19 листопада 2014 рокусправа № 804/16317/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мельника В.В.
суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.
за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 року у справі №804/16317/13-а
за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергогідромеханізація»
до про Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області скасування податкового повідомлення-рішення,-
Публічне акціонерне товариство «Енергогідромеханізація» (далі по тексту - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0004032202 від 29.10.2013 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №804/16317/13-а. (а.с.1)
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що ним був правомірно сформований податковий кредит за операціями з придбанням товарів (послуг) у ПАТ «Нікопольський завод феросплавів». Придбані товари (послуги) були вподальшому використані в оподатковуваних операціях шляхом їх продажу на експорт у межах власної господарської діяльності, що підтверджується належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 року у справі №804/16317/13-а адміністративний позов задоволено. (суддя - Рищенко А.Ю.) (а.с.205-207)
Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що Податковим кодексом України, як і нормами законодавства про бухгалтерський облік, не передбачено включення суми ПДВ до складу собівартості товарів при розрахунку фінансового результату. Сума ПДВ обліковується окремо та не бере участі у розрахунку прибутку. Крім того, зменшення податкового кредиту на суму 264 150,72 грн., який було нараховано в липні 2013 року на підставі податкової накладної № 314002 від 14.03.2013 року, є протиправним, тому що придбання, експорт та відображення в податковому обліку наведеної суми ПДВ відбулося поза межами перевіреного періоду, тобто ці правовідносини не були предметом перевірки. Також, протиправний характер спірного податкового повідомлення-рішення зокрема підтверджується тим, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2013 року по справі № 804/13360/13-а, яка набрала законної сили, скасований наказ відповідача від 30.09.2013 року № 363 «Про проведення позапланової документальної виїзної перевірки ПАТ "ЕНЕРГОГІДРОМЕХАНІЗАЦІЯ», на підставі якого проводилась перевірка.
Відповідач - Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 року у справі №804/16317/13-а та відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що зі змісту укладеної позивачем угоди і його наступних дій щодо продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання, вбачається навмисне здійснення діяльності з метою вилучення коштів із Державного бюджету України.
09 листопада 2014 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх.№54727/14 надійшли заперечення позивача на апеляційну скаргу, в яких він, заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було з'ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та постановлено рішення без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 24 січня 2014 року у даній справі без змін.
Представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явились, про день, годину та місце розгляду даної справи повідомлені належним чином, про поважність причин не явки своїх представників у судове засідання, або про можливість розгляду справи у відсутності своїх представників, суд у встановленому законом порядку не повідомили.
За таких обставин, колегія суддів, вважає можливим розглянути дану справу у відсутності представників позивача та відповідача.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Енергогідромеханізація», ідентифікаційний код 00117274, зареєстровано як юридична особа 22.02.1996 року виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області, та як платник податків, у тому числі ПДВ, підприємство перебуває на податковому обліку у Дніпродзержинській ОДПІ (а.с.53-54)
Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем у період з 01.12.2012 року по 30.09.2013 року було проведено документальну виїзну перевірку ПАТ «Енергогідромеханізація» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Феросплавів» (Російська Федерація) щодо здійснення експортних операцій в грудні 2012 року, червні 2013 року та придбання експортного товару і відображення їх в податковому обліку підприємства, за результатами якої було складено акт №861/90/22/00117274 від 21.10.2013 року (далі акт перевірки).
Як вбачається з наданої суду ксерокопії вищезазначеного акту перевірки (а.с.24-38), податковим органом за результатами перевірки було зроблено висновок про вчинення позивачем господарських операцій з придбання товару у ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» та подальшої його реалізації на експорт компанії нерезиденту ТОВ «Феросплав» (Російська Федерація) у грудні 2012 року, червні 2013 року з від'ємним економічним ефектом, що свідчить про те, що ці операції виходять за межі господарської діяльності, а також про порушення позивачем вимог п.198.3 ст 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ за січень - липень 2013 року на загальну суму 554 875 грн.
За результатами перевірки, на підставі акту № 861/90/22/00117274 від 21.10.2013 року, податковим органом 29.10.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ «Енергогідромеханізація» з податку на додану вартість на 832 312,50 грн., з яких за основним платежем 554 875 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 277 437,50 грн.
Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що 13.12.2012 року між позивачем та ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» було укладено договір №1205975 умовами якого передбачено обов'язок ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» передати у власність позивача феросплави та обо'язок позивача прийняти та оплатити феросплави на умовах, в кількості та строки визначені договором, на виконання умов цього договору постачальник передав у власність позивача товар на загальну суму 2 774 370 грн., з додатковим нарахуванням ПДВ у розмірі 554 874 грн., цей товар був оплачений позивачем на підставі виданих постачальником податкових накладних позивачем було включено до складу податкового кредиту у грудні 2013 року суму ПДВ у розмірі 554 874 грн., а вартість придбаного товару 2 774 370 грн. була віднесена позивачем до складу витрат в податковому обліку.
