про зменшення розміру аліментів, які присуджено на утримання доньки ОСОБА_5 - з 1/4 на 1/8 частку доходів, свідчить про невідповідність висновків суду обставинам справи.
Такі доводи апеляційної скарги спростовуються наступним.
Судом встановлено, що згідно рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 07 червня 2004 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку, починаючи з 17.10.2003 р. та до її повноліття. На підставі виконавчого листа, виданого 07.07.2004 року з ОСОБА_2 нараховуються аліменти, проте стягнення аліментів не є регулярним (а. с. 7-9).
Статтею 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
В матеріалах справи є копія вироку Оріхівського районного суду Запорізької області від 25.07.2008 року (справа № 1-321/08) та копія вироку того ж суду від 12.02.2009 року (справа № 1-75/09) з яких вбачається, що ОСОБА_2 двічі був засуджений : за частиною 1 статті 164 КК України та за частиною 2 статті 164 КК України, оскільки злісно ухилявся від сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_5. Зі змісту цих вироків вбачається, що ОСОБА_2 протягом тривалого часу не працює, на обліку у службі зайнятості населення не перебуває, будь-яких зусиль або умов щодо працевлаштування не прикладав. (а. с. 34-35).
Виходячи з того, що ОСОБА_2 не працює, про інші види доходів державного виконавця не повідомляв, не можливо вважати, що він утримує окрім малолітнього сина і своїх батьків - пенсіонерів, оскільки мати і батько ОСОБА_2 отримують пенсію, яка і призначена саме для задоволення їх особистих потреб.
Частиною 2 статті 182 СК України передбачено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
ОСОБА_2 тривалий час не працює, виконавча служба розраховує розмір аліментів, виходячи із середньостатистичного розміру мінімальної заробітної плати в даній місцевості.
В матеріалах справи є розрахунок державного виконавця щодо заборгованості ОСОБА_2 з аліментів на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, з якої вбачається, що розмір аліментів, які нараховувалися для сплати на утримання дитини, відповідає вимогам частини 2 статті 182 СК України. Проте, ОСОБА_2 в період з листопада 2003 року по грудень 2006 року та протягом всього 2008 року взагалі не сплачував аліменти. Розмір аліментів, які він сплачував з січня 2009 року по липень 2013 року є нижчим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а. с. 9).
Таким чином, в разі зменшення ОСОБА_2 розміру аліментів на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 на 1/8 частину від всіх видів доходу, права дитини будуть порушені, оскільки такий розмір аліментів буде значно меншим ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, як-то гарантовано частиною 2 статті 182 СК України.
Інший довід апеляційної скарги ОСОБА_2 стосується того, що суд не врахував, що він перебуває у тяжкому матеріальному становищі, оскільки не працює, на утриманні має дружину, сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який страждає на тяжкі хронічні хвороби, а також на утриманні у нього батько і мати - пенсіонери. Апелянт вважає, що вказані обставини мають істотне значення для вирішення питання про звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, проте суд першої інстанції не взяв це до уваги.
Вказані доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Так, частиною 2 статті 197 СК України передбачено, що за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що позивачем не надано доказів стосовно наявності у нього тяжкої хвороби або іншої обставини, має істотне значення.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
За таких обставин судова колегія вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 23 вересня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: