18 листопада 2014 рокусправа № 804/4435/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.
суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 травня 2014 року у справі №804/4435/13-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа ОСОБА_2, Дніпропетровська міська рада про зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати відмову Державної податкової інспекції у Краногвардійсьму районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 11 лютого 2014 року за №2508/10/04-66-15-02 протиправною та зобов'язати провести перерахунок по сплаті орендної плати за землю ОСОБА_1 за 2013 рік. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області протиправно відмовила позивачу в проведенні перерахунку по сплаті орендної плати за землю, оскільки з 29 жовтня 2013 року він не є платником оренди землі по договору у зв'язку із відчуженням нерухомого майна, що на ній розташоване.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 травня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову. Апелянт посилається на те, що особі, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендній земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку, що не було враховано судом першої інстанції при постановленні рішення.
У судове засідання позивач та відповідач, належним чином повідомлені про дату, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, не прибули, про причини неприбуття не повідомили.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
Справа розглянута у відповідності до приписів частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, 06 лютого 2003 року між позивачем (Орендар) та Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) укладено Договір оренди земельної ділянки. Згідно п.1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду на умовах цього договору частку (25%) у користування земельну ділянку загальною площею 0,0737 га (площа частки складає 0,0184 га), що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Красногвардійський район, АДРЕСА_1, для фактичного розміщення нежитлового приміщення, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська. Підставою для передачі земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 06.11.2002 року №214/4. Право користування земельною ділянкою припиняється шляхом розірвання дійсного договору в таких випадках: за взаємною згодою сторін, за ініціативою Орендодавця у випадках, передбачених законодавством цим договором, одержання Орендарем земельної ділянки у власність, примусове вилучення земельної ділянки у порядку, встановленому законами України, смерті фізичної особи Орендаря. До вищезазначеного Договору оренди землі, 23 грудня 2011 року було укладено додатковий договір, яким внесенні зміні до предмету договору, орендної плати та цільового призначення. Згідно договору дарування частки нежитлового приміщення від 29 жовтня 2013 року, ОСОБА_1 передав безоплатно у власність ОСОБА_2 частку нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1. Договір зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.10.2013 року за №11779780. 13 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернувся до міського голови м. Дніпропетровська із заявою, де зазначив, що у зв'язку із укладенням договору дарування, згідно ст.ст.7, 31 Закону України "Про оренду землі" та ст.ст.120, 141 Земельного кодексу України, просить договір оренди земельної ділянки від 06 лютого 2003 року, додатковий договір від 23 грудня 2011 року, вважати припиненими з 29 жовтня 2013 року та просить прийняти частку орендованої земельної ділянки згідно акту приймання-передачі земельної ділянки. 14 листопада 2013 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій зазначив, що згідно ст.7 Закону України "Про оренду землі" договір оренди 25% земельної ділянки за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1 - припинився на підставі договору дарування. Таким чином, з 29 жовтня 2013 року землекористувачем та платником плати за землю є ОСОБА_2. 27 листопада 2013 року ОСОБА_1 також звернувся до відповідача із заявою, в якій зазначив, що договір оренди земельної ділянки припинився та позивач довів про це до відома відповідача листом від 14 листопада 2013 року, та просить провести на надати перерахунок по сплаті орендної сплати за землю за 2013 рік з урахуванням того, що з 29 жовтня 2013 року він не є платником оренди землі по договору оренди 25% земельної ділянки загальною площею 0,0737 га, площа частки складає 0,0184 га, за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1, кадастровий номер 78129064. Листом від 11 лютого 2014 року №2508/10/04-66-15-02 Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі повідомила, що підставою для перерахунку орендної плати за землю є дані державного земельного кадастру, які підтверджують факт припинення права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, оскільки відсутня будь яка інформація стосовно укладення нового, внесення змін до існуючого чи розірвання договору оренди землі від 06 лютого 2003 року та додаткового договору до нього від 23 грудня 2011 року.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Так, відповідно до частини 1 статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Згідно частини 4 статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Відповідно до статті 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 повідомив орендодавця про відчуження частини нежитлового приміщення, яке розташовано на земельній ділянці, що перебувала у його користуванні (а.с.34), та просив прийняти 25% земельної ділянки, вважаючи договір оренди припиненим з 29.10.2013 року. Позивач також повідомив і податковий орган про наявність підстав за яких він не зобов'язаний сплачувати орендну плату за землю (а.с.36).
Однак, на думку колегії суддів, звернення ОСОБА_1 є передчасним, оскільки відповідачем вимоги щодо стягнення суми орендної плати за договором оренди не пред'являлись. Наявність чи відсутність заборгованості, правильність визначеної до сплати суми заборгованості підлягають доведенню при розгляді спорів про стягнення вказаної заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджуються з висновками суду першої інстанції та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року у справі № 1170/2а-3830/12 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: А.В. Шлай
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: С.В. Чабаненко