79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
02.06.09 Справа № 9/100
Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:
головуючий суддя Бонк Т. Б.
судді Бойко С. М.
Марко Р. І.
при секретарі судового засідання Гунька О. П.
за участю представників сторін:
від позивача -не з'явився
від відповідача (апелянта) -не з'явився
розглянув апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Дудка», с. Остриня, Тлумацький район, Івано-Франківська область № 12/3 від 22.01.2009 р.
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.12.2008 р.
у справі № 9/100
за позовом ТзОВ Фірми «Надія», м. Івано-Франківськ
до відповідача Селянського (фермерського) господарства «Дудка», с. Остриня, Тлумацький район, Івано-Франківська область
про стягнення 499 680 грн.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 09.12.2008 р. у справі № 9/100 позов ТзОВ Фірми «Надія», м. Івано-Франківськ задоволено, з Селянського (фермерського) господарства «Дудка», с. Остриня стягнуто на користь позивача 253 430 грн. основного боргу, 171 250 грн. пені, 75 000 грн. штрафу, 1 700 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. в повернення витрат по сплаті послуг інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивоване тим, що в результаті часткового виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 10.07.2007 р. та повного невиконання ним договору від 01.10.2007 р., у СФГ «Дудка»виникла заборгованість, що становить 253 430 грн., а згідно розрахунку № 01-6/317 від 14.11.2008 р. за договором поставки від 01.10.2007 р., розмір пені становить 171 250 грн., а штрафу -75 000 грн.
У своїй апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати в частині стягнення неустойки (пені та штрафу), посилаючись на те, що у зв'язку з важким фінансовим становищем господарства неможливо було закупити корми для нарощування поголів'я свиней, а тому виникла необхідність зменшити їх до мінімуму і таким чином неможливо було виконати поставку продукції м'яса. Крім цього, через стихійне лихо (23-26.07.2008 р.) в господарстві знищено на площі понад 80 га посів ріпака, який повинен був бути проданий, а за отримані кошти господарство повинно було купити комбікорм для годівлі свиней, однак, господарство не було віднесено до категорії тих, які постраждали від повені.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду Івано-Франківської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що незважаючи на те, що взяті на себе договірні зобов'язання виконані позивачем вчасно та повністю, СФГ «Дудка»договірні зобов'язання по договору від 01.07.2007 р. виконані частково -на суму 146 570 грн., а по договору від 01.10.2007 р. не виконані взагалі. Позивач також зазначає, що оскільки відповідач тривалий час не виконував своїх зобов'язань за договором, не надавав жодних пропозицій позивачу щодо виконання договірних зобов'язань та користувався грошовими коштами в сумі 250 000 грн., то згідно п. 5.3 договору, відповідачу були нараховані штрафні санкції, зокрема, пеня в розмірі 0, 5 % від суми недопоставки продукції за кожний день прострочення -171 250 грн., та оскільки прострочення поставки з вини відповідача тривало більше 30 календарних днів, було нараховано штраф в розмірі 30 % від загальної суми договору, що становить 75 000 грн.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Із матеріалів справи вбачається, що 10.07.2007 р. та 01.10.2007 р. між СФГ «Дудка»(постачальник) та ТзОВ Фірмою «Надія»(покупець) укладено договори поставки товару, відповідно до п. 1.1 яких постачальник зобов'язується постачати у власність покупця продукцію тваринництва, а покупець зобов'язується приймати товар та оплатити його вартість на умовах, визначених в даних договорах.
Згідно п.п. 3.3.1 та 3.4.1 даних договорів, постачальник зобов'язується своєчасно у відповідності до умов договору та на попередньо узгоджених між сторонами замовлень забезпечити поставку товару покупцю, а покупець зобов'язується своєчасно оплатити вартість товару.
Загальна сума договору від 10.07.2007 р. становить 150 000 грн. (п. 4.2), а за договором від 01.10.2007 р. -250 000 грн. (п. 2.2).
Договорами передбачено, що розрахунки здійснюються покупцем шляхом попередньої оплати постачальнику загальної суми договору протягом 25 банківських днів з моменту укладення договору (п. 2.3 договору від 01.10.2007 р.) та в терміни протягом 3 днів з моменту підписання договору (п. 4.3 договору від 10.07.2007 р.).
Згідно п. 8.1 договору від 10.07.2007 р., поставка всієї партії продукції на загальну суму 150 000 грн. мала бути здійснена до 31.12.2007 р., а відповідно до п. 3.3.6 договору від 01.10.2007 р., поставка партії продукції на загальну суму 250 000 грн. -до 30.06.2008 р.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На виконання умов договорів поставки, позивачем перераховано відповідачу кошти на загальну суму 400 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 3669 від 10.07.2007 р. на суму 150 000 грн. та платіжним дорученням № 4501 від 22.10.2007 р. -на суму 250 000 грн. (а. с. 19 -20).
Однак, відповідач свої договірні зобов'язання згідно договору поставки від 01.07.2007 р. виконав частково -на суму 146 570 грн., про що свідчать накладні на прихід № 21864 за листопад 2007 р., №№ 23042, 23284, 23420, 23423, 23691 -за січень 2008 р., №№ 23702, 23703, 23840, 23841, 24270, 24271, 24272 -за лютий 2008 р., №№ 24386, 24488, 24509, 24737, 24743, 24745, 24876 -за березень 2008 р., №№ 25007, 25035, 25186 -за квітень 2008 р., №№ 26457, 26458 -за червень 2008 р., № 28118 за серпень 2008 р., а по договору від 01.10.2007 р. -не виконав зовсім.
За даними акту звірки розрахунків, який підписаний та скріплений печатками обох сторін, станом на 14.11.2008 р., заборгованість відповідача перед позивачем становить 253 430 грн. (а. с. 52).
Відповідно до п. 5.3 договору поставки від 01.10.2007 р., у випадку непостачання, недопоставки, прострочення терміну поставки продукції, постачальник (відповідач) сплачує пеню в розмірі 0, 5 % від суми непостачання, недопоставки, прострочення постачання продукції із розрахунку за кожний день прострочення виконання зобов'язань з поставки. У разі порушення постачальником (відповідачем) строку поставки продукції терміном більше як на 30 календарних днів, крім пені, постачальник (відповідач) сплачує на користь покупця (позивача) штраф в розмірі 30 % від загальної суми даного договору.
За даними розрахунку пені та штрафу за порушення договірних зобов'язань по договору від 01.10.2007 р., поданого позивачем, загальна сума пені за прострочення виконання зобов'язань за період з 01.07.2008 р. по 14.11.2008 р. становить 171 250 грн., одноразовий штраф -75 000 грн., тобто всього сума пені та штрафу становить 246 250 грн. (а. с. 53).
Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення (ч. 1 ст. 220 ГК України).
Апеляційний суд не бере до уваги твердження апелянта (відповідача) про неможливість виконання договірних зобов'язань у зв'язку із знищенням урожаю внаслідок повені, оскільки згідно листа управління агропромислового виробництва Тлумацької районної державної адміністрації від 26.02.2009 р. № 34/03-19 підтверджується, що СФГ «Дудка»під урожай 2008 року було посіяно 19, 6 га озимового ріпаку, загибелі якого у 2008 році не відбулося і у зв'язку з цим відповідачу не проводилися жодні компенсаційні виплати (а. с. 94).
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Керуючись ст.ст. 99, 101 -105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.12.2008 р. у справі № 9/100 залишити без змін, апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Дудка», с. Остриня, Тлумацький район, Івано-Франківська область -без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Бонк Т. Б.
Суддя Бойко С. М.
Суддя Марко Р. І.