Крім цього, 28.12.2012 року між позивачем та ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» (комісіонер) було укладено договір комісії на транспортно-експедиторське обслуговування вантажів № 1206217, сторонами за цим договором зобов'язання були виконані та позивачем було здійснено відшкодування витрат комісіонера та сплачено повіреному суму винагороди у загальній сумі 40 476,93 грн., в тому числі ПДВ 1 349,4 грн., на підставі виданих податкових накладних позивачем сума ПДВ 1349,40 грн. була включена до складу податкового кредиту, а саме витрат за договором комісії - 39 127,53 грн., була віднесена у податковому обліку до складу витрат підприємства, зазначені обставини підтверджуються належними письмовими доказами, які були досліджені судом під час розгляду справи.
Також, судом у судовому засіданні було встановлено, що позивачем у справі, відповідно до зобов'язань за зовнішньоекономічними контрактами №316/2012 від 12.12.2012 року та №160/2013 від 30.05.2013 року, отримані від ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» за вищезазначеними договорами поставки №1205975 від 21.10.2013 року товар - феросплави, було продано контрагенту - нерезиденту ТОВ «Феросплав» (Російська Федерація) за 358 486,26 долара США, що за офіційним курсом НБУ становить 2 865 380,68 грн., та вартість проданого товару була включена до складу доходу позивача, зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Колегія суддів, приймаючи до уваги вищенаведені обставини, які були встановлені судом під час розгляду даної адміністративної справи, та враховуючи положення п. 185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3 п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, вважає, що документи, які були складені під час виконання вищезазначених договорів між позивачем та ПАТ «Нікопольський завод феросплавів», а також між позивачем та контрагентом-нерезидентом ТОВ «Феросплав» (Російська Федерація), в силу норм Закону України є первинними документами, які фіксують факт здійснення певних господарських операцій та є підставою для бухгалтерського обліку таких господарських операцій, отриманий позивачем товар від ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» було використано позивачем у власній господарській діяльності під час виконання ним своїх зобов'язань за зовнішньоекономічними №316/2012 від 12.12.2012 року та №160/2013 від 30.05.2013 року, що свідчить про наявність у позивача законодавчо визначених підстав для формування витрат та податкового кредиту з урахуванням вищезазначених господарських операцій, при цьому, колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що норми чинного законодавства передбачають необхідність наявності у платника податків лише «мети» подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а не досягнення суб'єктом господарювання конкретного результату, кінцевий результат діяльності з використання придбаного товару не завжди відомий платнику податків на дату відображення податкового кредиту, а тому враховуючи те, що господарська діяльність пов'язана із підприємницьким ризиком і може привести до того, що товар не буде використаний в оподатковуваних операціях, у зв'язку із зміною обставин діяльності, кон'.юнктури ринку тощо, законодавець надає можливість платнику податків у подальшому виправити (відкоригувати) раніше заявлений податковий кредит згідно з п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що поняття «дохід» та «прибуток» не є тотожними, у зв'язку з чим нормами чинного податкового законодавства для визначення наявності господарської діяльності платника податків визначено необхідність спрямованості такої діяльності саме на отримання доходу, а не прибутку.
З огляду на вищезазначені обставини, які були встановлені судом під час розгляду справи та приймаючи до уваги положення п.п.198.1, 198.3, 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України, колегія суддів вважає, що позивач у справі мав усі визначені чинним законодавством підстави для визначення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту з урахуванням сум податку на додану вартість, який ним було сплачено протягом перевіряємого періоду у вартості отриманого від контрагента товару, та віднесення витрат по цим господарським операціям до складу валових витрат підприємства у податковій звітності у відповідних податкових (звітних) періодах, оскільки у позивача по справі наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів щодо фактичного здійснення господарських операцій, які у свою чергу надають право позивачу на формування податкового кредиту певного звітного періоду з урахуванням ПДВ сплаченого у вартості товару, які позивачем було отримано від його контрагента, що свідчить про те, що обрані відповідачем підстави для визначення позивачу грошових зобов'язань з ПДВ та зменшення від'ємного значення суми ПДВ не відповідають вимогам Податкового кодексу України, які регулюють спірні правовідносини, і висновок податкового органу про заниження позивачем протягом перевіряє мого періоду податкових зобов'язань з ПДВ по операціям з контрагентом є безпідставним, а тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення №0004032202 від 29.10.2013 року та постановив законне рішення про скасування таких рішень суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 24 січня 2014 року у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі відповідача, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були дослідженні судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198,200,205,206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 року у справі №804/16317/13-а - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції крім випадків, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного Кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.
Повний текст виготовлено - 20 листопада 2014 року.
Головуючий: В.В. Мельник
Суддя: О.В. Юхименко
Суддя: Л.М. Нагорна