ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"03" грудня 2014 р. Справа № 809/3841/14
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Григорука О.Б.
при секретарі Мельничуку Є.С.
за участю: представники сторін - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом:
Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області
до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості в сумі 904,75 грн.,-
Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області звернулася до суду з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 904,75 грн.
Позовні вимоги мотивує тим, що за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом у розмірі 904,75 грн., яка виникла внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань з єдиного податку фізичних осіб та податку на доходи фізичних осіб. Позивач просить винести рішення та стягнути допущену суму заборгованості.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника податкової інспекції. Позовні вимоги підтримує повністю.
Відповідач у судове засідання не з'явився, направлена кореспонденція на адресу його місце проживання, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, повернулася на адресу суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання". Відповідно до ч. 11 ст.35 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Виходячи з цього, на підставі ч.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом продовжено розгляд справи за відсутності відповідача.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши та оцінивши подані докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, 06.10.2004 зареєстрований, як фізична особа - підприємець та взятий на облік, як платник податків у ДПІ у м. Івано-Франківську.
Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п.16.1.3, п.16.1.4 ст.16 Податковим кодексом України визначено, що платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Судом встановлено, що відповідно до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 18.01.2012 ОСОБА_1 переведено на спрощену систему оподаткування та видано свідоцтво платника єдиного податку (а.с.15-16). При переході на спрощену систему оподаткування, відповідачем обрано першу групу платників єдиного податку та ставку єдиного податку в розмірі 7 % до розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно приписів п. 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно норм Податкового кодексу України ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки) (п. 1 ст. 293 Податкового кодексу).
Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:
1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати;
2) для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати (п.293.2 ст. 293 Податкового кодексу України).
Положенням п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України, визначено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Однак, в порушення вимог чинного законодавства відповідачем не сплачено суму узгоджених податкових зобов'язань по єдиному податку фізичних осіб у розмірі 815, 35 грн.
Крім того, відповідно до облікових даних, відповідачем допущено заборгованість, а саме не сплачена пеня, що обліковується по особовому рахунку у розмірі 89,40 грн., яка нарахована за порушення строків погашення узгодженого грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб.
Пунктом 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання являється податковим боргом.
Положенням п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України зазначено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строки.
У відповідності до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, контролюючим органом надіслано відповідачу податкову вимогу №3304-25 від 24.06.2014, проте сума заборгованості залишилась ним не погашеною.
Згідно довідки про борг по ОСОБА_1 від 29.10.2014 року, зворотного боку картки обліку платника податку, сума заборгованості за платежами єдиний податок з фізичних осіб, податок на доходи фізичних осіб на по підприємцю ОСОБА_1 станом на 29.10.2014 становить 904,75 грн.(а.с.5, 9-14).
Враховуючи, що на час розгляду справи заборгованість у сумі 904,75 грн. відповідачем в добровільному порядку не сплачена, відповідні докази, які б підтверджували погашення такого боргу чи спростовували доводи заявника, відповідачем не надано, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ДПІ у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 податкового боргу, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, код НОМЕР_1, в дохід бюджету податковий борг у сумі 904 (дев'ятсот чотири) грн. 75 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Григорук О.Б.
Постанова складена в повному обсязі 05.12.2014 року.