27 листопада 2014 рокусправа № 401/955/14-а (2-а/401/62/14)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.
суддів: Юхименка О.В. Олефіренко Н.А.
за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2
на постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 серпня 2014 року у справі № 401/955/14-а (2-а/401/62/14) за позовом ОСОБА_2 ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Світловодської районної державної адміністрації про визнання протиправним рішень, зобов'язання здійснити перерахунок розміру державної соціальної допомоги, стягнення моральної шкоди, -
У лютому 2014 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 (далі - Позивачі) звернулися до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Світловодської районної державної адміністрації (далі - Відповідач), у якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову, просили визнати протиправними рішення Відповідача про надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям із зменшенням розміру державної соціальної допомоги від 01.12.2011 року за період з 01.04.2012 р. по 30.09.2012 р.; від 03.07.2012 року за період з 01.10.2012 р. по 31.03.2013 р.; від 20.11.2012 р. за період з 01.04.2013 р. по 31.03.2013 р.; від 14.10.2013 р. за період з 01.10.2013 р. по 31.03.2014 р.; від 05.03.2014 р. за період з 01.04.2014 р. по 30.09.2014 р.; зобов'язати Відповідача здійснити перерахунок розміру державної соціальної допомоги за період з 01.04.2012 р. по 30.09.2012 р., з 01.10.2012 р. по 31.03.2013 р., з 01.04.2013 р. по 31.03.2013 р., з 01.04.2014 р. по 30.09.2014 р. та стягнути з Відповідача на їх користь моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки комісії про необхідність призначення допомоги із зменшенням її розміру на 50 %, з огляду на те, що Позивачі тривалий час не працюють, є протиправними, оскільки вони є членами особистого селянського господарства і це для них є їх основною роботою. (а.с.2-4, 62-63)
Постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 серпня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Світловодської районної державної адміністрації про визнання протиправним рішень щодо зменшення розміру державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» за період з 01 квітня 2012 року по 30 вересня 2013 року з урахуванням проведених виплат - залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Світловодської районної державної адміністрації про визнання протиправним рішень щодо зменшення розміру державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» за період з 01 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року та стягнення моральної шкоди - відмовлено.
Судове рішення обґрунтовано тим, що Позивачі, будучи працездатними, і ведучи особисте селянське господарство, не знаходять додаткові джерела для існування, що ними не спростовано, у зв'язку з чим зменшення розміру призначеної державної соціальної допомоги Відповідачем було здійснено без порушення вимог спеціального законодавства. Крім того, Позивачами щодо частини позовних вимог було пропущено строк звернення до суду,встановлений ст. 99 КАС України. (а.с.159-163)
З вказаним рішенням не погодилися ОСОБА_1 та ОСОБА_2, подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та порушення судом норм матеріального права, просили постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 серпня 2014 року скасувати та прийняти нове рішення про задоволення їх позовних вимог у повному обсязі.
Обґрунтовували їх апеляційну скаргу тим, що висновок суду першої інстанції про неотримання ними від ведення селянського господарства жодних доходів є помилковим, адже ними використовується продукція сільськогосподарської діяльності, але її вистачає тільки для того, щоб прогодувати багатодітну родину. А тому вони мають право на отримання державної соціальної допомоги у повному розмірі без обмежень. Щодо пропуску строку звернення до суду, то просять врахувати, що коли вони у лютому 2014 року подавали первісний позов про оскарження рішення від 14.10.2013 року, то суд не зазначав про пропуск строку звернення до суду. Отже, подання уточненого позову у квітні 2014 року про збільшення вимог і оскарження інших рішень Відповідача ( від 01.12.2011 року, 03.07.2012 року, від 20.11.2012 року) не може свідчити про порушення ними строку звернення до суду. (а.с.172-174)
Управління праці та соціального захисту населення Світловодської районної державної адміністрації заперечувало проти задоволення адміністративного позову. Вказували на те, що Позивачі тривалий час офіційно не працюють, доходи не декларують, їх сім'я не використовує можливості знаходження додаткових джерел для існування, у зв'язку з чим їм правомірно було зменшено розмір допомоги на 50 % відповідно до приписів п.17 Порядку призначення та виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 р. № 250. (а.с.183-187)
Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явились, клопотань про перенесення розгляду справи до суду не надходило, а тому, відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Позивачі мешкають в с. Подорожнє Світловодського району, де мають земельну ділянку загальною площею 0,54 гектара, є членами особистого селянського господарства, виховують трьох неповнолітніх дітей, в зв'язку з чим із 19 січня 2008 року їх сім'я має статус малозабезпеченої, та користується пільгами, відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям». (а.с.5 зворот, 19,39)
При першому зверненні Позивачів до відповідача їм було призначено державну соціальну допомогу без знижки її розміру відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу сім'ям з дітьми» та Порядку призначення та виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.
