61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
23 березня 2009 р.м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Філатова Ю.М.
Суддів: Мінаєвої О.М. , Водолажської Н.С.
при секретарі судового засідання - Житєньовій Н. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2008р. по справі № 2-а-5500/08
за позовом Приватного підприємства "Ореон - РТ1"
до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
Позивач, приватне підприємство «Ореон - РТ1», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова від 16.04.08 р. №0000812302/0.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2008р. по справі № 2-а-5500/08 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Відповідач, ДПІ у Московському районі м. Харкова, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з рішенням суду мотивує тим, що відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними, іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами податкового обліку. Надані позивачем договори про надання інформаційно-консультаційних послуг, послуг з надання персоналу та рекламних послуг, а також акти виконаних робіт до цих договорів не містять необхідних даних про зміст, обсяг та одиницю виміру господарських операцій, які повинні бути відображені в первинних документах, що підтверджують факт здійснення таких операцій та є підставою для бухгалтерського обліку.
Позивач заперечень на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином. У відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що наказом від 02 січня 2007 р. № 1/2 керівник позивача з метою організації на підприємстві процесу закупівлі й реалізації товарів, розширення ринку збуту реалізованої продукції, задоволення потреб покупців наказав забезпечити підприємство можливістю на постійній основі одержувати додаткові відомості по юридичних питаннях, питаннях оподаткування й бухгалтерському обліку у незалежних фахівців на комерційній основі; організувати одержання інформаційних і консультаційних послуг у сторонніх організацій по використанню, застосуванню технічним характеристикам та ін. закуповуваних і реалізованих підприємством товарів; організувати забезпечення підприємства додатковим персоналом необхідної кваліфікації. На виконання цього наказу позивачем укладені договори від 02.01.2007 р. з ПП «Веста-ПА», ПП «Альфа-Р1», ПП «Ореон-РТ2» з надання послуг по наданню персоналу. Ціна договорів була узгоджена сторонами у протоколах узгодження договірної ціни, перелік необхідного персоналу буз узгоджений сторонами у додатках до договорів та у додаткових угодах.
Як встановлено судом, позивачем надано відповідачу акти виконаних робіт, усі витрати позивача підтверджені відповідними первинними документами, про що свідчать переліки документів, наведені на стор. 12-16 акту перевірки. Документи по операціях з наведеними контрагентами відповідають вимогам до первинних документів, встановленим приписами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Також понесення витрат підтверджуються відповідними платіжними (розрахунковими) документами, які були надані позивачем під час перевірки. В акті перевірки зазначено про недоцільність віднесення витрат позивача до складу валових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не ставлять виникнення права на валові витрати в залежність від «доцільності» таких дій, а податковий орган не уповноважений приписами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про державну податкову службу в Україні»чи іншими законами України встановлювати доцільність тих чи інших дій платників податків. Вимоги щодо доцільності тих чи інших витрат не встановлені приписами пп. 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тобто відсутнє порушення вимог наведеної норми.
Згідно положень статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За таких обставин висновки Акту перевірки щодо «доцільності»зроблені з перевищенням повноважень, наданим податковим органам чинним законодавством.
Приписами підпункту 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень, пов'язаних з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку».
З акту перевірки не вбачається, які саме з вимог вищенаведеного пп. 5.3.9 Закону були порушені позивачем. Судом встановлено, що усі витрати по послугах, наданих ПП «Веста-ПА», ПП «Альфа-РІ», ПП «Ореон-РТ2», безпосередньо пов'язані з господарською діяльність позивача. Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не надано доказів щодо правомірності свого рішення. Таким чином, суд вважає, що позивач правомірно відніс зазначені витрати до складу валових витрат підприємства.
Судом також встановлено, що позивачем укладені та виконані в частині оплати договори з надання інформаційно-консультаційних послуг: від 01.10.07 р. з СПДФО Бенедисюк Н.М. (акти виконаних робіт за жовтень 2007 р. та грудень 2007р.); від 01.04.07 р. з СПДФО Волкова Т.В. (акти виконаних робіт за квітень 2007р., за липень 2007 р.); від 01.09.07 р. з СПДФЛ Кравченко О.В. (акти виконаних робіт за вересень 2007р.); від 01.03.07 р. з СПДФО Полякова О.М. (акти виконаних робіт за березень 2007р., за квітень 2007р., за травень 2007р., за червень 2007р.); від 01.03.07 р. з СПДФО Сацюк Н.М. (акт виконаних робіт від 31.03.2007р.); від 01.09.07 р. з СПДФО Снисар С.В. (акт виконаних робіт від 28.09.2007р.); від 01.09.07р. з СПДФО Конівець Г.В. (акт виконаних робіт від 31.03.2007р.).
Як встановлено судом, СПДФО Бенедисюк Н.М., СПДФО Волкова Т.В., СПДФО Кравченко О.В., СПДФО Полякова О.М., СПДФО Сацюк Н.М., СПДФО Снисар С.В. СПДФО Конівець Г.В. не є пов'язаними особами у відношенні до позивача. Суд першої інстанції дійшов висновку, що усі витрати по послугах, наданих СПДФО Бенедисюк Н.М., СПДФО Волкова Т.В., СПДФО Кравченко О.В., СПДФО Полякова О.М., СПДФО Сацюк Н.М., СПДФО Снисар С.В., СПДФЛО Конівець Г.В., безпосередньо пов'язані з господарською діяльність позивача.
Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до валових витрат виробництва відносяться будь-які витрати, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва. Згідно до п. 5.1. ст. 5 вказаного закону, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до вимог п. 1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. В силу пп. 5.2.1 цитованого Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) Протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, з урахуванням обмежень, установлених пп. 5.3-5.8 цієї статті. Відповідно до пп. 5.3.9 Закону про прибуток, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обігу. Згідно приписів пп. 5.3.9 Закону про прибуток - акт виконаних робіт, підписаний сторонами, є документом, на підставі якого витрати включені до складу валових витрат у податковому обліку.
Підпунктом 11.2.1 вказаного Закону передбачено, що датою збільшення валових витрат вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податків на оплату товарів (робіт, послуг), що підтверджується відповідними розрахунковими або платіжними документами; або дата фактичного отримання платником податку результатів послуг, що підтверджується Актами виконаних робіт. Таким чином, в даному випадку датою збільшення валових витрат є фактичне отримання позивачем результатів послуг, враховуючи наявність у позивача відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обігу, що у сенсі пп. 5.3.9 Закону про прибуток, надає право платнику податку віднесення таких витрат до складу валових витрат виробництва.
Отже, витрати позивача на інформаційно-консультаційні послуги за своєю сутністю і призначенням підпадають під ознаки валових витрат виробництва, тому податковим органом безпідставно винесене спірне повідомлення-рішення про оподаткування названих витрат податком на прибуток.
Основним видом діяльності позивача є торгівля. Для здійснення своєї господарської діяльності, на виконання Кодексу законів про працю України та Закону України «Про охорону праці», з метою підвищення ефективності охорони праці та техніки безпеки, електробезпеки, пожежної безпеки підприємства керівником позивача із приватним підприємцем Подзолковим О.Г. було укладено договір №26 з надання консультації з питання охорони праці та техніки безпеки, електробезпеки, пожежної безпеки.
На виконання укладеної угоди приватним підприємцем позивачу надавалися відповідні консультації. Факт надання таких послуг підтверджується актами виконаних робіт, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства. На підтвердження отримання позивачем консультацій від СПДФО Подзолкова. О.Г. з питань охорони праці та техніки безпеки, електробезпеки, пожежної безпеки, позивачем були надані відповідачу акти виконаних робіт за 1 квартал 2007р. (на суму 15000 грн.), за 2 квартал 2007р. (на суму 9000 грн.), за 3 квартал 2007р. (на суму 17680 грн.), за 4 квартал 2007р. (на суму 3940 грн.). Оплачені у безготівковому порядку консультації позивач відносив до складу валових витрат, керуючись пп. 5.2.1. Закону про прибуток, який дозволяє платникам податку включати до складу валових витрат суми, будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.
ТОВ СПДФО Подзолков О.Г. не є пов'язаною особою у відношенні до позивача. Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону праці», на підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку. Відповідно до статті 19 Закону України «Про охорону праці», фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем. Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції. Відповідно до статті 18 Закону України «Про охорону праці», працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії.
З матеріалів справи вбачається, що приватний підприємець Подзолков О.Г. пройшов навчання і виявив потрібні знання законів і нормативних - актів з охорони праці, електробезпеки, санітарного і гігієнічного забезпечення відповідно до протоколу №40 від 01 грудня 2006 р., про що отримав Посвідчення №894 ДП «Східний експертно-технічний центр»Державного департаменту промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду. Також Подзолков О.Г. пройшов спеціальне навчання з питань пожежної безпеки, про що йому видане посвідчення №5-Р навчального центру УДГГО УМВС України у Харківській області. На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що усі витрати по послугам, наданим СПДФО Подзолковим О.Г., безпосередньо пов'язані з господарською діяльність позивача. Витрати на оплату консультацій належать до витрат, пов'язаних з веденням виробництва, оскільки вони підтверджені первинними бухгалтерськими документами.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем укладена угода з ТОВ «ГК «Альтера»про співробітництво та організацію взаємовідносин від 01.02.2007р. ТОВ «ГК «Альтера»виконало угоду з позивачем від 01.02.2007р. - у виданнях «Інтер'єр Магазин»№ 09/07 та «Ідеї вашого дому»№09/07 розміщені адреси магазинів, які реалізують товари позивача. Згідно акту виконаних робіт від 30.09.07 р. вартість рекламної послуги ТОВ «ГК «Альтера»склала 21999 грн. без ПДВ. На підставі цього позивач відніс до складу валових витрат відповідних звітних періодів суми послуг з розміщення реклами, отриманих від ТОВ «ГК «Альтера»на загальну суму 21999 грн. Судом встановлено, що ТОВ «ГК «Альтера»не є пов'язаною особою у відношенні позивача, ТОВ «ГК «Альтера»є рекламною фірмою та не здійснює господарської діяльності з поставки товарів. Таким чином, усі витрати по послугах, наданих ТОВ «ГК «Альтера», безпосередньо пов'язані з господарською діяльність позивача.
Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обігу. Відповідно до наданих позивачем на перевірку документів, віднесення вартості послуг на валові витрати позивача підтверджуються актами виконаних робіт, угодою, платіжними документами.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що віднесені позивачем валові витрати мають своє документальне підтвердження, а тому є помилковими висновки податкового органу в акті щодо відсутності належних документів у позивача для віднесення зазначених сум до валових витрат.
Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, згідно якої у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що оскаржуване повідомлення - рішення було прийнято не у відповідності до чинного законодавства та не обґрунтовано.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2008р. по справі № 2-а-5500/08 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п.1 ч. 1 ст. 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ДПІ у Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2008р. по справі № 2-а-5500/08 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяФілатов Ю.М.
Судді Мінаєва О.М. Водолажська Н.С.
Повний текст ухвали виготовлений 30.03.2009 р.