За наступними зверненнями розмір допомоги був знижений на 20%, на 40 % та на 50 % відповідно згідно рішень Відповідача від 01.12.2011 року за період з 01.04.2012 р. по 30.09.2012 р., від 03.07.2012 року за період з 01.10.2012 р. по 31.03.2013 р., від 20.11.2012 р. за період з 01.04.2013 р. по 31.03.2013 р., від 14.10.2013 р. за період з 01.10.2013 р. по 31.03.2014 р., від 05.03.2014 р. за період з 01.04.2014 р. по 30.09.2014 р., у зв'язку з тим, що Позивачі тривалий час офіційно не працювали, доходи не декларували та не використовували можливості для знаходження додаткових джерел для існування. (а.с.65,66, 186)
Відмовляючи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, Позивачі, будучи працездатними, і ведучи особисте селянське господарство не знаходять додаткові джерела для існування, що ними не спростовано, у зв'язку з чим зменшення розміру призначеної державної соціальної допомоги Відповідачем було здійснено без порушення вимог спеціального законодавства.
Залишаючи без розгляду частину позовних вимог за період з 01.04.2012 року по 30.09.2013 р., суд першої інстанції виходив з того, що Позивачами було пропущено шестимісячний строк звернення до суду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Та обставина, що Позивачі є працездатними особами ( 1962р.н. та 1965р.н.), тривалий час офіційно не працюють ( дружина - з 1998 року, чоловік - з лютого 2011 року) , мають на утриманні трьох дітей ( ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 ) визнано сторонами та підтверджено матеріалами справи.
Подружжя має земельну ділянку загальною площею 0.54 га ( 0.25 га - за дружиною, 0.29 га - за чоловіком), згідно довідки є членами особистого селянського господарства та мають автомобіль «Форд-транзит» 2006 року випуску.
Згідно поданих декларацій - мешкають у приватному будинку та доходів не декларують, що також сторонами не заперечується.
Як слідує із матеріалів справи, Позивачам при першому зверненні їм було призначено державну соціальну допомогу без знижки її розміру, у подальшому, відповідно до рішень від 01.12.2011 року, 03.07.2012 року, від 20.11.2012 року( вимоги щодо скасування яких залишено без розгляду) та від 14.10.2013 року і 05.03.2014 року ( щодо скасування яких відмовлено у позові по суті) розмір допомоги був знижений на 20%, на 40 % та на 50 % відповідно, що також сторонами визнається.
Як зазначено в оскаржуваних рішення, підставою зниження розміру допомоги стало те, що Позивачі тривалий час офіційно не працювали, доходи не декларували та не використовували можливості для знаходження додаткових джерел для існування.
Згідно з пунктом 17 Порядку призначення та виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 р. № 250 призначена соціальна допомога може бути зменшена до 50 відсотків її розміру у разі невикористання сім'єю можливостей знаходження додаткових джерел для існування.
У разі повторного подання інформації про відсутність доходів у працездатних осіб, які включені до складу сім'ї (крім осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікувально-консультаційної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 16 років та особами, які досягли 80-річного віку; осіб, які в установленому порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню), а також якщо середньомісячний розмір доходів залишається меншим ніж розмір мінімальної заробітної плати, розмір соціальної допомоги поступово зменшується при кожному наступному зверненні за її призначенням відповідно на 20, 20 і 10 відсотків.
Доказів того, що Позивачі намагалися після звільнення намагалися працевлаштуватись, звертались до відповідних установ та отримували відмову у наданні роботи, що намагались використати можливості для знаходження додаткових джерел для існування та задекларувати їх (вирощувати сільськогосподарську продукцію та здавати її на реалізацію, розводити птицю чи іншу худобу та отримувати додатковий дохід від цього) - Позивачі до суду не надавали, навіть не зазначали про це у позовній заяві.
За таких обставин колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувані рішення, Відповідач діяв у межах повноважень та у відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України та приписів законів, що регулюють дані правовідносини та на виконання положень пункту 17 Порядку призначення та виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 р. № 250 і законодавчо визначених підстав для їх скасування немає.
Щодо залишення без розгляду частини позовних вимог відносно рішень Відповідача від 01.12.2011 року, 03.07.2012 року, від 20.11.2012 року, вимоги про скасування яких заявлено у квітні 2014 року, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, станом на час виникнення спірних правовідносин, встановлювався шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до статті 100 КАС України, чинної на час розгляду справи по суті, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справа "Стаббігс та інш. проти Великобританії" рішення від 22.10.1996р., "Девеер проти Бельгії" рішення від 27.02.1980р.).
Про оскаржувані рішення Позивачам було відомо у час їх винесення, адже вони щомісячно отримували державну допомогу згідно з даними рішеннями.
Посилання заявників апеляційної скарги на те, що вони мають право на отримання державної соціальної допомоги у повному розмірі без обмежень та не пропустили строк звернення до суду, так як їм нічого не було відомо, що такі строки існують, визнаються колегією суддів необґрунтованими та такими, що спростовуються вищенаведеними доказами та приписами правових норм, що регулюють спірні правовідносини.
За таких обставин та у межах доводів апеляційної скарги підстави для зміни чи скасування судового рішення - відсутні.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.. 205,206 КАС України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 серпня 2014 року у справі № 401/955/14-а (2-а/401/62/14) - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України у період і строки, визначені статтею 212 КАС України.
Головуючий: Л.М. Нагорна
Суддя: О.В. Юхименко
Суддя: Н.А. Олефіренко